Відомий український політтехнолог Сергій Гайдай більше ніж за рік до подій Революції Гідності прогнозував те, що режим Віктора Януковича буде змінено за допомогою сили організованих, розлючених груп громадян, які реалізують неписане, але природнє право на повстання проти тиранії. Ефемерна фраза в Конституції про те, що «джерелом влади в Україні є народ» у ключових моментах протистояння між громадянами і режимом отримала реальне втілення у «майданах», які стали символами надії більшості українців на гідне життя.
Між тим, сам процес заміни влади, по Гайдаю, має проходити швидко і жорстко. У далекому 2013-му політтехнолог назвав цей процес «Днем гніву». Зараз, після років війни і розчарувань ми згадуємо часи пізнього Януковича як історію, але найприкріше те, що історія нічому не навчила Порошенка, Авакова та інших «Бурбаків». Президент Порошенко галопом вирушив шляхом, у кінці якого його очікує власний «День гніву». Він може відбутися дуже скоро, може пізніше, але вже сьогодні зрозуміло, що влада «бариг» нічим не краща за «бандитську владу».
Репетиція «Дня гніву» пройшла в Чернівцях і на Волині після побиття та арешту учасників мирної блокади ОРДЛО, які вимагали припинення «торгівлі на крові». Влада, піднімаючи руку на протестуючих, втрачає свою легітимність. Проте корінь проблеми глибше: знайшовши схему особистого збагачення на війні, влада забуває думати про своїх громадян і виконувати обіцянки, дані на Майдані. Особливо це відчутно в регіонах.
Чому затримання блокувальників (прояв жорсткості влади) найбільше обурив жителів Луцька і Чернівців? У мене є відповідь на це питання. Влада має право застосовувати примус та силу до своїх громадян – але повина бути адекватна причина застосування. Кілька десятків блокувальників на редутах відчули на собі всю силу аваківських псів, натомість поліція жодним чином не реагує на кричущі факти вирубки лісів, незаконний видобуток бурштину, гравію, на корупційні схеми.
Фактична бездіяльність влади і силовиків у вирішенні кричущих проблем Буковини та Волині і одночасне звірство проти протестувальників на редутах підвело найактивніших буковинців та волинян до точки кипіння, яку ще не пройшов Київ та інші регіони. Це, на мою думку, є головним причинно-наслідковим зв’язком чернівецької і волинської репетицій великого «Дня гніву», який ще очікує владу «бариг» у столиці.
Що ж відбулося того дня? Коли відбулася атака на редути, інформація про це швидко просочилася по неформальним каналам. Першими її отримали волонтери і колишні учасники війни, які швидко зібралися на Центральній площі, а далі вирушили до обласної державної адміністрації, щоб спитатися позицію місцевої влади. Наявність прямої трансляції на «Чернівецькому промені» і реакція в соціальних мережах швидко збільшили кількість протестуючих до критичного показника, за яким уже не влада розповідає громадянам що і кому робити, а громадяни владі.
Як і можна було прогнозувати, губернатор Олександр Фищук так і не вийшов до людей. Якщо не рахувати заступника голови ОДА Олега Стецевича, виконавча влада фактично засунула голову в пісок. Тоді активісти вирішили натиснути на владу представницьку: були швидко проведені засідання міської та обласної рад, де прийняли жорсткі звернення, які мали більше символічне, ніж практичне значення. Проте такі швидкі виступи по багатьом регіонам дали результат – затриманих було відпущено на свободу.
В той момент найбільшою владою в області були батько і дочка Кобевки. Я чомусь навіть згадав численні графіті на буковинських парканах з тезою «Кобевко – губернатор». Якби влада не відпустила затриманих – цілком можливо, що ситуація розвивалася б у гіршому сценарії, але в ту ніч Чернівці і Луцьк дали сигнал готовності питати з влади «бариг» на всю Україну. Країна в той день не запалилась, Київ ще не дійшов до точки неповернення, але в Чернівцях відбулася репетиція «Дня гніву», який обов’язково буде і приведе до зміни режиму.
Репетиція «нового Майдану» дозволяє зробити деякі висновки для чернівецької еліти:
1) Швидкість, із якою діяли активісти, продемонструвала повну неготовність виконавчої влади вести діалог з буковинцями. Влади на Буковині немає і ніхто не буде захищати «баригу» Президента, якщо станеться ще один подібний «заліт». На відміну від губернатора Волині Володимира Гунчика, який заявив місцевим активістам, що «з Порошенком у гроб ляже», зрозуміло, що голова Чернівецької ОДА Олександр Фищук точно не буде лягати з Петром Олексійовичем не те, що в один гріб, а й узагалі. Фищук людина розумна, думає «геополітично» вірно.
Слабкість влади ще більше підкреслила фактичну відсутність в області будь-якої опозиції. Активісти, волонтери, учасники АТО зробили все без допомоги політичних партій. А оскільки нова еліта буде формуватися з партій, то боротьба за нішу опозиції в області буде не менш цікавою, ніж боротьба влади за своє виживання.
2) Чернівецький міський голова Олексій Каспрук не збирається тонути разом зі своїми політичними покровителями – та лягати в один гріб разом з Порошенком і губернатором Волинської області. Олексій Павлович особисто провів екстрену сесію в нічний час і проголосував за звернення, де написано про відставку його однопартійця Арсена Авакова. Каспрук задешево здав весь свій «ментівський» «Народний фронт», здав і свого старшого партнера Максима Бурбака.
Олексій Павлович будуть «з народом». Любою ціною. Йому це неприємно, важко, але він є заручником свого іміджу. Скоріше за все, цю зраду партійної лінії йому не пробачать, тому мер Чернівців має починати пошук нових союзників, які знадобляться у момент краху влади «бариг», невід’ємною частиною якої є він сам.
3) За наслідком подій тієї ночі київська влада шукає слід олігархів. Вони роблять те саме, що свого часу робили й «регіонали». Нардеп Максим Бурбак з високої трибуни звинувачує в подіях Дмитра Фірташа, але навіть лояльний до нього Петро Кобевко стверджує протилежне: «Максим – ти не правий!» Хоча насправді Максим Юрійович правий, згадуючи олігархів, як головних винуватців цієї вервечки подій. Правда, винен не олігарх Фірташ, а олігарх Коломойський з його ТСН, які за руку привели у Верховну Раду «Народний фронт» та Уряд Арсенія Яценюка. Так само Бурбак не згадує те, що Аваков і Порошенко зараз захищають інтереси Ріната Ахметова, а не воюючої Української держави. Але це не так важливо, як те...
4) ...Що Максим Бурбак виступив проти буковинців. У своєму виступі з парламентської трибуни він дав зрозуміти, що його позиція прямо протилежній тій позиції, яка відображена у підтриманих обласною і міською радами зверненнях. Він буде до кінця чіплятися за владу, яка робить його не просто чернівецьким «баригою» – а багатим чернівецьким «баригою». Тепер зрозуміло одне: Бурбак проти людей і на боці режиму.
На цей раз влада втрималась, але висновків, схоже, не зробила. Проблеми буковинців не вирішуються і, дивлячись на летаргійного губернатора Фищука, скоріше за все, і не будуть вирішуватись. Умовна Ольга Кобевко може захопити приміщення обласної ради в будь-який день тижня. Кожного дня влада потрохи втрачає свою легітимність. Перший же удар по простих людях, по тих, хто вирішив боротися проти «нинішніх», як свого часу проти «регіоналів», приведе до швидкого кінця режиму «бариг». «День гніву» настане. Це була лише репетиція.
Михайло Шморгун — спеціально для БЦ
В оформленні використано фото-знімок Ігоря Константинюка
________________________________________
Дивитись більше:
________________________________________
Читати більше: