Тема № 1. Скандали без уваги
Скандали – річ потрібна і, до деякої міри, буденна для будь-якого суспільства. Вони провокують найактивніших представників громади на рефлексію і активні дії, які змінюють існуючий, «стабільний» стан справ. Щоправда, не завжди суспільство вибирає правильний варіант рефлексії, а його кращі представники – не завжди діють адекватно відповідним викликам. Але сам факт колективного реагування на скандальну ситуацію є позитивною ознакою, яка свідчить про прогресний потенціал будь-якої спільноти. А от у період, коли зі скандалів не робиться жодних висновків – це є чіткий сигнал про те, що суспільство деградує і втрачає свій внутрішній потенціал для сталого розвитку.
Буковинці майже повністю проігнорували два великих за своїм потенціалом скандали, які стосуються ключових місцевих політиків. Перший – чергове скандальне розслідування «24 каналу», де журналісти фактично звинуватили губернатора Чернівецької області, «фронтовика» Олександра Фищука та одіозного буковинського політика Максима Бурбака у «кришуванні» схем по вивозу деревини з Буковини та інших регіонів України. Другий скандал запустив у світ через сайт «Цензор» відомий луганський блогер Сергій Іванов. Історія стосується екс-заступниці голови Луганської ОВЦА, буковинки Єлизавети Пушко-Цибуляк і її (можливого) лобіювання інтересів луганського «смотрящого» Альоши та зацікавлених в українській частині Донбасу «олдових» «регіоналів».
Звичайно, є об’єктивні причини того, що буковинська громада не відреагувала на ці скандали, які ще два роки тому привели б до повальних виступів різних активістів, політичних заяв наввипередки і «майданів». По-перше – не сезон, літом всі відпочивають і їм вдвічі наплювати на політику і політиків. По-друге – в суспільстві відчувається розчарування всіма без виключення політиками і уже нікого не дивують історії про те, як «сильна команда для складних часів» чи якась «чиновниця-господарниця» діють у повній відповідності до канонів «злочинної влади».
Проте найгіршим є те, що ми дозволяємо собі прощати начебто «своїм» політикам їх гріхи, які ніколи б не простили опонентам. Буковинські журналісти уникають загострень у своїх відношеннях з дружньою до себе «фронтовою командою», яка зараз перебуває при владі на Буковині і тим самим роблять їм ведмежу послугу. «Петляючи» від таких скандалів, «свої політики» набирають швидкість, щоб стрибнути з тонучої лодки на вила нових радикалів, які вчергове будуть чистити Авгієві стайні недобросовісних політиків народними методами...
Тема № 2. «Фронтовий шат»
Журналісти з «24 каналу», який контролюється лідером «Самопомочі» та мером Львова Андрієм Садовим, схоже, всерйоз взялися за буковинський тіньовий бізнес. «Торговці чорним деревом» – одна з найсильніших місцевих мафій, яка завжди була зав’язана на ключових політиків при владі в регіоні і столиці. В Чернівецькій області, на думку багатьох активістів, на цю прибуткову тему сіли представники «народно-фронтового» лоббі. Журналісти зі Львова провели своє розслідування і показали, куди і як через Буковину прямують ешелони з деревиною. Що характерно – місцеві буковинські ЗМІ, у більшості своїй ніяк (!) не відреагували на матеріал своїх львівських колег. Скоріше за все – їм страшно... Одне діло – боротися з «регіоналами», останній цвях у політичну домовину яких у Чернівцях забили ще на місцевих виборах. Зовсім інше – висвітлити «секрет полішинеля» і вказати поіменно на тих, хто сів на ці хлібні контрабандно-лісові потоки і по-варварськи знищує ліс в Україні уже після завершення Революції гідності – і все ще під час війни з Росією.
Буковинська магія перетворення кругляка в дрова, зникнення десятків вагонів по дорозі на Вадул-Сірет, митна корупція на кордоні, продаж за безцінь національного багатства. «Швайгоффер» та «Єгер». Всі ці теми – табу для більшості чернівецьких журналістів. Львівським можна. Вони можуть дозволити собі говорити про те, що Арсеній Яценюк – давній друг власника австрійської деревообробної компанії. Про те, що лісові контракти на мільйони у нашому регіоні укладають на Буковинській універсальній біржі, співвласницею якої є Тетяна Бурбак, дружина народного депутата Максима Бурбака. Саме через цю біржу, аби не порушувати процедури, влаштовують аукціони з продажу деревини. Щоправда, фірми, які заключають на таких аукціонах контракти на мільйони, часто не мають навіть власних потужностей. Як з’ясували журналісти, низкою таких фірм володіє зять голови Чернівецької облдержадміністрації Олександра Фищука Олексій Ліщук... І це лише вершина айсберга.
І що найхарактерніше – після оприлюднення розслідування немає жодної реакції від згаданих у матеріалі політиків. Жодного коментаря, розвінчання, спростування. Бо, можливо, саме в якомусь вагоні з нечіпованою деревиною знаходиться «Кощєєва смерть» тих політиків, які своє мародерство прикривають гучними словами і популістичними гаслами. Головне, що вони самі себе переконали, що є чимось кращими за «регіоналів». Але все більше людей, які бачать, що це не так...
Тема № 3. Постригти ОВЦУ
Блогер Сергій Іванов витягнув на світ Божий скандал, головною діючою особою якого стала Єлизавета Пушко-Цибуляк. Автор у своєму матеріалі на сайті «Цензор» говорить про зближення минулого губернатора Луганщини Георгія Туки з представником клану Януковича Андрієм Альошою. На думку блогера, саме Пушко-Цибуляк була координуючим центром цієї дивної кадрової політики. Блогер говорить про певну «квоту Альоши», «смотрящего» за Запоріжжям і Луганщиною і тісно пов’язаного з «Сім’єю».
Сергій Іванов пише, що саме пані Єлизавета комунікувала з групою інкорпорованих чиновників «від Альоши» і представниками «Опозиційного блоку». Він стверджує, що «правильні» хлопці і дівчата мали контролювати процес відновлення Донбасу. По-простому – контролювати бюджетні потоки і направляти їх у «правильне» русло. Для цього було інкорпоровано більше 50 людей від Альоши в структури Луганської ОВЦА. Іде мова навіть про те, що цим «чиновникам» видавалась своя тіньова зарплата. Сайт показує такий тіньовий кошторис за квітень 2016 р. з підписом Пушко-Цибуляк. Сама пані Єлизавета звинувачення спростовує, підпис їй не належить, а сам кошторис – підробний...
Власне, у мене лише два запитання. Чи будуть мати скандали своє продовження? І чи матимуть майбутнє такі політики, якщо суспільна думка не буде реагувати на скандали?
Михайло Шморгун — спеціально для БЦ
В оформленні використано фото-знімок Захара Подкидишева
________________________________________
Читати більше: