26 вересня опубліковано проекти про висування двох кандидатур на посаду секретаря Чернівецької міської ради: Василя Продана від «Рідного міста» і Ярослава Петришина від «Народного контролю». За Василя Сафроновича підписались 21 депутат від «Рідного міста», «Батьківщини» і «Самопомочі» – крім того, за нашими даними, існує ще одна версія документу з підписами 3 депутатів від «Свободи», які було вирішено «не світити» з огляду на позицію Олега Тягнибока (разом 25 «розчерків»). Зрушити ситуацію з мертвої точки дозволило висування Ярослава Петришина, який уперше заявив про свої секретарські амбіції на сесії 14 вересня. В обмін саме на його підпис вся фракція «Рідного міста» в повному складі джентльменськи підписалась за розгляд висуванця від «Народного контролю».

Подальші маніпуляції мера Олексія Каспрука з реєстрацією проекту рішення по кандидатурі Василя Продана зірвали розгляд цього питання на черговій сесії 26 жовтня (нагадаємо, саме на 29 жовтня нардеп Максим Бурбак погрожував Чернівцям перевиборами) – і відтермінували голосування по секретарю до кінця жовтня чи до початку листопада. Однак цей же фактор – втручання виконавчих органів у роботу депутатів – дав підстави Ярославу Петришину пригальмувати реєстрацію свого проекту рішення, пояснюючи це на небажанням потрапити в таку ж ідіотську ситуацію.



Втім, Ярослав Романович чудово розуміє, що другим у ту ж саму ріку не увійде: всерйоз наляканий перспективою секретарства свого антагоніста Василя Продана, міський голова готовий змиритись хоч із «чортом лисим» – і розглянути кандидатуру «Народного контролю». Вочевидь, саме з метою сплутати карти і було знято з реєстрації перше подання на висування Василя Продана – затягнути час, підтягнути Ярослава Петришина. З огляду на заминки з публікацією документа та намагання «Рідного міста» витримати процедуру, рішення по секретарю 26 жовтня розглядатись не буде – що залишає час для маневру і міському голові, і обидвом кандидатам.

Юридична, як і моральна сторона питання, постраждає найбільше: заяви Олексія Каспрука про принципове дотримання вимог щодо доступу до публічної інформації (публікація проектів рішень за 20 робочих днів до голосування) звучать особливо цинічно. Адже сам Олексій Павлович 31 грудня 2015 р. висував на секретаря Володимира Сєхова за спиною фракції «Солідарності» – поспіхом, у святковий період виносячи питання на сесію 4 січня. Чому закон «Про доступ до публічної інформації» не цікавив міського голову тоді – питання риторичне.

Очевидно, що Олексієм Каспруком рухав лише особистий інтерес: іншого пояснення висуванню мером-«фронтовиком» депутата, який до 2014 р. підтримував Антимайдан та Президента Віктора Януковича – не залишається. Категорично відмовившись розглядати кандидатури учасників «незаконного перевороту» в Ратуші 31 березня 2011 р. (розуміючи депутата від «Солідарності» Василя Максимюка) – Олексій Павлович категорично «забув», що 20 лютого 2014 р. сам з голосу просунув у секретарі учасника перевороту, колишнього «регіонала» Ярослава Кушнірика, якого 23 травня вже 2017 р. призначив директором департаменту житлово-комунального господарства. Сєхова і Кушнірика з Каспруком об’єднує лише одне – зв’язок з підприємцем Олегом Охотським, який плечами своїх депутатів підсобляє міському голові. Потребуючи підтримки, мер воліє не згадувати той факт, що і сам Олег Євгенович з 2012 р. працював у команді Віталія Михайлішина – словами Олексія Павловича, має «заплямовану репутацію».



До недавнього часу «заплямованою» в очах Каспрука була і кандидатура «Народного контролю» – їдкі коментарі депутата-«фронтовика» Сергія Грекова і радника міського голови Ірини Карімової у зв’язку з висуванням Ярослава Петришина в мережі «Facebook» засвідчують їхні непрості стосунки. Однак якщо Сергій Греков 26 вересня дав зрозуміти, що «фронтовики» «Солідарності» Ярослава Петришина ще (sic) не підтримують, то два дні потому Ірина Карімова його ж помітно підштовхує до якогомога швидшої реєстрації проекту рішення. Адже концепція мера змінилась на ходу: як нам відомо, адміністрація Олексія Каспрука тепер шукає примирення заднім числом – для чуттєвого міського голови краще Петришин, ніж Продан, незважаючи на те, що між «Народним фронтом» і «Народним контролем» спалено всі мости.

І громаді, і депутатам тепер буде важко пояснити співпрацю між двома групами – після того Максим Бурбак таврував (уже?) партнерів (колись – опонентів) «російською агентурою» і «рукою Кремля», Олег Охотський прив’язав Ярослава Петришина до «розкрадання парку» (Тараса Шевченка), а начальник Інспекції з благоустрою Сергій Обшанський – у перетворенні сесії на «цирк» та використанні ним депутатського мандату в корисливих цілях. На думку влади це саме воно: «незаплямована репутація». Правда, плями на репутації Володимира Сєхова і Ярослава Кушнірика Олексію Павловичу, як відомо, не заважали – адже «незаплямованою» складно назвати репутацію і самого Каспрука («Хто з вас без гріха – нехай перший кидає камінь!»).

Нині очевидно, що міський голова став заручником власної моральної пози – і саме ця поза робить його фігуру дедалі комічнішою, а його політичні маневри – дедалі імпульсивнішими. Розсваритись із фракцією «Народного контролю», яка до останнього тримала оборону Каспрука – потребувало окремого таланту, але Олексій Павлович і його команда з цим завданням справились. Питання тепер лише в тому, чи поступиться Петришин власною гідністю на користь секретарських амбіцій – після того, як йому недвозначно вказали місце у Ратуші? Розраховуючи на підтримку найменшої фракції в міській раді – чи вдовільниться другою роллю у ворожому оточенні, як до нього Володимир Середюк – чи знайде тонкий спосіб порахуватись за тривалі образи?



Для цього непотрібно нічого робити – вся сіль у бездії. Найвишуканіша помста – якомога довше («бездоганно») збирати підписи, витримати паузу, пропустити Продана вперед. Благо, варіанти для маневру є: Ярослав Романович зберіг мости для відступу, заявивши, що не реєструватиме проект рішення про самовисування секретарем, доки не заручиться підтримкою всіх фракцій. Станом на 28 вересня бракувало підписів Блоку Петра Порошенка (читаємо коментарі Сергія Грекова, який необачно дав зрозуміти, що – не проголосують). А головне: не вистачає підписів «Свободи», яка вже була каменем спотикання для Василя Продана. Попри усну обіцянку Назара Мокловича 27 вересня дати «декілька підписів» – подібне рішення фракції потребуватиме затвердження Політрадою партії – тобто київського офісу, який благословить або не благословить позицію місцевих депутатів.

Василь Сафронович, у свою чергу, через лояльних депутатів у «Свободі» потримає руку на пульсі націоналістів – аби та «не здригнулась» раніше терміну. Відтак Ярослав Петришин отримав carte blanche на неквапні переговори («для de jure бездоганного оприлюднення»), de facto дозволяючи раді першою розглянути кандидатуру Василя Продана. І, судячи з обережних висловлювань Дмитра Добродомова під час чернівецького візиту – його гречність не зустріне принципових заперечень.

Святослав Вишинський — спеціально для БЦ

В оформленні використано фото-знімок Ігоря Константинюка

________________________________________

Дивитись більше:

________________________________________

Читати більше:

Святослав Вишинський | Продан—Охотський. Ментальний діалог