Протистояння у боротьбі за реальну владу та «останнє слово» у прийнятті ключових рішень у Чернівцях виходить на якісно новий виток. Виглядає на те, що довгоочікуваний більшістю чернівчан та прогнозований експертами компроміс між основними гравцями – міським головою Олексієм Павловичем Каспруком і неформальними лідерами більшості міської ради – стає все менш можливим для реалізації.

Причини цього різні. Скоріше за все, вони лежать у міжособистісній площині відносин між політиками. Чим ще можна пояснити перехід досвідчених політиків на прямі та «тонкі» звинувачення один одного, які, замість компромісу, своєю епічною недоречністю заганяють місцеву політику в містечкові бої без правил?

Олексій Павлович проявив свою фірмову непоступливість і принциповість у небажанні мати на посаді секретаря Чернівецької міської ради непідконтрольну собі людину. Всі «кулуарні» кандидатури – починаючи від Василя Продана і закінчуючи Богданом Ковалюком, викликають різкий спротив міського голови та його команди. Каспрук, вихований у режимі опозиції політик, так і не навчився уміло користуватися механізмом поділу влади. Ділитися не тільки можливістю впливати на рішення, а й участю у розрулюванні проблем міста. Цей внутрішній стопор + генетичний страх перед сценарієм «Федорук–2» стають на заваді компромісу чернівецьких еліт.

Після публічного відторгнення фігури Ковалюка як потенційного секретаря міської ради стала більш-менш ясна стратегічна лінія Олексія Павловича. Його можна зрозуміти. Каспрук веде свою гру, яка нагадує політику мера Львова Андрія Садового, який вдало лавіював між інтересами львів’ян і прихильних до себе політичних сил і ніколи не дозволяв собі втрачати останнє слово при прийнятті ключових для свого міста рішень. У такій стратегічній лінії міський голова завжди буде спозиціонований позитивно, а опоненти виставляються на осуд громадськості як «політикани» і «дерибанщики».

Зважаючи на таку непоступливість і тверду впевненість у власних силах Каспрука, трансформують свій стратегічний підхід до боротьби за владу в Чернівцях і лідери неформальної більшості. Від них варто очікувати припинення боротьби за секретарство любою ціною і початок довгої, «осадної» гри.

Що це означає?

1) На публічному рівні вони «припиняють» боротися за позицію секретаря, визнають свою «поразку» і публічно перекладають відповідальність за всі проблеми міста на мера.

2) Вони координують акції громадського тиску на мера і підкидають дрова в багаття протистояння мер-громада, але самі ці «народні бунти» не очолюють, а «активно співчувають» їм.

3) На неформальному рівні вони продовжують цементувати більшість у раді, щоб у «момент ікс» – забрати владу в місті у свої руки.

4) Удар по бізнес-інтересах оточення Каспрука і його партійного керівництва. Фактично неформальна більшість a priori блокуватиме всі бізнесові питання опонентів, а натомість протягуватиме свої «шкурняки». Тобто формально рада програє політичну боротьбу, але контролюватиме всі найважливіші фінансові питання Чернівців. При цьому депутати ні за що не відповідатимуть і будуть перебувати у формальній опозиції до «мера-переможця».

Результатом такої стратегічної гри має стати «перегрівання» Каспрука. Без суперництва і образу «ворога» саме він буде відповідальним перед чернівчанами за всі «косяки» і не матиме зручних громовідводів-опонентів. Для того, щоб пом’якшувати удари по своєму іміджу, йому доведеться жертвувати фігурами своєї команди чи партнерами.

Також у такій стратегічній лінії в Олексія Павловича загостряться відносини між ним і умовним «колективним Бурбаком». «Колективний Бурбак» у своєму ж рідному місті не зможе вирішити жодного власного «шкурного» питання без особистих домовленостей з неформальними лідерами більшості, які щораз підвищуватимуть ставки для проходження конкретного «шкурняка». За замовчуванням міська рада буде валити всі питання «колективного Бурбака» просто із принципу. І тут не буде важлива партійна приналежність депутатів. Кожна фракція має свої незакриті рахунки з «фронтовиками-чудореформаторами».

Ставка робиться на те, що мер Чернівців нестиме особисту відповідальність за всі провали, а його опоненти з ради виглядатимуть «борцями за інтерес людей». Така ситуація має підвищити рівень навантаження на міського голову і залишити його без підтримки ситуативних та стратегічних партнерів.

Що може допомогти Каспруку? Напевно, громадянське суспільство, яке завжди підкладало йому плече у скрутні часи. Проте навіть підтримка активістів не зможе зрівнятися з рівнем ненависті до влади в цілому, яка росте по всій країні. Час гратиме проти Олексія Павловича. І «вулиця» буде грати проти. Бо його прихильники будуть одні і ті самі, а противники і проблеми, які треба буде швидко вирішувати – щораз інші.

І так буде тривати аж до того моменту, поки Каспрук сам не піде на компроміс і не запропонує неформальній більшості «розділити відповідальність» на вигідній для останньої умовах. Така «довгограюча стратегія» має всі шанси бути успішною для її розробників і учасників. Але чи буде вона успішною для Чернівців? Питання відкрите.

Михайло Шморгун — спеціально для БЦ

В оформленні використано фото-знімок Ігоря Константинюка

________________________________________

Читати більше:

Михайло Шморгун | Буття, ніщо та інформаційне дно Фищука