Сам факт повернення Ростислава Білика в наповнену навіженими активістами сесійну залу міської ради може привести до значних змін у чернівецькій політиці. В цьому конкретному випадку питання стоїть не просто в місцевих розбірках політичних кланів і груп, а справедливості в широкому розумінні цього слова, невідворотності кари за злочин і колективної громадянської відповідальності. Ці питання є принциповими для будь-якої громади, що пережила Революцію гідності, і коли держава переступає через такий порядок речей – суспільство ставить ці речі на свої місця силою або іншими методами.
В такій турбулентності навіть ситуація зі створенням антимерської більшості, до якої привели агресивні випади Максима Бурбака проти лояльного «Народного контролю», може різко повернутися на користь Олексія Каспрука. Питання Білика, точніше відношення до його т.зв. «виборчих технологій» та однозначного «переїзду» волі громади до сатисфакції, може розвалити і так більше ефемерну антимерську більшість у Чернівецькій міській раді. Історія з підкупом виборців ставить перед іншими політичними силами певну водороздільну лінію. Толеруючи можливу появу Білика в сесійній залі – інші політичні сили в очах громадськості фактично толерують сам факт підкупу виборців.
Ростислав Білик є частиною команди «Рідного міста» і, звичайно, що вони його захищатимуть по принципу «свій-чужий». Але для чого захищати «радіоактивного Ростислава» «Народному контролю», «Батьківщині», «Самопомочі»? Ставлення до справи Білика стане новим маркером, за яким поділяться політичні сили в міській раді. Це вигідно Олексію Каспруку, оскільки суттєво збільшить кількість тих депутатів, які змушені будуть публічно підтримати його позицію.
«Рідне місто» має усвідомити, що реабілітація Білика перед системою це одне, а його поява в сесійній залі – інше. Це уже неконтрольований процес, який може привести до конфлікту в Ратуші, затяжної кризи, розпуску ради і нових виборів. І все це може початися з приходом Ростислава Романовича на сесію.
Повернення його в країну стало можливим після того, як генеральним прокурором став Юрій Луценко. У Луценка, як і у кожного політика найвищого рівня є і темна, і світла сторона. Світла сторона – це показові затримання корупціонерів, облави і розправи над ділками попереднього режиму, темна сторона – постійні домовленості з ключовими олігархами і «вирішення питань» для представників своєї фракції. У питанні закриття справи про підкуп виборців саме прокуратура виступила в ролі «поганого копа».
У цій справі чітко простежується політичний мотив. На столичному рівні іде широкомасштабна боротьба правоохоронних органів. Точніше – гібридна війна між політичними силами Президента і колишнього прем’єра. Боротьба між прокуратурою і СБУ проти поліції, де теперішнім керівником є фактичний лідер «Народного фронту» Арсен Аваков, є частиною цієї війни. Аваков є останнім «фронтовим дзотом» у владі, його відставка приведе до повного падіння «фронтовиків».
У політичній боротьбі важливими є символічні кроки, і силовики команди Президента демонструють команді Авакова-Бурбака їх неспроможність довести свої справи до кінця. «Фронтовики» цей сигнал зрозуміли і будуть діяти іншими методами – гратимуть на своєму полі, піднімаючи громадськість Чернівців на лінію вогню. Як це вони робили завжди...
Конфлікт у Ратуші може початися дуже скоро – так само швидко, як може завершитися процес об’єднання Чернівців і Чорнівки в об’єднану громаду. Нова громада та нові вибори, де в раді залишаться лише ті сили, які проявлять свою принциповість у питаннях – таких, як питання Ростислава Білика.
Михайло Шморгун — спеціально для БЦ
В оформленні використано фото-знімок Ігоря Константинюка
________________________________________
Дивитись більше:
________________________________________
Читати більше:
Михайло Шморгун | Без Куліша. Від гібридного миру до гібридної війни