«Самопоміч» у чернівецькій політиці є саме тією силою, по загальному стану та настрою якої можна міряти «середню температуру по палаті» в міській раді. Ця нова політична сила будувалася як відкрита платформа, що формувалася за професійним принципом з числа тих людей, які повірили в гарний міф Андрія Садового і побачили конкретні результати його роботи у Львові.

Великі сподівання та надії все ж не привели «Самопоміч» до потужного електорального результату на місцевих виборах на Буковині. І тут є одна головна суб’єктивно-об’єктивна причина – команда «фронтовиків». У Чернівцях у «Самопомочі» «знаючі» політики з першого ж дня функціонування її офісу почали бачити головну загрозу. Цих хлопців і дівчат ФПГ «Народного фронту» вважала за головних конкурентів у боротьбі за владу на буковинських електоральних полях. Причина цього – схожість жителів Чернівців та Львова, міст колоритних і амбіційних у всіх гарних і не дуже значеннях цього слова. Але схожість – не значить ідентичність. Політичні хижаки Чернівців виявилися не гостинними до львівської політичної команди.

Команда Максима Бурбака вибудувала стратегію знищення свого головного опонента двома основними шляхами. Перший – «дружнє поглинання». Його суть – максимально закинути своїх представників у нову структуру «Самопомочі» та зсередини її розвалити. Точніше – не дати розвинутися. Другий шлях – недружнє «мочилово» руками прикормлених журналістів. Через підконтрольні Бурбаку ЗМІ, ховаючись за маскою неупереджених журналістів, ряжені медійники займались прямою дискредитацією місцевого осередку партії в очах потенційного буковинського виборця.

Чого лише вартує «листування» зі Львовом одного зі світил «незалежної» журналістики і за сумісництвом помічника нардепа Бурбака Вадима Пелеха, який прямо звинувачував усіх «небурбаківських» кандидатів у «зраді Садового». Цинічно? Дієво! З іншого боку – проактивну позицію зайняв і Василь Продан. Він також намагався інкорпорувати своїх представників у чернівецьку «Самопоміч», але, на відміну від «фронтовиків», не «мочив» їх як конкурентів, а підтримував як потенційних партнерів.

Є в буковинській «Самопомочі» і третя група, яку я поважаю найбільше – принципові ідеалісти, що вірять у свої справи і діють у відповідності до своєї волі, а не до ігр «старших товаришів». Їх є достатньо багато, яскравим представником таких людей є фермер з Новоселиці Олег Мельничук. І саме завдяки таким людям буковинська «Самопоміч» все ще не розлізлася і зберігає потенціал для розвитку.

Список «Самопомочі» на місцеві вибори формувався демократично, але демократія в Чернівцях приводить до сварок і хаосу. Демократичний список не дав того результату, на який усі сподівалися, але вороги не залишили «Самопоміч» навіть після не досить вдалого виступу на виборах. Не є секретом, що в одного з тіньових лідерів «Народного фронту» Миколи Федорука та нинішнього очільника міста Олексія Каспрука склалися гарні стосунки з Андрієм Садовим.

Садовий у першу чергу мер – він живе як мер, говорить як мер, діє як мер. Він не став ще до кінця політиком, як його чернівецькі «друзі», які не гірше за продажних журналістів нашіптують йому про «вселенські біди», що несе місту Чернівці нерадива фракція «Самопомочі». І це зіграло. Садовий дав слабину, бо сам мав непідконтрольну раду «свободівців», яка все ж не змогла з ним зробити те, що зробила чернівецька більшість з Миколою Федоруком.

Стукачі перемогли. Тепер психіатр Олег Березюк приїхав, щоб похоронити цілу фракцію в міській раді. Найбільшу вигоду від цього рішення отримає Максим Бурбак, якому ця рада не дала протягнути жодного власного «шкурняка». А всім відомо, що ніщо так не мобілізує політика, як втрата грошей і втрата авторитету. Втрачаючи кожної сесії реальні гроші свого клану, Бурбак вирішив грати «по беспределу». Використовуючи зв’язки Федорука і Каспрука, Бурбак робить все, щоб викинути з Ратуші всіх опонентів своєї політики розкрадання Чернівців.

Ні Садовий, ні Березюк не розуміють одного: в Чернівцях «Бурбаків» ненавидять усі політичні сили і ті прості громадяни, які зіштовхувалися з їхніми численними «шкурняками». В політичній тусовці міста про «фронтовиків» склався сталий стереотип – як про людей, що не тримають слова і «кидають» своїх партнерів. Крім того, «Бурбаки» – хами у найгіршому розуміння слова. І це хамство контрастує з багаторічною історією Чернівців, хоча цілком адекватне особистому базарно-барижному минулому місцевих політиків.

Наразі «Самопоміч» відкриває в Чернівцях «скриню Пандори». Якщо її депутати складуть повноваження – це буде унікальний випадок і «кейс». Це стане приводом для «чисток» неугодних місцевих організацій по всій країні. Такий сигнал посилить централізм і деспотію партійного керівництва, яке відірване від місцевих реалій. Такі дії значно збільшать місце київської політики в місцевих політичних реаліях – і «Самопоміч», замість допомоги місцевому самоврядуванню, виконає роль одного з його могильщиків.

Друге. Для Чернівців «ротація» «Самопомочі» буде синонімом початку позачергової (чи першої до об’єднаної громади?) виборчої кампанії. В раді не буде чіткої більшості, яка б відповідала за місто. Чернівецька політика скотиться до самознищення всіх своїх інститутів. Міська рада ризикує бути паралізована і не зможе приймати навіть елементарні рішення. І це є планом Бурбака!

Третє. «Самопоміч», якщо вона все ще хоче боротися за владу на Буковині, не може іти на поводу у політичного агресора, яким у Чернівцях є «Народний фронт». Тому для неї є непростим викликом – зробити все, щоб нормалізувати роботу своєї організації, не віддавши її на поталу «фронтовикам». Ситуація ще може змінитися, але очевидно, що єдиним вигодоотримувачем у проблемах «Самопомочі» стане «Народний фронт».

Михайло Шморгун — спеціально для БЦ

В оформленні використано фото-знімок Ігоря Константинюка

________________________________________

Читати більше:

Михайло Шморгун | Третя сила: Ванзуряк із Саакашвілі і Каспрук без Середюка