Значною політичною подією минулого тижня, на яку не звернули належної уваги представники ЗМІ, стало чітке оформлення контурів «нової опозиції» у Верховній Раді. Про це в своєму коментарі центральним каналам проголосила Юлія Тимошенко.

Сама поява опозиції є річ позитивна для українського суспільства. Це певний критичний водорозділ у політичній еліті, де уже немає одноголосних рішень у ключових позиціях. Рубіконом, який поділив політичний клас на «своїх» і «чужих», стало питання тарифів і їх ціноутворення та виконання Україною своєї частини Мінських домовленостей. По цих позиціях суспільна думка явно не на користь існуючої правлячої еліти, яка змушена вибирати між Сцилою міжнародних домовленостей і Харибдою волі більшості громадян України. Тепер же ставки у внутрішній політичній боротьбі пішли стрімко вгору і можливі дочасні вибори Верховної Ради і Президента не виглядають так вже примарно.



Разом з «Батьківщиною» до «демократичної опозиції» увійшли парламентська і позапарламентська частини «Свободи», «Народний контроль» Дмитра Добродомова і партія «Воля» Юрія Дерев’янка. Радикальна партія вустами свого лідера Олега Ляшка попросила їх штучно ні до чого не приєднувати – тут, скоріше, існує певна стратегічна боротьба Олега Валерійовича і Юлії Володимирівни за лідерство в процесі «опозиційної боротьби». У нього чисто електоральний інтерес політика з найвищими амбіціями. Зовсім окрему, «третю позицію», займає поміркована і інтелігентна «Самопоміч». Але серйозний ляпас її лідеру з боку пропрезидентської сили в питанні Грибовицького сміттєзвалища не залишає Андрію Садовому жодного шансу на конструктивну співпрацю з чинною владою і кидає «Самопоміч» у вир опозиційності.

Дуже конкурентний процес зачищення опозиційного поля під конкретного політика уже запущено. Юлія Володимирівна жорстко педалює свої теми: тарифів, споживання українського газу та повністю змінює порядок денний у країні. Для цього їй конче необхідні молодші партнери, які створюватимуть масовку для неї як головної зірки.

Розрахунок Юлії Тимошенко цілком зрозумілий. Підвищення тарифів на комунальні послуги стає певним політичним тараном для популістських політичних сил, які бажають змести цей парламент і самостійно зайти в Раду новою більшістю, що буде непідконтрольною Президенту. Найбільше програє від реалізації сценарію позачергових виборів команда Арсенія Яценюка, рейтинг політичної сили якого перебуває на межі статистичної похибки. «Народний фронт» може втратити будь-яке представництво в Раді або, найвірогідніше, зменшити його до крайнього мінімуму. Зайняти цю нішу має намір саме «Батьківщина».

Ще одним прихованим моментом, який окрім тарифів може привести до початку процесу тектонічних зсувів в українському суспільстві, є виконання українською владою своєї частини Мінських домовленостей. Західні партнери форсують українську владу з тим, щоб та пішла на компроміс з пропутінськими бандформуваннями. Як тільки Петро Олексійович піде на такі поступки, його влада трісне і почнеться легалізація нової опозиції як сили, що може змінити напрям розвитку української політики і Юлії Тимошенко як кандидата на заміну Президенту Порошенку.

«Нова опозиція» поки не формує жодних нових смислів. Вона вказує на найболючіші питання, натискає на найболючіші мозолі. І у влади в такій ситуації є два варіанти дій – або вести боротьбу проти її лідерів, або звернутися до виборців і чітко пояснити логіку своєї політики. Так чи інакше – останнє слово буде за волею української громади, яка уже не раз доводила недовговічність «вічних» політичних режимів.

Наразі конфлікт розгорається на вищих щаблях влади. Питання об’єднання опозиційних партійних організацій поки не стоїть. Але основні регіональні політики отримали чіткий неформальний сигнал з ким варто дружити, а проти кого варто боротися. Тут одразу варто сказати і про особливості, які є на Буковині. В Чернівецькій обласній раді склалась стійка «опозиційна коаліція». Керівництво ради – «батьківщинівець» Іван Мунтян, «свободівець» Віталій Мельничук, «радикальна» Інга Маковецька. Сам факт їх призначення – київський компроміс опозиційних еліт, які вже давно вели спільні перемовини по різних питаннях. Насьогодні саме опозиціонери на рівні Києва є чинною представницькою владою в Чернівецькій області.

Лідери обласних партій дружно «злили» свою опозиційність на догоду цьогочасній вигоді і не створюють владній вертикалі жодних проблем. З іншого боку перебуває провладно-адміністративна вертикаль НФ–БПП, яка відповідає за створення ілюзії наявності влади в області. Ця нова «злочинна влада» готова знищити одна одну, а уже з осені її буде хитати «демократична опозиція». Буде весело. В Чернівецькій області ми можемо стати свідками конфлікту між представницькою і виконавчою владою. І коли в Києві ситуація увійде в конфліктну фазу, лідери обласної ради дружно затягнуть стару опозиційну пісню. Початок цього конфлікту – лише питання часу.



В Чернівецькій міській раді ситуація може ще більше ускладнитися. Якщо мер Олексій Каспрук заявить про свою прив’язку до політики «Народного фронту» і перестане позиціонувати себе як аполітичний мер, то одразу включиться і політичний момент, пов’язаний з появою «нової опозиції». В Ратуші це може призвести до майже повної ізоляції міського голови. Опозиційна більшість у раді буде критичною. «Батьківщина», «Самопоміч», «Свобода», «Народний контроль» і примкнувше до них «Рідне місто» будуть протистояти провладній «Солідарності». Крім того, і в чернівецькій «Солідарності» є принаймі три різні групи впливу і цілком можливо, що в момент політичної кризи у столиці з мером залишиться лише 10-12 депутатів. Це призведе до іншого рівня дискусії в міській раді – політичні мотиви будуть перемагати господарські.

Зміна політичного ландшафту в Києві змінить його остаточно і в Чернівцях. Місцеві партійні діячі будуть змушені вчергове демонструвати свою лояльність столичному керівництву. Наслідком політичних домовленостей у Чернівцях може стати поява «опозиційного» секретаря міської ради.

Михайло Шморгун — спеціально для БЦ

В оформленні використано фото-знімок Руслана Козлова

________________________________________

Читати більше:

Михайло Шморгун | Медичні війни Буковини. Хаос, корупція і поразка Майдану