Українська влада, включно з рідною, буковинською, вже давно живе у власній реальності. Життя та повсякденні проблеми загалу для владників є потойбіччям, алегорією Данте. Звідси й відчуття чужорідності української влади в Україні. Більшість ефірів, що мали місце на крайових телеканалах протягом 7-13 листопада, так чи інакше зачепили проблему владної шизофренії*.

Про віртуальну реальність, у якій живуть місцеві владники та більшість засобів масової інформації, йшлося у програмі «Майдан» на «Чернівецькому промені» із блогером та політологом Михайлом Шморгуном у гостях. Протистояння між двома групами впливу в обласному центрі вже перейшло той Рубікон, за яким пересічний чернівчанин бачив логіку дій, а, відповідно, зберігав інтерес до подій на місцевому владному Олімпі.



У боротьбі за збереження сфер впливу можновладці далеко відірвалися від проблем насущних і деколи своїми заявами демонструють це. Більшість тем, які мусоляться на сесійних засіданнях Чернівецької міської ради, за винятком кількох десятків осіб, втратили актуальність для чернівчан. По-перше, через зневіру в якісь зміни, по-друге – через банальний брак часу відволікатися на щось інше, окрім боротьби за виживання.

Жертвою роздвоєння реальності часто стають і засоби масової інформації, що, за своїм покликанням, призначені висвітлювати і діяльність влади також. Подаючи інформацію про шизофренічні припадки владників, місцеві ЗМІ не вдаються до аналізу, глибшого за коментар когось із посвячених у проблему. Це й створює викривлення реальності й не розуміння читачем або глядачем проблеми, про яку говориться через незнання передумов, підводних каменів тощо. Працівників пера й мікрофону можна зрозуміти, бо за копійчану зарплатню працювати можна лише на ентузіазмі. У кожного запас цього ентузіазму різний. Рано чи пізно доводиться «робити ноги» чи то в інше місто, чи з професії, або ж змиритися та намагатися вижити.

Проблема, яку підняли минулого тижня щодо так званого «Довганичгейту», озвучувалася і під час програми «Майдан». Ті, хто в темі, мабуть, ще не забули, для чого створювалася провокація проти керівників ЗМІ, які стали героями «плівок Довганича». У 2013 році в області свої владні амбіції повним ходом втілював тодішній голова ОДА Михайло Папієв. Райдужну картину тотального владарювання «регіоналові» псували кілька ЗМІ, які на той час активно співпрацювали з опозицією, покусуючи владного монстра. Відтак, команда Михайла Миколайовича вирішила вдарити по найболючішому місцю цих ЗМІ, показуючи, що й вони є продажними і не вартими довіри.

Ймовірно, що поновлення «Довганичгейту» сьогодні має на меті таку ж ціль. Примара виборів все більше та більше мерехтить перед очима місцевого політикуму. Тож вже розпочалася робота по підготовці електорату, однією зі складових якої є «зачистка» інформаційного поля.

Про паралельну реальність, у якій живе влада, йшлося під час програми «Чия правда?» на «Чернівецькому промені». Гості ефіру – науковці та громадські активісти Богдан Сторощук, Наталія Стрельчук і Максим Волошин говорили про оприлюднені декларації можновладців. За словами речників, для владників сам процес декларування відбувся як така собі розвага, що розбавила рутинне життя Олімпу. Про це свідчить той стьоб, який міститься у багатьох деклараціях: трильйон готівкою, подарунок Святого Миколая, церква, мощі, капличка і т.д. А це, у свою чергу, є свідченням ставлення влади до тих, хто читає її декларації, тобто нас з вами.



Знову ж таки, доводиться констатувати: влада живе у своїй реальності, знаючи, що наслідків за свої дії не матиме. Найприкріше, що носіями такої реальності за досить короткий період стали й ті особи, які, як здавалося, прийшли до влади з вулиці, маючи намір провадити такі необхідні нашій державі зміни.

Про дві реальності, у яких перебувають влада та громади, впроваджуючи реформу з децентралізації, йшлося у програмі «Час змін» на телеканалі ТВА з колишнім заступником голови Чернівецької обласної ради Ярославом Курком. Про проблеми, з якими доводиться зіштовхуватися громадам у процесі об’єднання, ми неодноразово писали у попередніх оглядах. Ярослав Курко деталізував з практики той дисонанс, у якому доводиться співіснувати владникам та громадам.



ОДА і РДА гальмують процес об’єднання громад. Фактично об’єднання відбувається всупереч розробленим владою перспективним планам на ентузіазмі самих громад. З принципів добровільності та спроможності, на яких, за задумом законодавця, мало б відбуватися створення ОТГ, влада зважає на спроможність. Це й породжує основні проблеми, що, до слова, значно лякають менш активні громади. Але якщо громади самі не об’єднаються, цю відповідальність візьме на себе влада. Звісно, що у такому випадку, об’єднання відбудеться так як того хочеться керівництву області, а не людям, які мешкають у тому чи тому населеному пункті.

Перепони, які створює влада, можуть мати надто неприємні результати для тих буковинських громад, які проведуть у грудні вибори. Вони можуть не отримати коштів з фонду регіонального розвитку, бо до того часу бюджет вже може бути ухвалений. Одним з головних каменів спотикання у процесі децентралізації, який озвучив Ярослав Курко, є землі поза межами населених пунктів. Зараз громади ними не можуть розпоряджатися. Але з впровадженням реформи, лише об’єднана громада визначатиме, що має бути на тій чи тій ділянці. Зрозуміло, що реформа передбачає перехід до фінансової самодостатності, тож кожен член ОТГ буде зацікавлений, аби на землях громади розміщувався не черговий замок когось із «князьків», а об’єкт, який би забезпечував дохід до бюджету громади.

Про те, як і куди розвиваються Чернівці, йшлося у програмі «Політика» та телеканалі ТВА. Заступниця голови Буковинської агенції з регіонального розвитку Тетяна Лебухорська наголосила на хаотичному розвитку обласного центру, що може мати непередбачувані наслідки.



В унісон відбулася розмова й у програмі «Без емоцій» на «Чернівецькому промені», де екс-посадовець та письменник Володимир Килинич розповідав про своє бачення Чернівців. З цієї розмови можна зробити висновки щодо проблеми, яку ми розглядали вище: шизофренія або роздвоєння реальності влади мають своїм джерелом такий ж діагноз чернівецької громади. Ще відносно недавно шляхетні та європейські Чернівці різко контрастують з «рагульським» та викривлено «постсовковим» містом. Символом перших є вулиця Кобилянської, символом других – Калинівський ринок.



На думку Килинича, зараз Чернівці переживають чергову трансформацію, саме зараз формується нова інтелігенція, нові чернівчани, нова душа міста. Китайці вважають, що найгіршим часом є час змін. І саме у цей час нам довелося жити. Тож цілком закономірним є потяг до історичної ревізії, який вже кілька років спостерігається у місті. Більшість городян, які є чернівчанами, у кращому випадку, у другому поколінні, ностальгують за тими міфічними Чернівцями, про які їм стало відомо з оповідок краєзнавців.

А поки нові міські міфи перебувають на щабелі творення, чернівчани, як і мешканці будь-якого іншого населеного пункту, потребують якоїсь заміни «родової пам’яті». Покоління, які поступово змінювали багатонаціональне місто після Другої Світової війни, за словами Килинича, «не створили умови, за які можна любити Чернівці». Можливо це і є причиною тієї роздвоєності реальності, підсвідомого відчуття чужості – але й, водночас, бажання мати рідний куточок, бути причетним до історії європейського міста у наших владників, та й, якщо бути відвертим, у більшості населення Чернівців.

А поки народжується нові міські міфологеми, Чернівці постають у якості симулякра**. Місто існує в якомусь віртуальному образі, що живиться минулим і не сприймається як данність. Це і породжує утилітарне ставлення передовсім у владників. Хтось сприймає Чернівці як джерело збагачення, хтось як реалізацію амбіцій, а хтось – як тимчасовий пункт перебування.

* Шизофренія — психічне захворювання, внаслідок якого недужий нібито будує свою персональну реальність, де діють інші закони, відмінні від законів навколишнього світу.

** Симулякр (від лат. simulacrum — подоба, копія) — термін постмодерністської філософії, який означає зображення, копію того, що насправді не існує.

Володимир Звенигородський — спеціально для БЦ

В оформленні використано кадр програми «Майдан» на телеканалі «Чернівецький промінь»

________________________________________

Читати більше:

Огляд ефіру | Дороги влади, межа популізму і ревнивий Салагор