10 травня в Чернівцях Громадська організація «Буковинський центр» провела Відкриту дискусію «Криза в Ратуші: компроміс, ізоляція, перевибори?» В рамках круглого столу представники влади, експерти-політологи, журналісти та громадські діячі обговорили питання – наскільки глибокою є політична криза в Чернівецькій міській раді і яких компромісів повинні досягнути її фігуранти, щоби вирішити кадрові питання? Яка вірогідність «ізоляції» опозиції або припинення повноважень міського голови? Чи можливий сценарій розпуску та дострокових виборів – і чи зацікавлена в цьому громада? Тези виступів учасників – у скороченій стенограмі дискусії.



Святослав Вишинський, голова Громадської організації «Буковинський центр»:

«За останні півроку ми неодноразово спостерігали за баталіями в Чернівецькій міській раді через засоби масової інформації і на сесіях. Ми багато чули точку зору і міського голови, і депутатів, які представляють різні фракції – але ніхто не запитувався точку зору громадськості. Ми взяли на себе ініціативу і зібрали цей круглий стіл у першу чергу вислухати представників експертного середовища та громадських організацій. Відповідно, ми сформулювали назву відкритої дискусії, яка називається «Криза в Ратуші: компроміс, ізоляція, перевибори?»

«Компроміс», «ізоляція», «перевибори» – це три ключові слова, які лунали від різних суб’єктів політичного процесу. Слово «ізоляція» озвучив міський голова Олексій Каспрук після виборів, говорячи, що одну із фракцій він готовий «ізолювати», співпрацювати з нею не буде і в якості політичної опозиції її не розглядає. Після того, як криза зайшла в глухий кут, два народні депутати – Максим Бурбак і Микола Федорук – озвучили тезу, що якщо не вдасться знайти компроміс між депутатами і міським головою, то вони повинні піти на перевибори. Нещодавно цю ідею підхопила і фракція «Рідне місто» – депутат Анатолій Чесанов заявив, що «Рідне місто» готове йти на перевибори. І третє ключове слово – «компроміс», яке найчастіше доводиться чути саме від представників громадського сектору та експертів-політологів. На думку експертів, усі засоби для компромісу і діалогу між депутатами і міським головою ще не вичерпані – тому про перевибори говорити зарано.

Гаслом міста Чернівці є «Viribus unitis» – «Спільними зусиллями», і це накладає певні зобов’язання і на депутатський корпусу, і на міського голову, і на виконавчі органи міської ради в тому, що стосується пошуку компромісу. Але слово «компроміс» дещо абстрактне і загальне. Хотілось би спонукати учасників дискусії конкретизувати: що саме ми розуміємо під «компромісом»? Хто саме повинен іти на компроміс – наприклад, у частині обрання секретаря міської ради? Яким повинен бути цей компроміс? Чи повинен поступитись міський голова – і якщо так, то чим? Чи повинні поступитись депутати – і якщо так, то чим конкретно?»

Анатолій Круглашов, завідувач кафедри політології та державного управління Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича:

«Ситуація в міській раді мені не бачиться настільки драматичною, як це винесено в заголовок. Чому така ситуація склалася в Чернівцях і в Чернівецькій міській раді? Для мене дуже показовий закон про вибори в місцеве самоврядування – закон про те, щоби закріпити за олігархічними кланами право формувати всю систему влади в Україні. Ми маємо насправді не колізію між чернівецьким міським головою і депутатським корпусом, а між різними кланово-корпоративними інтересами і бажанням отримати якщо не монополію, то домінантний вплив на ресурси міста.

Конфлікт між мером і міською радою закладений інституційно, тому що міський голова очолює виконавчу владу, а депутати формуються на непрофесійній основі за партійно-політичними ознаками. Він закладений між територіальною громадою і викривленою системою репрезентації її інтересів. Тому якщо шукати компроміс – а я схиляюсь до того, що компроміс треба шукати – то його треба шукати лише на тому, щоб чітко заявити: хто які інтереси представляє? І на основі цих публічно заявлених позицій шукати спільні точки дотику. Якщо ж цей компроміс буде зводитися до того, хто до кого буде заходити в кабінет і якою ногою буде відкривати двері – то цей компроміс територіальній громаді навряд чи потрібен».

Борис Руснак, експерт із виборчого права:

«Наша країна – країна клептократів, «договорняків» і «смотрящих». Кожний закон, по якому ми проводимо вибори, все гірший і гірший від попереднього. В закони закладаються такі інструменти, щоб дійти того, до чого дійшли в Чернівцях. Якби Чернівці були винятком і єдиним місто, де склалася така ситуація – я сьогодні, можливо би, критично громив і Олексія Каспрука, і депутатів, що вони не можуть домовитись. Така ситуація не тільки в Чернівцях – Михайло Шморгун написав, що в до сих пір немає секретаря в Миколаєві і в багатьох інших містах. Там, де високий рівень правової і політичної культури – попри все домовляються.

Є таке поняття як «бездіяльність» – тобто рада повинна сформувати свої виконавчі органи. Якщо вона не формує – то вона «бездіє», і ця бездіяльність може призвести до дострокового припинення повноважень. В законі написано: якщо рада чи міський голова в своїй діяльності порушують Конституцію, закони або не виконують покладені на них функції і повноваження, то це є підставою для дострокового припинення повноважень. Щодо дострокового припинення повноважень ради, то міський голова може звернутись до Верховної Ради з пропозицією призначити позачергові вибори, якщо в нього є на руках рішення суду. Тобто суд дає оцінку – «бездіє» рада чи не «бездіє». А якщо припинити повноваження голови, то рішення суду не треба – що і зробили з Миколою Федоруком.

Верховна Рада не має права припиняти повноваження міської ради. Припиняти повноваження і призначати позачергові вибори – це різні речі. Це неправильне вживання термінології народними депутатами. Інша річ, що якщо дане право раді припиняти повноваження – то треба дати і меру за певних обставин таке ж. Якщо для мера треба в суд іти, то тоді й раді треба спочатку в суд – щоб суд підтвердив. Чому Микола Федорук, який постраждав, до сих пір не запропонував зміни до закону про місцеве самоврядування?

Передчасними були категоричні заяви Олексія Каспрука, що він когось «ізолює», з кимось не буде співпрацювати. Любимо ми «Рідне місто» чи не любимо – їх обрали виборці, їм довірила здійснювати повноваження територіальна громада, рівноцінно як і Олексію Каспруку. Тому тут треба шукати компроміс: амбіції вбік, розуміти, що інтереси міста треба рухати вперед».

Ігор Баб’юк, директор Буковинського центру виборчих технологій:

«Зараз якоїсь явної кризи в Ратуші вже немає. Є певне непорозуміння. Криза була на початку, коли не був сформований виконком, коли не були обрані заступники і коли буквально блокувалися рішення. На сьогоднішній день м’яч перебуває на полі депутатів – вони домовляються між собою, пропонують кандидатуру секретаря. Проблем я не бачу. Чому ми не говоримо про кризу, яка існувала за період правління Віталія Михайлішина – а говоримо про кризу правління народом обраним міським головою і відповідної ради? Тоді була більш конкретизована криза, ніж зараз.

Цей склад ради і діяльність міського голови є більш зверненими до громади, більш публічними. Я неодноразово говорив і Олексію Каспруку це відверто казав, що потрібно спілкуватися з усіма фракціями. І якщо голова фракції говорить, що не зустрічаються з фракцією, наприклад, «Рідного міста» – запросіть, зустріньтеся, вислухайте їхні пропозиції, обговоріть. Я теж прихильник компромісу і вважаю, що єдина можливість доходження якогось позитивного результату – це дійсно сідати і домовлятися. Я не думаю, що представники «Рідного міста» чи то «Свободи», чи «Батьківщини», чи «Народного контролю» є люди, які не готові домовлятися. Завжди можна знайти компромісну фігуру.

Чи є призначення секретаря небезпекою так званого «Федорук-2», недовіри міському голові? Я думаю, що цей сценарій нереалістичний. Я переконаний, що якщо в країні діє закон і діють чіткі норми – абсолютно не треба боятися призначення навіть найодіознішого секретаря».

Тарас Прокоп, координатор виборчих проектів Громадянської мережі «Опора»:

«Ключовим у цій проблемі є саме побоювання того, що повториться сценарій з відкликанням міського голови і навколо цього якраз потрібно вести дискусію. Якщо міський голова зловживає своїм правом, то право відкликання міського голови повинні мати тільки ті, хто його обирали. Якщо міська рада не обирає міського голову – чому їй надали право забирати голоси людей? Якщо вирішиться ця проблема, тоді вже будемо говорити про можливість компромісів – а компроміси, звичайно, потрібні. Якщо міський голова не буде мати загрози, коли замість нього містом керуватиме людина, призначена депутатським корпусом – тоді домовлятися набагато простіше.

Перевибори мають досить багато аргументів для того, щоб їх провести – і першим аргументом є те, що вони відбувалися за дуже ганебним законом, який не дає можливості провести до міських рад людей, що представляють інтереси саме громади. Чи варто проводити перевибори через те, що зараз не можуть обрати секретаря? – Напевно, це не є настільки нагально. Ще один аргумент – як проводилися ці вибори, як обиралися депутати. Зловживань було надзвичайно багато і здійснювався підкуп виборців. Цей аргумент є надзвичайно сильним для того, щоби мати сумнів у тому наскільки легітимно ці депутати представляють інтереси громадськості. Рано чи пізно ми до перевиборів прийдемо – ця міська рада не добуде до кінця свого терміну.

Довіряти механізму, коли через суд виноситься недовіра – надзвичайно складно. Заяви народних депутатів про розпуск міської ради – це може бути звичайний політичний шантаж. Зараз на компроміс не йдуть ні з одного, ні з іншого боку – але міський голова як вправний політик повинен його знаходити. Однозначно треба шукати компроміс і сідати за стіл переговорів. Але якщо результатом буде певна корупційна складова, то таких компромісів вони не варті».

Сергій Добржанський, керівник проектів Українського центру економічних і політичних досліджень ім. Олександра Разумкова:

«Чернівецька міська рада має шанс добути свою законну каденцію – депутати вчаться домовлятися. Трохи гарячі голови охолодилися – вже обрали заступників, виконком. Градус уже дуже впав і всі сторони розуміють, що треба йти на компроміс – це інстинкт самозбереження. Навіть заява «Рідного міста» про те, що вони рекомендують до виконкому Миколу Федорука – це хоч і «стьоб» чи «тролінг», але це показує, що ідуть на компроміси. Коли Володимира Сєхова висували на секретаря – це був приклад з боку мера як він готовий іти на компроміс, висуваючи людей, які не настільки близькі до нього.

Ситуація закладена ще до виборів, коли політична партія «Народний фронт», яку представляв Олексій Каспрук, відмовилась від участі у виборах. Це поклало ту позицію, коли мер, якого обрали в Чернівцях, не має фундаменту у міській раді. 4 депутати «Народного фронту», які пройшли через Блок Петра Порошенка – це недостатня кількість, щоби диктувати і впливати на міську раду. Дружній «Народний контроль» не виконує функції бази для мера. «Самопоміч» не є фракцією «Самопомочі» – це філіал іншої фракції. Так само «Свобода» і «Народний контроль», «Солідарність» в цій ситуації політично поділені».

Сергій Осачук, почесний консул Республіки Австрія в Чернівцях:

«Ми можемо обговорювати правила гри, за якими будемо жити у майбутньому. Але якщо ми аналізуємо стан речей сьогодні – ми повинні залишатися в тій системі координат і того законодавчого поля, яке сьогодні існує. Якщо міський голова має закон, за яким він обраний, то і депутатський корпус має свій закон, за яким він обраний – він діє. Тому підрубати гілку, на якій сидять депутати – це є маніпулятивним моментом.

Кожен, хто починає політичну діяльність, a priori погоджується, що вступає в конкурентну боротьбу. Політична діяльність передбачає конкуренцію – вона не передбачає відразу компроміс, мир і злагоду. Політик повинен себе краще продати виборцеві, ніж його конкурент.  A priori закладене змагання, загравання з виборцями – це є характер, природа і суть будь-якого політика, і він використовує весь доступний йому інструментарій, який дозволяє закон, який передбачає уклад звичаєвого права. Політики – це є бійці, які одягнули свою форму, озброїлися і пішли в битву.

Я не відчуваю в нас на даному етапі бажання «Спільними зусиллями». Слід або забрати гасло «Спільними зусиллями», або відмовитися від таких речей, як «ізоляція». Хоча зрозуміло, що міський голова є політичною фігурою, він маніпулює, грає, шантажує, задобрює – це його характер. «Ізоляція» – це форма політичної боротьби, форма політичного позиціонування. Я як виборець не давав права делегованим політикам, щоб вони зайшли в міську раду і займались «ізоляцією» – я вас відправляю туди для того, щоб ви знайшли порозуміння і формулу співпраці і виконували сервісні послуги, яких потребує громада. Будьте гідні цього приміщення, традицій і посади – не опускайтесь у своїх діалогах і репліках на рівень вуличної перепалки.

Громада, громадяни України мають багатолітню традицію ігнорування влади. Влада і громада, влада і народ – це два супутники, які час від часу одне на одного поглядають. Люди живуть своїм життям, люди виживають – відповідно, ніхто сильно не переймається цією політичною боротьбою крім експертів або самих учасників цієї боротьби».

Михайло Шморгун, заступник голови Громадської організації «Буковинський центр»:

«Конкуренція між міським головою і міською радою не є такою поганою – головне, щоби бенефіціарами цієї боротьби виступили прості громадяни. Як тільки боротьба закінчиться і бенефіціарами будуть міський голова або депутати, то цей конфлікт треба буде вирішувати через перевибори. Механізм, який ці перевибори запустить – децентралізація. По закону перші вибори будуть призначені як вибори чернівецької міської об’єднаної громади. Ці вибори мають пройти до наступного року, щоби пройшов бюджет, і цей процес має запускатися уже зараз. Процес децентралізації в Чернівцях підготовлений до такого моменту, що він може запустити перевибори протягом двох-трьох місяців».

Олексій Каспрук, чернівецький міський голова:

«Прочитавши заголовок нашого засідання, хочу задатися одним питанням: чого ми зібралися? Про яку кризу ми сьогодні можемо говорити? Я згідно закону виконав свій обов’язок і вніс кандидатуру секретаря ще на початку січня. На сьогоднішній день депутатський корпус всередині не може запропонувати іншу кандидатуру секретаря. Те, що намагаються нав’язати мої опоненти, що міський голова в конфлікті з депутатським корпусом – це є неправда. Міський голова в певному конфлікті з частиною депутатського корпусу, а не з усім, тому що 21 голосу за іншого секретаря немає.

Я сказав депутатам і неодноразово заявляв свою позицію: запропонуєте секретаря, внесете кандидатуру, оберете – я буду працювати. Закон України чітко передбачає повноваження секретаря, міського голови – мені чужого не треба, але свого я теж не віддам. Що стосується «ізоляції»: я хочу, щоби цю заяву не виривали з контексту. Згадайте, коли вона з’явилася: за результатами виборів, за результатами шаленого підкупу виборців в місті Чернівці, за результатами того, що вже доведено судом. Якщо ми вважаємо в місті, що ми примирилися і це простили, і це вже перегорнута сторінка – можливо. Але я так не вважаю, тому що наступні вибори будуть ще гірші.

Тому ніякого конфлікту нема – є проблеми, є супротив частини депутатів. Сформований виконком».

Розмову модерував Святослав Вишинський

Фото-знімки Ігоря Константинюка — спеціально для БЦ

Дискусія відбулась у «Literatur Café» Культурно-мистецького центру «Українська книга» (Центральна площа, 10)

________________________________________

Дивитись більше:

________________________________________

Читати більше:

Інтерв’ю | Валерій Сиротюк: «Церква не має нічого спільного з державою»