Ярослав Кушнірик – колишній секретар Чернівецької міської ради (2014-2015), на поч. 2014 р. виконував обов’язки чернівецького міського голови. Раніше – депутат Чернівецької міської ради (2006-2015), кандидат на посаду міського голови (2015). Працював директором Центру соціальних служб для сім’ї та молоді Чернівецької обласної державної адміністрації (1996-2006), начальником управління комунального господарства міської ради (2006-2013). Розмовляли про чернівецьку «Секретаріаду», адмінресурс та вплив бізнесу на політику в Ратуші.



«Посада секретаря має бути компромісною»

Зараз Ви вже зі сторони спостерігаєте за протистоянням у Ратуші. Чому відбувається така запекла боротьба за посаду секретаря? Об’єктивно – що ця посада дає?

Не можу ні пояснити, ні зрозуміти. Ця посада не є такою, щоб за неї було варто так боротись. Вона дійсно важлива в той момент, коли немає міського голови. А так – це звичайна посада, практично як і будь-якого заступника міського голови, зі своїми повноваженнями. Просто функції у секретаря трохи інші, ніж у заступника – він має такі самі повноваження, крім тих, які стосуються роботи в раді і з депутатами. Але, на мій погляд, оскільки я вже був на цій посаді – не бачу змісту такої запеклої боротьби та інтриг.

Ви обмовились: «...В момент, коли немає міського голови...»

На той момент секретар виконує відповідні повноваження. Тоді це важливо.

Тобто в даному випадку, очевидно, є побоювання, що міського голову можуть або планують зняти з посади, як це було у 2011 р.?

Я не думаю, що є такі плани.

Ви не бачите таких підстав? Ви ж спілкуєтесь із депутатами.

В когось можуть і бути такі бажання, але бажання і реалії сьогоднішнього дня – це різні речі. Тим більше проголошували, що ці вибори тільки на два роки. Коли приймали закон про вибори, то було сказано, що наступні вибори в місцеві ради відбудуться в жовтні 2017 р. Чому на два роки? Є план, що має відбутися територіальна реформа, і в законі чітко прописано, що коли громади об’єднуються – після цього треба оголошувати вибори в раду цієї спільної територіальної громади. Відповідно, щоби не робити вибори весь час, через кожні два-три місяці то в одній раді, то в іншій – запропонували, що за два роки всі пройдуть процедуру створення об’єднаних громад – і одночасно провести вибори у 2017 р.

Секретар – компромісна фігура для мера, як це говорив сам Олексій Каспрук, чи, як недавно заявив [народний депутат України] Максим Бурбак, повинна бути конкуренція між міським головою і секретарем для збереження балансу сил?

Я не знаю, чи потрібна конкуренція – посада секретаря a priori має бути компромісною. Тому що пропонує міський голова, але це має бути депутат міської ради, за якого проголосують депутати. Треба знаходити з тих депутатів, яких може висунути міський голова, якому працювати з цим секретарем. Депутати мають розуміти, що треба враховувати думку міського голови, але й міський голова має розуміти, що має запропонувати ту кандидатуру, за яку проголосують. Якщо цього не відбувається, то буде так як зараз – що вже депутати мають право зібрати підписи і подати свою кандидатуру.

Як Ви прокоментуєте пропозицію Максима Бурбака висунути кандидатуру [депутата Чернівецької міської ради] Василя Продана? З розрахунком: нехай «Рідне місто» отримає посаду секретаря і втілює свої програмні пункти. Статус секретаря дозволить якимось чином посприяти реалізації програми однієї з фракцій?

Якщо ми говоримо взагалі про роботу міської ради, якщо подивитися з чим ішли партії на вибори – у всіх практично програма однакова: «Ми будемо працювати для людей, для чернівчан, для міста». Тому говорити, що якщо секретар буде від якоїсь фракції і буде реалізовуватись її програма...

...Секретар узагалі відповідає за ці речі?

Секретар не відповідає... В повноваження секретаря не входять в обов’язковому порядку господарські питання. Зрозуміло, що в моєму випадку, коли [заступник чернівецького міського голови Георгій] Леонтій був відсутній – я його заміняв. Просто склалася така ситуація, що [заступник міського голови Олександр] Паскар пішов служити – відповідно, левова частка його повноважень перейшла до мене. Коли Леонтій ішов у відпустку – враховуючи, що в мене є досвід у житлово-комунальній сфері – я його заміняв. Автоматично заміняв я і [секретаря виконавчого комітету Чернівецької міської ради Олега] Стецевича, коли він був у відпустці.

Це є система: хто і чиї виконує повноваження під час відпустки, відрядження, лікарняних. Але напряму секретар не займається господарськими питаннями – і взагалі у програмах фракцій не тільки господарські питання. Там є багато речей, які стосуються відкритості міської ради – так, це безпосередня діяльність секретаря, тому що секретар зазвичай і голова всіх робочих груп, комісій, що стосуються прозорості діяльності міської ради. Це – повноваження секретаря. Коли готується порядок денний, зрозуміло, що секретар на багато речей впливає, але не можна сказати, що, наприклад, секретар буде від одної фракції і буде реалізовуватись тільки її програма.



«Протистояння в міській раді – це конфлікт амбіцій»

Наскільки ситуація в міській раді безвихідна, на Вашу думку?

По-перше, не можна казати, що вона безвихідна, тому що влада є неперервною. Навіть якщо немає нового виконкому, буде старий хоч два роки, але він буде.

Але є конфлікт між міським головою і депутатами, і це заважає їм приймати продуктивні рішення під час сесій.

Звичайно, витрачається дуже багато часу і сил на те, на що непотрібно витрачати. Замість того, щоб цю енергію витрачати на питання, які стосуються людей, багато часу йде на з’ясування стосунків. Але добре хоча би, що всі пропозиції по бюджету, господарські питання, питання людей голосуються. Добре хоч вони розуміють, що конфлікт на рівні посад, амбіцій – це одне, а люди, мешканці міста – це інше. Всі питання, які на користь міста – проходять.

Питання посад – це питання суто абміцій чи якогось матеріального зиску? Контролю за потоками, грошима, які розподіляються на місцях...

Які там потоки, якщо гроші не витрачають? Я думаю, що це більше конфлікт амбіцій.

Коли Вас обирали секретарем у 2014 р., такої запеклої боротьби не було. Проголосувала навіть фракція партії «Свобода». Це був ситуативний консенсус?

Ті, хто хотів змін у міській раді, провели моніторинг, і вони до мене звернулись і сказали, що єдина кандидатура, яка відразу, з першого заходу набирає більше, ніж 31 голос – це моя, і тому посаду було запропоновано мені.

Як Вас підтримав [колишній міський голова] Микола Федорук після того, як Ви голосували за його відсторонення у 2011 р.? Він не висловлював ніяких заперечень з цього приводу і, напевно, навіть і посприяв Вашому обранню. Він Вам пробачив?

Це треба його запитати (сміється).

Тим не менше, Вам вдалось втриматись на посаді аж до 2015 р. – Ви були зручним секретарем?

Я виконував усі обов’язки, які мав секретар міської ради. Було потрібно заміняти міського голову – я це виконував. Наскільки якісно – це можна в нього запитати. Я старався виконувати свою роботу таким чином, щоб потім не було соромно. Тому що я розумів, що це посада тимчасова.

Коли у 2010 р. Ви підтримували на посаду секретаря кандидатуру Віталія Михайлішина – Ви прогнозували скорий переворот у Ратуші? Хтось узагалі його прогнозував?

Звичайно, я не прогнозував. Можливо, хтось і був таким аналітиком, що міг це спрогнозувати... Але я думаю, що більшість депутатів цього не бачили.

Від кого йшла ініціатива відставки Миколи Федорука? Хто був основним провідником серед депутатів міської ради?

Є ці прізвища, депутати знають хто це був (сміється).



«Охотський допомагав висуванню Сєхова»

Зараз багатьом політикам згадують або співпрацю з Партією регіонів, або підтримку попередньої влади. Чому у 2014 р. не згадали Вам – на відміну від [депутата Чернівецької міської ради] Володимира Сєхова, як це було тепер?

Коли побили студентів на Майдані, коли я побачив це по телебаченню – я тут же зателефонував заступнику обласної партійної організації, що якщо це виявиться правдою, що це не фейк, не змонтовано, то я вийду з партії і фракції. Це була субота [30 листопада 2013 р.], за неділю всього цього не було – і вже 2 грудня я написав заяву. А тоді ще ніхто не знав чим усе закінчиться – багато хто мені казав чим для мене обернеться ця ситуація, коли все затихне: «Все рівно всіх розженуть і тоді побачимо, що буде з тобою». Тому, мабуть, із-за того, що я зробив такий крок... Що мені після цього можна пред’явити?

Яку роль у Вашому обранні секретарем міської ради у 2014 р. відіграв підприємець Олег Охотський?

У 2014 р. – ніякої.

...Тому що його пов’язують не тільки з Володимиром Сєховим, а також і з Вами. Що Ви маєте політичні зобов’язання.

Політичними не пов’язаний. Ми з ним пов’язані дружніми стосунками, він мій друг. Але в ситуації 2014 р., коли це відбулося, він ніякої ролі не відіграв, тому що він тоді взагалі від політичної діяльності відійшов. У даній ситуації він мене не підтримував і, в принципі, він і не мав такої змоги. Думаю, якби мав змогу – він би підтримав.

Олег Охотський є дуже непублічним, тим не менше з 2012 р. він входив у виконавчий комітет, ще коли секретарем був Віталій Михайлішин. Хто і за які заслуги його туди завів?

Коли Охотський став депутатом у 2006 р. – він був обраний головою комісії з питань житлово-комунального господарства. За весь цей час він добре проявив себе і як депутат, і як керівник комісії, організував досить непогану роботу і, враховуючи, як він зміг це зробити... На першому ж засіданні він сказав: «Забуваємо про наші політичні прапори, згадаємо про них за два місяці до виборів. А тепер ми працюємо на місто». Відповідно, це створило таку атмосферу в комісії, яка складалася з депутатів із різних фракцій, що вона займалася роботою, а не...

Який вплив Олега Охотського в чинній міській владі, адже його як мінімум пов’язують з висуванням Володимира Сєхова на посаду секретаря в січні 2016 р.?

Наскільки мені відомо, він підтримує з Сєховим дружні зв’язки, і я так розумію, що в цій ситуації, мабуть, він йому допомагав.



««Солідарність» нічого не пропонувала»

Перед місцевими виборами 2015 р. точилось чимало чуток про Ваше висування від різних сил, але жодна не підтвердилась. Чому Вас ніхто не прийняв?

Пропозиції були, але там де я хотів бути – там пропозицій не було, і в мене була досить обмежена можливість вибору. Були пропозиції від інших партій, але я не бачив перспективи, що вони виграють. Тому що тут якби йти по мажоритарці, коли партія висуває, а за тебе голосують, і ти вже стаєш або не стаєш депутатом – це один варіант. А балотуватися так, як балотувалися дехто з відомих депутатів, а їхні партії не пройшли – вони голоси набрали, а партії не пройшли... Тому я вирішив не йти.

Ви шукали співпраці з «Солідарністю» та ін. партіями, зокрема з «Народним контролем». Наскільки мені відомо, «Народний контроль» уже подавав Вашу кандидатуру на затвердження в Києві – безуспішно. В чому була причина відмови?

Вони не могли подавати, тому що як мінімум я мав написати заяву і звернутися до них з балотуванням. «Солідарність» так само мені не пропонувала. Якби вони запропонували – то я би, мабуть, погодився. Я особисто ні до кого не підходив, і так само «Солідарність» до мене не підходила.

Тобто фактично невисування до міської ради – було вимушеним кроком?

Я ні до кого не просився. Хтось пропонував мені, хтось не пропонував – але в цій ситуації, яка склалася, мабуть, це для мене був єдиний варіант.

Багато хто зі спостерігачів побачив побіжне використання адміністративного ресурсу на Вашому колишньому окрузі на користь кандидатів від «Народного контролю». Власне, діяли за схемою: «Народний контроль» звертається до Вас із проблемою, Ви як посадовець її вирішуєте – наприклад, за бюджетні кошти викладаєте плиткою двори – у наслідку героями перед виборами виходять обидві сторони.

У мене з «Народним контролем» хороші стосунки, тому що я практично всіх їх знаю, це люди, яких я поважаю, і я думаю, що й вони до мене нормально ставляться. Але я не робив ніяких преференцій. До мене так само зверталися й інші засоби масової інформації з проблемами, і ніхто не може сказати, що я проігнорував той чи інший телеканал чи газету, не дав коментар чи, якщо були недоліки, не зробив усе, щоб їх у тому чи іншому районі міста виправити.

Це правда, що Ви тісно спілкуєтесь із колишнім депутатом міської ради Андрієм Шалєєвим з Блоку Петра Порошенка і фактично підтримували його на виборах?

Андрій Шалєєв живе на моєму окрузі і у свій час, коли я балотувався, допомагав мені, і звертався по багатьом питанням, коли я став депутатом. Він до мене заходив і казав: «Я Ваш виборець» (сміється). Я йому допомагав як, в принципі, допомагав і будь-якому депутату, що звертався до мене за порадою. Він, може, звертався частіше, ніж інші. Мені не шкода порад (сміється).

На довиборах Ви допомагали йому перемогти Василя Косменка, який був висуванцем Миколи Федорука. Це не зіпсувало Ваші стосунки з мером?

Я не займався передвиборчою кампанією Шалєєва. Те, що він виграв тоді на окрузі, є виключно його заслуга і заслуга партії. І зрозуміло, що не останню роль зіграв партійний бренд, і якби той же Василь Косменко йшов з партійним брендом – може, й результат був би інший. На той момент «Народний фронт» був досить популярний і рейтинговий.

Ви кажете, що раніше Андрій Шалєєв допомагав Вам на виборах – а чому Ви йому не допомогли?

Крім того, що в мене не було можливості – як я міг? Я як посадовець не можу займатися агітаційною роботою.



«Життя за межами міської ради є»

В чому полягала амбіція висування на мера Чернівців? Це був шантаж Олексія Каспрука чи спроба виторгувати якусь посаду, чи гра на його користь?

Зрозуміло, що можна оцінювати це по-різному і кожен бачить ту причину, яку він хоче бачити. Насправді в ситуації, коли в мене не було можливості балотуватися в депутати, для того, щоб потім ніхто не закидав, що, маючи досвід, я не захотів допомогти місту – я вирішив балотуватися.

Ви й не розраховували на перемогу.

В усякому разі, якби я переміг – я би не відмовився (сміється).

Дехто вважав, що Ви відбирали голоси у Віталія Михайлішина – правда, відібрали небагато. Чому такий низький результат – 2,6%? Адже у Вас висока впізнаваність.

Мала реклама. Навіть у день виборів не всі мої знайомі знали, що я балотуюсь. Причин може бути багато, але є те, що є.

У 2014 р. Ви були одним з ініціаторів зняття директора Калинівського ринку Руслана Сербінчука, якого суд перед Новим роком поновив на посаді. Боротьба з ним була продиктована політикою, як заявляє він сам?

Коли я працював секретарем, у мене не було на меті і не було розмов з ним про якусь боротьбу. Тоді офіційно звернулися працівники Калинівського ринку, написали петицію, зібрали підписи, щоб звільнити його і звільнити заступників. І я їм сказав, що згідно законодавства я не можу когось звільнити – але якщо є факти, то, будь ласка, озвучуйте. На те, щоб відреагувати на їхнє офіційне письмове звернення, була створена комісія і я дав їй розпорядження, щоби вивчити ті факти, на які вказували підприємці. В роботу комісії я не втручався. Комісія дала мені рекомендацію його звільнити...

Тобто Ви вважаєте себе простим виконавцем?

Ні. На той момент я мав приймати рішення. І на суді мене запитували, було звинувачення з боку адвоката, що я не цікавився роботою комісії, не працював, не брав участі. Але справа в тому, що в комісії працювали фахівці різних підрозділів, там були депутати міської ради – відповідно, там було кому займатися і перевіряти викладені факти. Я був тільки на заключному засіданні, коли зачитували результати і рекомендації. Коли комісія, зачитавши факти, проголосувала рекомендувати секретарю міської ради звільнити [директора Калинівського ринку] – то якби я не звільнив, то запитання вже були би до мене.

Чому мер не запропонував Вам посаду у виконавчій владі після виборів? Адже він сам говорить про кадровий голод, і він же влаштував на ключові пости багатьох представників попередньої влади – Ігоря Незборецького, Георгія Леонтія, Олександра Паскаря... У Вас є великий досвід у житлово-комунальній сфері, але ніяких пропозицій до Вас не було.

Це питання треба адресувати міському голові (сміється). Почався новий етап у житті. Я працював в обласній адміністрації, в міській раді, згодом якийсь час не працював, потім знову... Я до цього дуже спокійно ставлюся. Я знаю, що життя за межами міської ради і за межами взагалі влади є – і воно непогане.



Розмовляв Святослав Вишинський — спеціально для БЦ

Фото-знімки Максима Козменка — спеціально для БЦ

Розмова відбувалась у «Literatur Café» Культурно-мистецького центру «Українська книга» (Центральна площа, 10)

________________________________________

Дивитись більше:

________________________________________

Читати більше:

Інтерв’ю | Володимир Прядко: «Кожен політик шукає собі місце в БДФЕУ»