За підсумками чергових місцевих виборів 2015 р. до Чернівецької обласної ради вперше потрапили аж десять політичних партій – найбільше серед усіх облрад України, поруч із Полтавською. При цьому сім із них отримали всього по 4-5 представницьких мандатів, внаслідок чого депутатський корпус обласної ради виявився надвичайно роздробленим. Гіпотетично, така фрагментація могла суттєво ускладнити подальше структурування і роботу ради. Однак на практиці сталося навпаки: хоч і не без конфліктів, проте обласній раді вдалося швидко обрати керівництво та загалом запустити нормальну роботу, принаймні порівняно з Чернівецькою міською радою, в якій не перший місяць триває епопея щодо обрання секретаря та формування виконкому.

Пропонований аналітичний огляд є спробою проаналізувати розкладу сил, що склався у Чернівецькій обласній раді поточного скликання, змоделювати реальні та потенційні міжпартійні альянси, а також спрогнозувати імовірність зміни керівництва облради з огляду на загострення політичної боротьби в регіоні.

Розклад сил

Назагал, після виборів у Чернівецькій обласній раді було сформовано десять депутатських фракцій у такому кількісному складі:



Як бачимо, жодній із партій не вдалося отримати бодай якоїсь відчутної переваги, відтак перед усіма фракціями постала потреба домовлятися про співпрацю, зокрема і в частині обрання керівництва облради. Звичайно, враховуючи формальну цілісність парламентсько-урядової коаліції на цьому етапі, найприроднішим варіантом більшості в обласній раді виглядало фактичне відтворення парламентського альянсу у форматі «Солідарність» + «Батьківщина» + «Самопоміч» + можливо, Радикальна партія Олега Ляшка (яка ще у вересні 2015 р. заявила про вихід із коаліції у Верховній Раді, проте формально цього так і не зробила) чи якась інша фракція з так званих «проєвропейських» сил, що разом би давало бодай мінімальну перевагу, достатню для прийняття рішень. Однак на той момент вже почали загострюватися протиріччя між членами парламентської більшості, так само як і неухильно наростав рівень невдоволення роботою уряду. Відтак, коаліційний процес в облраді, великою мірою, розвивався за власною логікою, із накладання регіональної політичної специфіки, хоча й не без впливу із центру.

У цьому контексті насамперед необхідно наголосити на чималих протиріччях всередині найбільшої фракції в Чернівецькій обласній раді – Блоку Петра Порошенка «Солідарність», яка фактично поділяється на два крила. Перше – це власне представники «Солідарності», і його лідером є керівник обласної організації цієї партії та перший заступник голови обласної державної адміністрації Володимир Куліш; друге – висунуті за списками «Солідарності» представники «Народного фронту», які більше тяжіють до голови Чернівецької ОДА Олександра Фищука. Відносини між цими двома крилами, по суті, не найкращі: попри те, що їх лідери працюють в одній команді в ОДА, цей союз для них є швидше вимушеним. Відповідно, рішення про висування за списками «Солідарності» кандидатів від «Народного фронту», прийняте на центральному рівні, було зустрінуте в крайовій організації президентської партії без особливого ентузіазму.

Друга важлива особливість Чернівецької облради VII скликання полягає у тому, що третя за величиною фракція в ній утворена позапарламентською Аграрною партією України. Таким результатом партія завдячує насамперед Василю Козаку – відомому місцевому політику, що має неабиякий вплив у Сокирянському та Кельменецькому районах області. Своєю чергою, за деякими даними, Василь Козак, який фактично і контролює більшість фракції «аграріїв» (попри те, що сам відмовився від мандату обласного рівня на користь Сокирянської районної ради), має давні дружні відносини з головою ОДА Олескандром Фищуком. З іншого боку, під першим номером Аграрної партії України балотувався Віталій Усик, що вважається близькою людиною до Володимира Куліша і працював на посаді заступника голови обласної державної адміністрації у його команді в 2005-2010 рр. Тож фракція Аграрної партії України певною мірою теж виглядає неоднорідною.

Третя характерна риса нинішнього складу обласної ради пов’язана з тим, що більшість місць розпорошені між дрібними фракціями. Відповідно, значення останніх зростає, однак конвертувати це значення у визначені політичні дивіденди вони здатні лише за умови кооперації з більшими фракціями. Адже самостійний альянс восьми фракцій різного політичного спрямування, серед яких найчисельніша нараховує 7 депутатів, а більше половини – по 4 депутати, малоймовірний, хоч і не є неможливим у принципі.

На відміну від Чернівецької міської ради, де вже відбулося чимало знакових відкритих голосувань, за якими можна судити про реальний розклад сил та потенційні міжпартійні союзи, в обласній раді таких голосувань по конфліктних питаннях майже не було, а тому ймовірні комбінації міжпартійних альянсів доводиться аналізувати насамперед за результатами обрання її керівництва. Щоправда певні висновки тут можна робити лиш умовно, із припущеннями, оскільки через передбачену законом таємну процедуру голосування ми не можемо бути впевненими в тому, хто і як голосував. Тим не менш, підсумкові цифри теж доволі показові.

Так, 1 грудня 2015 р. відбулося голосування з обрання голови обласної ради, на яке було винесено дві кандидатури: голови Чернівецької обласної державної адміністрації, представника команди «Народного фронту», щоправда обраного до облради за списками «Солідарності», Олександра Фищука та голови Чернівецької обласної організації ВО «Батьківщина» Івана Мунтяна. Попередньо в публічному просторі в якості претендента на цю посаду також фігурувало ім’я вже згадуваного першого заступника голови ОДА та керівника обласної «Солідарності» Володимира Куліша, однак в підсумку ця кандидатура висунута не була, і вся фракція «Солідарності» на своєму засіданні висловила підтримку Олександрові Фищуку.

За підсумками таємного голосування 1 грудня 2015 р., участь в якому взяли 63 депутати, 47 голосів отримала кандидатура Івана Мунтяна, 14 – Олександра Фищука, 2 бюлетеня виявилися зіпсованими. Такі результати голосування, попри відсутність даних про його персональний характер, дозволяють зробити декілька висновків. По-перше, суто кількісно навіть не вся фракція «Солідарність» проголосувала за свого висуванця. При цьому йдеться про те, що з неї не проголосував цілий ряд депутатів, оскільки ще кілька голосів за пана Фищука могла дати Аграрна партія України, а також окремі депутати з інших фракцій. По-друге, всі дрібні фракції, попри чималі відмінності та протиріччя між ними, загалом підтримали кандидатуру пана Мунтяна (хіба що за виключенням окремих депутатів), і жодна з них не виступила публічно проти цієї кандидатури. По суті, тільки керівник фракції «Опоблоку» Дмитро Павел заявив, що вони проти обох кандидатів,. По-третє, власне саме дрібні фракції й визначили остаточний підсумок голосування та подальшу долю більшості в обласній раді.

Згодом, 17 грудня 2015 р., відбулося таємне голосування з обрання заступників голови облради, за підсумками якого першим заступником стала керівник обласної організації Радикальної партії Олега Ляшка Інга Маковецька (41 голос «за», 16 – «проти», 2 зіпсовані бюлетені, 1 депутат не взяв бюлетень і 4 депутати відсутні), а заступником – представник ВО «Свобода» Віталій Мельничук (42 голоси «за», 16 – «проти», 2 зіпсовані бюлетені та 4 депутати відсутні). На знак протесту проти такого рішення фракції «Солідарності» та Аграрної партії України покинули залу засідань, демонструючи незгоду з тим, що обидві вони виявилися непредставленими в керівництві облради. Однак для частини депутатів цих фракцій зазначений протест мав швидше показовий характер, бо, як свідчать дані голосування, частина їх депутатів так само підтримали згадані кандидатури. На підтвердження можна навести просту арифметику:

У залі зареєстровано 60 депутатів. Уявімо, що за існуючими домовленостями за пропоновані кандидатури заступників мають голосувати ВО «Батьківщина», «Самопоміч», «Народний контроль», Радикальна партія Олега Ляшка, ВО «Свобода», «Наш край», УкрОП і навіть «Опозиційний блок», що разом становить 42 депутати. Однак на засіданні відсутні депутати Ростислав Поклітар («Свобода») та Василь Гостюк («Самопоміч»), тобто ця умовна коаліція насправді має лише 40 депутатів. Крім того, цей альянс дуже «різношерстий» тому з великою імовірністю далеко не всі депутати (а може й фракції) насправді готові підтримати цих заступників (наприклад, проти може бути «Опоблок», «Наш край» чи окремі депутати з інших фракцій). З іншого боку, на засіданні присутні 15 депутатів «Солідарності» та 5 Аграрної партії України (двоє – Лілія Бортич та Анатолій Сухар – відсутні). До того ж, за кандидатуру Інги Маковецької не голосує зареєстрований на засіданні «аграрій» Петро Телешман.

Тобто, у нашої уявної коаліції насправді гіпотетично немає тих голосів, які отримують кандидатури заступників. Відповідно, виникає логічне запитання: звідки вони беруться? І очевидно, що беруться вони за рахунок окремих депутатів із «Солідарності» та Аграрної партії України, в яких присутні на засіданні 19 осіб, однак сума голосів проти кандидатів у заступники та зіпсованих бюлетенів не перевищує 18.

Чи можлива реконфігурація?

Події на сесії обласної ради 15 березня 2016 р., пов’язані з черговим педалюванням теми подвійного громадянства, свідчать про загострення внутрішньої боротьби в буковинському політикумі. Серед іншого йдеться і про відновлення змагання за посаду голови Чернівецької обласної ради. Адже напередодні голова ОДА Олекандр Фищук анонсував звільнення всіх своїх заступників (щоправда, згодом призупинив це рішення), в той час як і в самого пана Фищука доволі примарні перспективи залишитися на посаді з огляду на високу імовірність відставки Кабміну. У цих умовах пост голови облради може становити інтерес одразу для декількох представників регіональної політичної еліти.

Першим таким претендентом є власне сам Олександр Фищук, який, напевне, розглядає цю посаду як «запасний аеродром» після цілком імовірного звільнення з ОДА. Однак для реалізації відповідних планів йому очевидно не вистачає ресурсів, адже як показало грудневе голосування, більш-менш стовідсотково він може розраховувати на 14 голосів. Гіпотетично, за найбільш сприятливого розкладу він може здобути всі 15 голосів «Солідарності» + 7 голосів «аграріїв» + підтримку таких фракцій, як наприклад, «Народний контроль» і/або УкрОП, чого все одно недостатньо для формування більшості. Ситуацію ускладнює чіткий зв’язок Олександра Фищука з партією «Народний фронт» і командою Арсенія Яценюка, рейтинг якої нині критично впав, а відтак іти на союзи з ним доволі ризиковано.

Інший претендент – Володимир Куліш – гіпотетично має трохи більше ресурсів, аби переломити ситуацію на власну користь, насамперед тому, що представляє політичну силу чинного президента. Проте з огляду на розклад сил в облраді, а також на останні події навколо «президентських оффшорів», ресурси ці теж обмежені. Водночас наразі складається враження, що пана Куліша більше цікавить посада голови обласної державної адміністрації, яку він має цілком реальні шанси обійняти.

Ще один претендент, прізвище якого прозвучало в публічному просторі, – це Михайло Березовський, колишній депутат облради від Партії регіонів, а нині від БПП «Солідарність». Подібні амбіції він жодного разу не демонстрував публічно, однак про них подейкують у кулуарах.  Однак реалізувати такі амбіції цьому депутату буде вкрай важко, адже негативний політичний шлейф у вигляді минулого зв’язку з Партією регіонів виключає голосування за нього цілого ряду фракцій, без яких зібрати більшість просто неможливо.

Таким чином, позиції Івана Мунтяна на посаді голови Чернівецької обласної ради нині доволі сильні й тримаються вони на трьох основах:

1) наявність монолітної та другої за чисельністю фракції в облраді;

2) підтримка з боку дрібних фракцій, забезпечена належним розподілом влади через посади заступників та голів постійних комісій;

3) лояльність з боку частини фракції «Солідарність».

Додатковим сприятливим фактором нині стає стрімке зростання рейтингу ВО «Батьківщина» по Україні, яке фіксується останніми соціологічними дослідженнями.

По суті, можемо визнати, що попри вкрай фрагментований склад обласної ради, її чинному голові вдалося консолідувати навколо себе значну частину депутатського корпусу та створити доволі стійку більшість із різних за своїми політичними орієнтаціями фракцій. Насамперед, цього вдалося досягти завдяки врахуванню інтересів більшості груп при обранні заступників та формуванні персонального складу постійних комісій. При цьому, незважаючи на спроби окремих депутатів політизувати роботу ради, Івану Мунтяну поки вдається утримувати її в більш-менш конструктивному руслі, про що, зокрема, свідчать результати голосування за суспільно важливі питання на останньому сесійному засіданні.

Олексій Колесников — спеціально для БЦ

В оформленні використано фото-знімок Ігоря Константинюка

________________________________________

Читати більше:

Олексій Колесников | Розклад сил у міській раді: шах, мат, пат чи цейтнот?