Леопарды врываются в храм и выпивают до дна содержимое жертвенных чаш;
так случается каждый раз;
в конце концов появление их становится предсказуемым и превращается в часть ритуала...

Франц Кафка

Головною цінністю, яка не дає країні скотитися до авторитаризму та зберігає хитку надію нашого суспільства на нормалізацію життя, є Майдан. Майдан є і символом, і технологією одночасно. Цей феномен завдячує своїм існуванням нетиповому стану речей – коли правляча еліта програє громадянському суспільству боротьбу за нав’язування порядку денного. Якщо простіше – бажання змін одних упирається в імітацію змін іншими. Таке протистояння інституціалізувало і легалізувало акції прямої дії як вищий прояв демократії. «Воля народу» в усій своїй наївній простоті є ознакою дорослішання політичної свідомості. Це точка сили, яка в критичний момент все ще здатна пригальмувати весь політичний балаган на краю прірви колективного самознищення.

Майдан має і чисто технологічну сторону. Вона складає певний алгоритм дій, який мав би допомогти громадським активістам добиватися своїх колективних цілей. Але практика показала, що система тиску громадян на владу почала давати збій. Одні акції прямої дії є успішними з точки зору досягнення результату, а інші – неуспішними. Еліта, що отримала влада на крові героїв, швидко навчилась ігнорувати виступи громадян. Вони вийшли з середовища «перманентних майданів», тому інтуїтивно відчувають «механіку протесту» і можуть грамотно і цілком ефективно розмивати протестний потенціал громади. Оцінюючи свіжі приклади різних варіацій технології організації «локального Майдану» на Буковині (перекриття доріг у Хотині, студентські протести в захист БДФЕУ, численні виступи АТОвців...), можна зробити невтішний висновок. Технологія протесту, яку застовують активні громадяни, неефективна та не приносить необхідних громадянам результатів. Це не значить, що сам підхід активістів є неправильним – скоріше тут питання в пошуку інших, дієвіших методів, які змусять чиновників робити їх роботу.

Як активісти діють зараз? Усереднений алгоритм виглядає наступним чином: 1) Є певна центральна проблема, яка мобілізує активних громадян на організацію вольового рішення цієї ситуації. 2) Є умовний «Ворог», який намагається зберегти існуючий стан речей і ставить палки в колеса активістам. 3) Є перевірений часом алгоритм дій (збори громадян, перекриття доріг, виступи на сесіях, збір підписів, мітинги, флеш-моби...), який привертав увагу до теми і заставляв чиновників рухатися в напрямку вирішення проблемного питання. Якщо дуже спростити, то саме такою є «магічна формула» майданної демократії, яка деякий час діяла чітко і результативно.

Але після декількох місяців тотальних перемог почались проблеми і пробуксовки. Протести живуть по законам інформаційного суспільства – вони не можуть довго концентрувати увагу на якійсь конкретній проблемі. Люди не концентруються і не вникають у суть питання, уловлюють поверхові емоції акції і швидко переключають свою увагу на інші теми, які їм підкидають ЗМІ. «Місцеві майдани» наразі не здатні надовго зберігати свій мобілізаційний потенціал. Буковинська влада це прекрасно розуміє і вміло використовує. Вона розтягує в часі центральну проблему, яка проходить свій пік уваги в медіа регіону. Далі чиновники дають обіцянки вирішити проблему і її героїчно не вирішують... Після кожної такої поразки каналізується потенціал громадянського суспільства.

Три буковинських приклади акцій прямої дії (Хотин, БДФЕУ, виступи АТОвців) поки що не досягають власний цілей, хоча роблять все те, що ще три місяці тому принесло б їм успіх. Методи протесту уже не є ефективними і потребують певного удосконалення. В кожному конкретному випадку це має бути особливий «апдейт», але, в цілому, напрями вдосконалення лежать на поверхні. Я спробую показати це у форматі «проблема – шлях її вирішення».

Проблема. Утримання уваги і довгочасна мобілізація активістів для вирішення проблеми. Вирішення – у попередньому плануванні акцій. Шлях до головної мети варто поділити на досягнення «контрольних точок», маленьких перемог. Керівники мають підходити до організації акцій прямої дії як до декількарівневої кампанії. Кожен рівень – маленька перемога, яка наближає досягнення вирішення центральної проблеми.

Приклад. Ціль – збереження якогось умовного університету від об’єднання з іншим. Далі вибудовуються рівні. Мережа цілей наступна – а) призупинити рішення уряду про реорганізацію; б) добитися перегляду рішення з залученням власної широкої групи підтримки; в) провести адвокаційну кампанію, щоб не допустити приєднання свого вишу до іншого. Під кожну ціль вибираються свої методи прямої дії, які залежать від цільової групи, на яку має чинитися публічний тиск. Організатори мають давати месиджі про «маленькі перемоги» на шляху до досягнення найближчих цілей. Постійне, чітке цілепокладання не дозволить розслабитися активістам і максимально збереже протестний потенціал. Без покрокового планування таких акцій вони швидко «затухають» і ініціативу перехоплює влада, яка з радістю каналізує весь «майданний» потенціал.

Проблема. Збереження уваги до центральної проблеми у ЗМІ до самого завершення акції прямої дії. Вирішення – медіатизація всіх заходів протесту. Фактично успіх «місцевого майдану» залежить від «хорошої картинки» для ЗМІ. Заходи протестної кампанії мають бути відкриті на всіх етапах процесу. Кожен крок має мати на меті залучення нових активістів, доводити, що інтерес протесту – їх інтерес!

Проблема. Неправильний вибір цільової групи, на яку чинять тиск протестувальники. Вирішення – вибір однієї персони з числа опонентів (яка має повноваження вирішити питання) і тиснути на конкретну людину, а не на «всю владу». Апеляція до конкретної людини-посадовця, тиск та контроль допоможуть максимально ефективно доводити проблемне питання до логічного завершення.

Ці три апгрейда акцій прямої дії з боку протестувальників дозволять реанімувати рідну технологію Майдану і знову зробити її ефективною і прикладною. Боротися і вчитися на помилках. Завжди бути на крок попереду влади. Іншого цій країні не дано!

Михайло Шморгун — спеціально для БЦ

В оформленні використано фото-знімок Ігоря Константинюка

________________________________________

Читати більше:

Михайло Шморгун | Місія здійсненна: стати секретарем