Майже рік тривала трагікомічна епопея з депутатом Ростиславом Біликом у головній ролі. Громадська думка пройшла свій шлях у ставленні до нашого героя від подолання абсолютного зла (подоланого мудрим громадянським тиском) – до народження героя-борця з Максимом Бурбаком, що став жертвою помсти «поганих дядь», але продовжує з ними запеклу боротьбу. А ще нині Ростислав Романович перетворився на простого середньостатистичного чернівецького депутата. Так, ніби не було року поневірянь по закордонах, емоцій і переживань.
Я винесу за дужки власне ставлення до цієї ситуації, яке, до правди, схоже з позицією найвойовничіших «опорівських» яструбів. Тут нам всім варто звернути увагу на технологічні аспекти процесу «відбілення» та зафіксувати ключові точки, які змінили реальність через зміну ставлення до цієї ж реальності.
Після місцевих виборів ситуація складалась явно на користь Олексія Каспрука. Він впевнено виграв повторні вибори чернівецького міського голови, отримав у раді лояльних до себе депутатів, а його опоненти недоотримали одного депутата, який був звинувачений у підкупі виборців. «Рідне місто» на початку каденції перебувало як мінімум в емоційній ізоляції і не мало можливості діяти проактивно в питаннях життєдіяльності та управлінням Чернівцями. Їхнім рішенням було «евакуювати» Ростислава Романовича за крок від публічної розправи опонентами – і до кращих часів, «на лікування». Тоді його «перемогли» і «Опора», і Бурбак з Аваковим, і «Майдан». Ростислава Білика заочно заклеймили та навіть звільнили з університету – проте «свої» його не здали.
«Рідне місто» запустило довгостроковий процес відновлення status quo. Рік тому головною метою «евакуації» було зниження уваги до теми підкупу виборців і конкретно – до справи Білика. Пройти пік негативу він мав десь закордоном чи в іншому місці поза різного роду «казьонними домами». Після його фізичної «евакуації» вся кропітка робота по відновленню перейшла у зрозумілу для команди «Рідного міста» кулуарну площину. Вона не могла вплинути на «Опору», Бурбака-Авакова, але змогла відтягнути час, коли зміниться політичний клімат для реалізації нових, правильних сценаріїв.
Тимчасом у суді отримали свої умовні вироки безпосередні виконавці підкупу студентів, доля яких у всій цій історії найжурливіша. А от по Білику судова гілка дала (плановий?) збій. Далі команді «Рідного міста» необхідно було отримати чіткий політичний сигнал з Києва. Наявність такого сигналу – предмет кулуарних політичних домовленостей, ціна яких поки невідома. Тут захисники Білика використали нелюбов «любих друзів» з пропрезидентської групи до тих «фронтменів», що цю справу курували і постійно розкручували.
Змінила розклад сил і повністю переламала хід цієї справи відставка прем’єр-міністра Арсенія Яценюка. Для Чернівців це означало те, що тепер в ізоляції залишилося не «Рідне місто», а команда мера Олексія Каспрука. «Рідне місто» не довго раділо пропливаючій по умовному електоральному Пруту тушці їх головного політичного ворога і вирішили взяти бика за роги й повернути Ростислава Романовича домів. Проблемою залишалися наявність в українській політиці ключових антагоністів Максима Бурбака та його політичного «даху» в особі Арсена Авакова. Тому для противаги їм у столиці мала бути відповідного рівня фігура, котра б могла знівелювати цей фактор. І така фігура знайшлась.
Для Києва «справа Білика» є буденним «вісяком», який чекав свого політичного вирішення. Фактично поява Юрія Луценка на посаді генерального прокурора стала другим ключовим маркером вирішення цієї справи. Луценко не любить, як каже активний захисник Ростислава Білика Василь Забродський, «кулявлобівську епідерсію» і, зважаючи на парламентський бекграунд, був у курсі місцевих розкладів у далеких від столиці Чернівцях та знав про справу підкупу виборців. Тому подальша активізація політичної кампанії «відбілювання» була б неможлива без мовчазної згоди «згори».
На користь цьому процесу стала і велика кількість гучних корупційних справ, які затьмарили всю іншу нудну політику та змінили пануючий «опозиційний» дискурс. Рівень питання Білика не фонтанував мільйонами сум і з часом концентрація уваги до підкупу виборців упала майже до нуля. У столиці ця «мєлочь пузата» взагалі турбувала лише зав’язаних на чернівецьку політику осіб. Яскраві образи уткнутих мордами в підлогу корупціонерів контрастували з пусткою у справі відсутнього в Україні Ростислава Білика.
Далі за тему взялися по-справжньому. Інформаційні «вкиди» про приїзд були направлені на відпрацювання можливої реакції опонентів на можливі дії. По факту Білика ще не було в Чернівцях, але його захисники уже билися над пошуком і представленням версій для обивателів. Перший вкид зробили вустами газети «Час», де мудрий Петро Дмитрович уже знав, що «сабж» скоро приїде в місто. Вкид про приїзд Кобевко майстерно виконав, чим відкрив новий етап операції легалізації. Далі була опублікована фотографія Білика в Україні і дискусія у «Фейсбуках», яка набрала сильних обертів. І та ж «Опора» почала заново тиснути на владців, але ефекту, як рік тому, уже не було.
Далі активна частина інформаційної кампанії «Рідного міста» і наближених до них активістів на тему «Білик невинен». Обурення активістів з іншого боку сягнуло апогею, але питання знову не стало найважливішим у порядку денному навіть Чернівців. Нарешті Ростислав Романович фізично з’явився в Чернівцях. Для місцевого політичного класу все це було шоком, але тема знову «не злетіла». Опоненти розгубилися і стало зрозуміло, що крити їм нема чим. Контрзаходи не були пропрацьовані ні Олексієм Каспруком, ні Максимом Бурбаком.
Тепер громадська думка була підготовлена і Білик з’явився «на білому коні» перед журналістами на прес-конференції Василя Продана та заявив центральну тезу, яка відігравала всю логіку його «евакуації». Отже, за словами Ростислава Романовича, підкупу не було, а вся «канітєль» через те, що він намагається повернути 400 мільйонів (!), начебто вкрадених Бурбаком та іншими «кулявлобами». Логіка непевна, але «піпл схавав».
Поява Ростислава Білика на сесії була високотехнологічно пропрацьована. Команда «Рідного міста» була готовою до «очної ставки» з Бурбаком – на це їх опоненти не пішли. Не пішли вони також і на силовий сценарій. Вони спромоглися лише на виступ студента «від Грекова», який був освистаний професійними крикунами. «Команда зачистки» збила юнака з центральної лінії, яку треба було донести, і він не зміг зробити яскраву картинку для умовного ТВА.
Далі сесія: «Рідне Місто» та прихильники виставило на питання «Різне» велике число «хронофагів». Це достатньо цікава технологія – говорячи про локальні питання, виступаючі просто не давали перевести порядок денний у площину вендетти з невловимим депутатом. Фактично такі «хронофаги» звели всю сесію «на пси». Відповідно, розсіюється увага активних громадян та ЗМІ, які поставилися до появи Ростислава Білика в сесійній залі як до буденного факту.
По факту ось вам Білик сидить, ось вам Бурбак з Аваковим, які нічого не можуть з цим фактом зробити. Версія про вкрадені мільйони Бурбака стає реальністю порядку денного. І якщо рік тому час грав проти Білика, то тепер час грає на нього і його версію. Де тепер Білик – і де тепер ті, хто проти нього виступали? Заговорили правду, змінили реальність її емоційним сприйняттям. Правда стала умовним поняттям.
Михайло Шморгун — спеціально для БЦ
В оформленні використано фото-знімок Ігоря Константинюка
________________________________________
Читати більше: