Новий осінньо-зимовий політичний сезон у Чернівецькій області почався з гучної відставки заступника голови обласної державної адміністрації Володимира Куліша. Куліш є «не таким колишнім, як давнім» буковинським політиком, котрий кар’єрно пережив уже не одного українського Президента. Він ніколи не був публічним політиком, його сила в апаратній боротьбі, тому теперішній його відхід «у тінь», скоріше, тактичне повернення до «гри на своєму полі», ніж стратегічна поразка.

Тут варто коротко нагадати про історію його останнього походу в буковинську політику. Ця історія починається ще з часів перемоги Петра Порошенка у президентській виборчій кампанії. Порошенко прийшов до влади без своєї команди, за допомогою домовленостей з олігархами та на ресурсі політичної сили УДАР Віталія Кличка, ключові тіньові фігури якого влилися в команду Президента. Після політичної перемоги на виборах Президент мав будувати свою команду. Технократи УДАРу Ковальчук, Павленко, Курінний та інші – перейшли в команду Президента, але Порошенко ніколи не вважав їх своїми, тому завжди тримав про запас бажання якнайшвидше створити власну політичну структуру. Тому Петро Олексійович швидко почав робити свою партію з числа наближених до себе політиків, яких він знав особисто по попередній роботі в «Нашій Україні».

Куліш був одним з тих, кому чинний Президент міг довірити керування обласною структурою своєї партії. Фактично в його колоді тоді були лише Володимир Куліш і Юрій Стець. І саме вони на рівні Києва та Чернівців зайняли позицію фактичного і неформальною мануального керівництва пропрезидентською «Солідарністю» в нашій області. При «живому» Романі Ванзуряку вони готували для Адміністрації Президента «шахматки» з прізвищами майбутніх керівників районних адміністрацій та інших ключових посадовців у вертикалі. Команда Президента загалом і Куліш зокрема практично заблокували кадрові призначення в області. Куліш у той час мав серйозну силу, але не мав відповідної посади. Ванзуряк бачив до чого іде діло і зіграв на випередження та зіштовхнув лобами дві найбільші сили, що були зацікавлені в отриманні влади на Буковині (команди Президента і прем’єр-міністра), і зберігся в місцевій політиці до кращих часів. Своїм відходом він поставив «київських дядь» у незручну позицію.

Питання губернатора Буковини було вирішено після парламентських виборів. Компромісом. Владу в країні на двох поділили тодішні команди Президента і прем’єра. Позиція Арсенія Яценюка – областями мають керувати представники партії, яка набрала в конкретному регіоні більше голосів. На цьому зійшлися у випадку Буковини. Але «Солідарність» не хотіла здавати всю владу в області в руки своїх друзів-опонентів – тому до губернатора-«фронтовика» в навантаження мала бути прикріплена їхня людина. Так «київський компроміс» видав нагора солодку парочку чиновників – «фронтовика» Фищука і БППшника Куліша.

Нормальної співпраці у них не вийшло: конфлікт був закладений із самого початку. ОДА з першого ж дня не працювала як одна команда. Дві групи, орієнтовані на своїх лідерів, вели між собою боротьбу і після місцевих виборів Олександр Фищук разом з «важкою артилерією», нардепом Максимом Бурбаком, почали жорстку кампанію, направлену проти Куліша. Публічною розправою у ЗМІ займався саме Бурбак, а апаратну частину, яка включала в себе тихе вичавлювання неугодних і нелояльних чиновників – провадив Фищук. І вони свого домоглись: перетворили Куліша на цапа-відбувала за всі невдачі, які напрацьовував недалекий голова ОДА. І останньою краплею у цій грі стало визначення «фронтовика» Олега Стецевича (а не Куліша) виконуючим обов’язки на час відпустки губернатора. Розуміючи, що даний розклад є програшним, Куліш вирішив піти з влади, щоб знову в неї повернутися. Згодом...

Якими ж є наслідки відставки Куліша для Буковини? Тепер порушився той баланс сил в області, який робив систему відносно демократичною (sic! But true...). Гібридний мир перетворюється в гібридну війну. «Фронтовики» пішли в наступ, нахабно порушуючи попередні домовленості. Вони прекрасно відчувають нерв ситуації і те, що парламентська більшість залежить саме від них і питання дострокових виборів перебуває в їхніх руках. Цим вони шантажують команду Президента, яка ще не готова до позачергових виборів. Між тим – брудна гра «фронтовиків» говорить, що ця «київська конфігурація» довго не протягне і на нас чекає черговий період нових політичних криз і дострокових електоральних кампаній.

Головним короткостроковим переможцем ситуації став Максим Бурбак, який збив одного з трьох (Куліш, Мунтян, Продан) своїх ключових опонентів у боротьбі за тотальну владу в області. Відставка Куліша відкриває йому і його ручному губернатору Фищуку руки для повної зачистки адміністративного ресурсу і заміни чиновників на лояльних до себе.

З іншого боку, відставка Куліша відкриває шлях до нового компромісу, який може повністю змінити керівництво області. Все буде залежати від персони можливого нового керівника Адміністрації Президента і його бачення на політику в регіонах. Якщо керівником адміністрації буде Віталій Ковальчук, то нас може очікувати повернення Романа Ванзуряка – іншим претендентом на губернаторство є нардеп Іван Рибак. Але так чи інакше новий компроміс «по буковинському питанню» буде предметом переговорів... або ж наслідком розриву відносин між «Народним фронтом» і Блоком Петра Порошенка.

Сам же Куліш займе іншу, вичікувальну позицію. Тепер він буде підкидати дрова у вогнище війни та займеться гібридною боротьбою проти своїх особистих ворогів – очільників «Народного фронту» в Чернівецькій області. Головна зброя в цій боротьбі – його київські зв’язки, які все ще можуть кардинально вплинути на нові розклади в буковинській політиці.

Михайло Шморгун — спеціально для БЦ

В оформленні використано фото-знімок Ігоря Константинюка

________________________________________

Дивитись більше:

________________________________________

Читати більше:

Михайло Шморгун | Збитий льотчик Бурбака