Поточна політична ситуація в Чернівецькій області складається так, що місцева організація Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина» є на Буковині прихованою (або, як нині модно говорити – «гібридною») владою. Роки опозиційної діяльності навчили її партійних функціонерів голосно кричати, коли справи йдуть погано, і тихо мовчати, коли справи йдуть добре. Зараз – у «Батьківщині» показово мовчать.

Після закінчення місцевих виборів та в результаті непублічних домовленостей регіональна команда Юлії Тимошенко отримала сильні позиції у всіх ключових виборних колективних органах Чернівецької області. Сьогодні команда «Батьківщини» отримала майже повний контроль над обласною радою, позицію голови Чернівецької обласної ради для свого керівника Івана Мунтяна, сформувала кістяк антимерської більшості в Чернівецькій міській раді, отримала контроль над радами в деяких районах області, контролює управління капітального будівництва ОДА, декілька комунальних підприємств міста і, наразі, має амбіції на посади заступника та секретаря в чернівецькій Ратуші.

Проте основний цимес цієї ситуації у тому, що «Батьківщина», маючи реальні владні повноваження de facto, перебуває в опозиції до пануючої еліти de jure. Тотальна ворожнеча в Києві між «Народним фронтом», «Солідарністю», її колишніми соратниками Олександром Турчиновим та Олегом Ляшком усе ж дозволяє Івану Миколайовичу ділити владу в Чернівцях та області з їх регіональними однопартійцями. В публічній площині він більше часу проводить з губернатором області, «фронтовиком» Олександром Фищуком, ніж з керівником власної, глибоко опозиційної, фракції Альоною Гливко. І тому наразі позиції «Батьківщини» в нашому регіоні виглядають найкраще.

Її чернівецьке керівництво не бере на себе відповідальність за провали та за непопулярні рішення як на всеукраїнському, так і на регіональному рівнях. Зате дуже активно бере участь у розподілі тих неформальних потоків і потічків, до яких ще не добрались натруджені законотворством рученята Максима Юрійовича Бурбака. Найвигідніша позиція «Батьківщини» у кризовій ситуації в Чернівецькій міській раді: партія веде перемовини і з групою Василя Продана, і з групою Олексія Каспрука. Одні протягують потрібні рішення через раду, інші дають посади в ключових міських комунальних підприємствах.

Чим далі затягуватиметься політична криза в країні і місті, тим більше преференцій відвойовуватиме собі місцева організація прихильників Юлі. Чим більше втрачатимуть у політичних війнах основні місцеві гравці, тим більше значення матиме для них підтримка регіональної організації Івана Мунтяна. В такому руслі Іван Миколайович лише отримуватиме нові і нові важелі впливу на прийняття рішень у місті та області. Так «Батьківщина» в найближчий час може стати гібридною владою на Буковині. Не те, щоб її представники очолили виконавчу владу. Ні. Просто всі ключові рішення будуть прийматися тільки завдяки їхнім голосам. Чим довше триватиме така ситуація – тим краще для «Батьківщини». Всю роботу виконуватиме вертикаль, а «пиріжки» згрібатиме «хитрий Іон».

Але так буде не завжди. Ця ситуація зберігатиметься аж до можливого початку виборчої кампанії до парламенту – або до позачергових виборів до Чернівецької міської ради. Тоді всі неформальні домовленості множаться на нуль і починається жорстока політична боротьба, в якій немає ні друзів, ні ворогів. Є мета – збереження або завоювання влади. І всі засоби в цій війні – виправдані. В момент політичної війни саме «Батьківщина» стане головною мішенню для критики всіх провладних та опозиційних сил, які витискатимуть її і з опозиційної, і з владної ніші. До цього моменту сила Юлії Тимошенко залишатиметься «гібридною владою» в Чернівецькій області.

Але в цій конфігурації є і очевидні ризики. В «Батьківщині» помітні дві паралельні тенденції: бажання отримати ще більше формальної влади вже і зараз – та бажання зіграти в опозицію, щоб отримати всю повноту влади трохи пізніше, після заміни столичного правлячого класу. Інтеграція у владу окремих діячів «Батьківщини» може почати внутрішній розкол в організації. Особисті амбіції Мунтяна, Пуршаги, Буреги, Бабуха, Маковея і Гливко зовсім різні. Не дивно, що їх опоненти намагаються посилити відцентрові тенденції в партії, саджаючи на «голку влади» її провідних гравців.

У той же час, полишивши опозиційну риторику, партія втрачатиме свого виборця. Чим довше триватиме мовчання, тим більше прихильників Юлії Володимирівни відійдуть до «Свободи», «Руху нових сил» Міхеіла Саакашвілі та Радикальної партії Олега Ляшка. І це буде електоральною ціною, яку «Батьківщина» заплатить за тимчасову «гібридну владу» на Буковині.

Михайло Шморгун — спеціально для БЦ

В оформленні використано фото-знімок Ігоря Константинюка

________________________________________

Дивитись більше:

________________________________________

Читати більше:

Михайло Шморгун | Репужинські слони і буковинський феодалізм