«Пролетарям нічого втрачати крім своїх кайданів».
(«Маніфест Комуністичної партії», 1848)
Місцева буковинська політика є прекрасним майданчиком, на якому дуже наглядно можна продемонструвати те, як взаємодіють між собою центральний та регіональні осередки ключових політичних партій України. Залишаючи поза увагою якісь ідеологічні речі чи політичне позиціонування, саме від взаємодії місцевих і київських офісів залежить фінальний результат, який фіксують виборці своєю підтримкою на дільницях.
Модель взаємодії № 1. «Без київського офісу»
Найбільш показовим прикладом тут є партія «Рідне місто». Одна з передвиборчих фішок її представників у Чернівцях полягала в тому, що ними «не керують з Києва», а вони «місцева партія» (sic) і на місці приймають ключові рішення щодо своєї діяльності. В такій конструкції присутній лише місцевий осередок партійної організації, а центральне керівництво de facto відсутнє.
Партія «Рідне місто» – політтехнологічний проект, який не потребує сильного київського представництва. Гарна назва використовується як франшиза для участі в місцевих виборчих кампаніях і умовний чернівецький осередок ніяк не пов'язаний з осередком тієї ж партії в умовному Житомирі. Попри відсутність столичного партійного даху, у цієї моделі є явний позитив для формування місцевих коаліцій. Оскільки «Рідне місто» не бачать опонентом на Печерських пагорбах, це робить можливим домовленості по конкретних радах (Чернівецька міська і обласна, наприклад) напряму з основними політичними гравцями, з урахуванням їх інтересів.
Модель взаємодії № 2. «Без місцевого осередку»
Одна з найбільших парламентських сил – «Опозиційний блок» – у Чернівецькій області фактично не може повноцінно вести свою діяльність. На це є як об’єктивні, так і суб’єктивні причини. Об’єктивні – партія спрямована на Південний Схід, де проживає її виборець. Організації в західному регіоні – не в пріоритеті, оскільки за ними немає значного електорального потенціалу. Суб’єктивна причина – тісна прив’язка «Опозиційного блоку» до Партії регіонів з усіма випливаючими з цього факту наслідками. Тому місцевий осередок і весь електоральний потенціал організації визначається не діяльністю організації, а глибиною падіння існуючого режиму.
Модель взаємодії № 3. «Місцевий осередок = київський осередок»
Унікальна для країни модель реалізується на Буковині партією «Народний фронт». Керівник її парламентської фракції Максим Бурбак фактично залишається керівником обласної організації. І це не номінальне, а цілком реальне управління на місці. Максим Юрійович контролює всі рішення обласного осередку «Народного фронту» і левову частку часу проводить у Чернівцях. Колективний Бурбак разом з міським головою, головою обласної державної адміністрації, народними депутатами і міністрами залишаються містечковими політиками.
Модель взаємодії № 4. «Місцевий осередок авторитетніший за київський офіс»
Такими є обласні організації Аграрної партії та «Народного контролю». Аграрії отримали контроль над трьома радами в бессарабських районах і значний результат на рівні області, що дозволяє їм впливати на Чернівецьку обласну раду. «Народний контроль» у Чернівцях отримав найкращий результат серед усіх регіональних команд на місцевих виборах. Цей результат дозволяє обласним організаціям «Народного контролю» та Аграрної партії зберігати власну політику та своє окреме бачення на більшість місцевих питань.
Модель взаємодії № 5. «Міжвиборча автономія»
Це модель паралельного співіснування регіональних і київської організацій, коли осередки співіснують, займаючись справами лише на своєму рівні. Домінуючу роль грають київські офіси, які розпоряджаються популярним брендом. Прикладом цього є місцеві організації «Батьківщини» та Блоку Петра Порошенка «Солідарність». Певна автономія в діях зберігається аж до того моменту, коли включається режим виборчої кампанії – після цього всі осередки працюють у київському фарватері.
Модель взаємодії № 6. «Київ диктує умови»
Тут усе просто. Місцеві організації не мають права на власну ініціативу, всі ключові рішення приймає або лідер партії, або його намісник у конкретному регіоні. В Чернівцях так працюють «Свобода», Радикальна партія Олега Ляшка і до деякої міри «Самопоміч». Тут варто згадати немісцевих народних депутатів Руслана Зелика та Василя Амельченка, які як куратори фактично наділені більшими повноваженнями, ніж обласні керівники.
Буковинська політика розкрила весь спектр моделей внутрішньопартійних взаємодій. Кожен з цих варіантів має свої плюси і мінуси. Але жодна з моделей не включає «замовників політики» – виборців. Саме виборці можуть вирівняти внутрішньопартійні відносини і зробити організації виразниками своїх інтересів.
Михайло Шморгун — спеціально для БЦ
В оформленні використано фото-знімок Ігоря Константинюка
________________________________________
Дивитись більше:
________________________________________
Читати більше:
Михайло Шморгун | Новий фронт: чому Каспрук втрачає виконком