З лютого на Буковині заштормило... Після свят у буковинців явно піднявся рівень протестної активності. У конфліктному середовищі саме активні громадяни беруть на себе «повноваження» влади. І слово «беруть» тут як ніколи точне.

Пряма демократія, демократія прямої дії, «демократія Майдану» – це різні назви одного і того самого феномену, коли група активних людей апелює до першочергового права змінювати волю влади на догоду волі громади. Автори з анархістськими поглядами стверджують, що пряма демократія виступає проти сильної центральної влади, оскільки прийняття владних рішень може перебувати тільки на одному рівні – безпосередньо у населення або центральної влади. В цьому є своя логіка і ми є свідками та учасниками подій, які це безпосередньо підтверджують.

Ситуація з мітингом студентів і викладачів БДФЕУ є яскравим прикладом феномену прямої демократії. В їх випадку є прецедент необгрунтованого рішення Уряду «через голову» керівництва ВНЗ та студентів. По-простому – «їх без них же одружили». Зі свого боку, команда Прядка для відновлення status quo поставила вимогу вирішення проблеми «реорганізації», минаючи представницькі та державні інститути. У клінчі між рішенням влади і бажанням справедливості, як показує найновіша історія, виграє сторона «справедливості».

Логіка процесу цілком технологічна, але вона несе й чимало загроз. Перша і найголовніша загроза – це бажання обох сторін конфлікту «силовим методом» вирішити проблему. Створюється такий собі «маятник сили». Простіше на конкретному прикладі. Уряд показує свою силу, об’єднує БДФЕУ до ЧНУ (Дія), БДФЕУ проводить збори і виходить на тисячний мітинг (Протидія), Міносвіти випускає прес-реліз, де м’яко натякає, що буде саме так, як Київ сказав (Дія), студенти перекривають дороги (Протидія)... І так далі. «Маятник сили» коливається, при цьому доводячи конфлікт до ситуації, де контроль уже визначається не нормами Закону, а логікою подій. Коли дві такі сили стикаються, то виграє не та, на боці якої Закон, а та, яка апелює до умовної «справедливості» та діє методами прямої демократії.

Те, що українці все частіше звертаються до методів прямої демократії для вирішення нагальних питань, є одним з найбільших надбань Революції Гідності. Влада на підсвідомому рівні боїться прямої демократії, особливо у моменти «легкої амнезії» при невиконанні своїх обіцянок, або відвертому «безпрєдєлі».

Відчуваючи силу методів прямої демократії, є загроза, що такими інструментами користуватимуться негідники. (Як приклад – маю на увазі перекриття траси на Порубне). Саме вони несуть найбільшу небезпеку. Фактично – сьогодні відбувається розмивання «майданної демократії» маніпуляторами та корисливими політиками. І нема на те ради, як каже Петро Дмитрович.

Які можливості прямої демократії?

Громадянське суспільство окрім організації «Майдану» має опановувати і інші методи – електронні петиції, збір підписів, референдуми (місцеві), збори громадян. Пряма демократія мережевої дії – один з найсильніших ресурсів громадянського суспільства у боротьбі за свої права з пануючою елітою. В кожному з цих методів є свої переваги і вони можуть реалізовуватися на всіх рівнях відносин громади і влади. Вони більш цивілізовані, ніж умовний «Майдан», але є актуальними тільки в тому випадку, коли обидві сторони готові до діалогу.

У конкретній ситуації з БДФЕУ одна зі сторін (Уряд) не готова до компромісів. Зважаючи на це – ситуація буде розвиватися в системі координат «маятника сили». Сьогоднішні події з БДФЕУ можуть бути вирішені тільки через поступки організованій групі, яка діє в рамках прямої демократії. У іншому разі «маятник сили» знищить довіру до багатьох державних інститутів, місцевих партій, конкретних людей.

Всі повинні розуміти, що коли громада звикає до прямої демократії, з владою щось не так. Актуальний вираз про те, що «влади на Буковині нема», який артикулює якийсь дядько з Вижницького району, киваючи на якогось голову адміністрації, в корні невірний. Влада просто перетікає від губернаторів та депутатів до стихійних лідерів протестних настроїв, які заради вирішення своїх питань отримують небувалу силу, прямо пропорційну слабкості і дурості тих, хто приймає хибні рішення.

Михайло Шморгун — спеціально для БЦ

В оформленні використано фото-знімок Альони Чорної

________________________________________

Читати більше:

Михайло Шморгун | Нові тренди в громадянській журналістиці Буковини