Інформаційний тиждень з 30 січня по 5 лютого найбільш плідним був для народного депутата Максима Бурбака, який взяв участь в ефірах радіо «Станція» 103.2 FM та телеканалу «Чернівці». Здебільшого нардеп дотримувався звичної для себе риторики, критикуючи як опонентів, так і потенційних союзників. Максим Юрійович вирішив дещо розширити аудиторію, використавши можливості інших засобів масової інформації, окрім власного телеканалу ТВА.

Bella! Horida bella!

Під час програми «Пряма відповідь» на телеканалі «Чернівці» відчувалося, що народному обранцеві не так комфортно, як у звичній студії програми «Політика». Відповідаючи на ті питання, які у стінах рідного телеканалу навряд чи прозвучали б, Максим Бурбак часто підвищував рівень агресії у відповідях, що можна розтлумачити як певний острах до незручних запитань. Така поведінка розкрила справжнього, не рафінованого Бурбака, й програма вийшла цікавішою, ніж ті, де нардеп подавався у ролі провидця, який вже наперед знав відповіді на питання ведучого.



Надмір емоцій при висвітленні не зовсім зручних для нього питань свідчить про незрілість Максима Бурбака як політика національного масштабу. Так, він зрозумілий чернівецькому глядачеві, через спорідненість менталітетів: дещо грубуватий й простуватий, зверхній, водночас, із почуттям гумору. Це збірний образ буковинського «хорошого начальника», але він далекий від образу сучасного українського політика. Справжні емоції у політика викликають теми, безпосередньо пов’язані з Чернівцями, тут Бурбак розкривається й показує характер. Загальнонаціональна тематика у нардепа дещо млявіша й справляє враження відтворення завчених тез.

Якщо на загальнонаціональному рівні аж зашкалює кількість гравців, які через досвід чи інші риси характеру перевершують Максима Юрійовича у справі контролю за країною, то на рівні Буковини політик таким «контролером» бачить тільки себе. Умови, в яких на теренах області відбулися зміни еліт, могли б винести Максима Бурбака з його командою на крайовий «міні-Олімп». Але особливість буковинського менталітету пов’язана не так з ідеологічними чинниками формування еліт, як з родинними. Тому, за винятком невеликих втрат, еліти на рівні області в цілому залишаються сталими.

В таких умовах доводиться бути або буковинцем, або ставати чужим. Бурбак ще не перестав бути буковинцем, але вже стає чужим через винесення на публічний рівень конфліктів практично з усіма гравцями місцевого (або ж містечкового) політикуму. Ця практика не є характерною для Буковини, цим й пояснюється зростаюче несприйняття Бурбака та його команди.

Війна, за Томасом Аквінським, має мати три передумови, однією з яких є справедлива причина. Причиною війни Максима Бурбака за вплив над Чернівцями, з його ж слів, є боротьба проти реваншу «регіоналів». На війну нардеп списує усі невдачі як свої, так і членів своєї команди, зокрема і чернівецького міського голови Олексія Каспрука.

Спектр військових дій настільки широкий, що Максим Юрійович бачить ворогів усюди: у міській раді – засилля «реваншистів-запроданців», які блокують роботу мера; у прокуратурі «реваншисти» гальмують «справу Білика»; у ЗМІ зводяться наклепи щодо «Добробуту» та приватної дороги. Максим Бурбак знову ж просуває тезу щодо необхідності розпуску міської ради, проте однозначної відповіді на питання коли і як це буде зроблено, так і не дає. Можна припустити, що такі заяви вкладаються у логіку формування завершеної ідеї війни за Чернівці – справедливого наміру.

У програмі «Суть речей» в ефірі «Станція» 103.2 FM Максим Бурбак дав зрозуміти, що не розглядає призначення на посаду першого заступника голови ОДА Михайла Павлюка як загрозу. Кандидатура останнього стала компромісною між офіційно союзними Блоком Петра Порошенка і «Народним фронтом». Через відсутність досвіду та готовність до комунікації Максим Юрійович намагатиметься зробити з Павлюка-молодшого ширму, яка відводить погляд надмір прискіпливих спостерігачів з Адміністрації Президента від реального стану справ в області. Така ситуація триватиме рівно до того моменту, поки Михайло Павлюк не подасть ознаки гри, що не вписується у плани або розуміння Бурбака.



На Західному фронті без змін

Якщо схід Чернівецької області час від часу завдає клопоту Максимові Бурбаку через протистояння з Василем Козаком, то західніше, у Чернівцях – без змін стабільно. Стабільно конфліктно. Депутати зайняли бойові позиції й здавати їх не збираються. У програмі «Чия правда?» на телеканалі «Чернівецький промінь» депутати міської ради Богдан Ковалюк від «Самопомочі», Володимир Бешлей від «Рідного міста» та Юрій Бурега від ВО «Батьківщина» акцентували на неспроможності міського голови Олексія Каспрука ефективно керувати містом.



Через пасивність Каспрука під час роботи засідань сесій міської ради самі ж засідання стали інструментом гальмування роботи виконавчої влади. Відчувши слабкість міського голови, антимерська коаліція з лихвою використовує цю ваду на свою користь. Із кожним сесійним засіданням закріплюється образ Олексія Каспрука як такого, що не здатен керувати містом. Ідея розглядати усі петиції, що набрали необхідну кількість голосів під час сесії, є черговим інструментом для знищення рейтингу діючого мера.

Тепер опоненти Каспрука матимуть безсумнівну причину таких тривалих засідань. Ставши жертвою популізму, який панує у сесійній залі, не в останню чергу через власну діяльність, Олексій Каспрук навряд чи наважиться обмежити ініціативу Бешлея щодо розгляду усіх петицій сесією. Бо того ж моменту стане ворогом демократії. Свою роботу депутати оцінюють якнайвище. Судячи з їх риторики, саме завдяки непоступливості депутатського корпусу, місто ще живе, а протистояння з мером – це чи не єдиний спосіб стимулювання його до діяльності.

Vox populi

Третьою стороною у конфлікті між депутатським корпусом та міським головою у питанні розв’язання проблеми з тролейбусами спробувала виступити громадська активістка, заступниця голови громадської організації «Буковинська агенція регіонального розвитку» Тетяна Лебухорська, яка взяла участь у програмі «Політика» на телеканалі ТВА. Хоча постійний гість цієї програми Максим Бурбак цього тижня поступився своїм кріслом у студії, взявши участь у програмах в ефірах інших ЗМІ, його присутність все одно відчувалася. Це заважало неупередженому аналізові слів громадської діячки.



Тетяна Лебухорська намагалася дати зрозуміти глядачеві, що проблеми громадського транспорту, як і більшість інших комунальних проблем у Чернівцях, лежать у політичній площині. Їх розв’язання передбачає відмову від популізму та обмеження амбіцій в інтересах міста. Якщо робити спробу підсумувати виступ активістки, то більшість проблем Чернівців мають своїм джерелом взаємовідносини основних суб’єктів політики. Іншими словами, поки Бурбак з Проданом не домовляться, Чернівці лихоманитиме якнайрізноманітнішими проблемами, бо комунальне господарство нині стало і полем бою і зброєю, якою ведеться війна за сфери впливу в обласному центрі.

Володимир Звенигородський — спеціально для БЦ

В оформленні використано кадр програми «Чия правда?» на телеканалі «Чернівецький промінь»

________________________________________

Читати більше:

Огляд ефіру | Гібридна опозиція. Один Каспрук і два секретарі