У своїй недавній статті я вже висловлював прогноз, що переформатування у диспозиції «влада-опозиція» в Києві призведе до переформатування і значного пришвидшення навколополітичних процесів у Чернівцях та на Буковині загалом. І цей процес відбувається дуже швидко, прямо у нас на очах. Це свідчить, що найближча осінь і в столиці України, і у нас, на дальній карпатській периферії, буде цікавою та наповненою драматичних суспільно-політичних подій.  

На останній позачерговій сесії Чернівецької міської ради місцеві депутати дружно «переїхали» владну логіку підвищення тарифів Яценюка-Гройсмана своїм популістським рішенням (à la Юлія Володимирівна на ефірі у Савіка Шустера). Фракції міської ради одноголосно проголосували за написане на вулиці Турівський шаблонне звернення «по тарифах». Це голосування стало першим, яке було усвідомленим і контрольованим новим опозиційним розкладом київських політичних сил. Голосування було однаково принциповим і для «Батьківщини», і «Свободи», і «Самопомочі», і «Народного контролю», і навіть для «Рідного міста», яке є найбільшим вигодоздобувачем від політизації внутрішньо-неформального діалогу в буковинських кулуарах.

Київське партійне керівництво «дресирує» своїх молодших регіональних партнерів з тим, щоб вони звикали голосувати так, як того вимагає «опозиційна логіка». Сьогодні одне голосування, завтра інше... Цілком можливо, що шлях від популістського голосування «по тарифах» до голосування за ключові посади в Чернівцях (по заступнику, секретарю, членам виконкому, різного роду «шкурнякам») буде пройдено уже дуже швидко. Принаймі політично-опозиційна більшість міської ради стала на цю дорогу. Політичним обличчям і ширмою цього процесу в регіоні стане «Батьківщина», а головним вигодоотримувачем – «Рідне місто», депутати якого фактично модерують неформальну частину вирішення найголовніших питань у Чернівцях.

Міський голова Олексій Павлович Каспрук перестає контролювати ситуацію, вектор якої задається в Києві. Він кожного разу все нервовіше споглядає за тим, як проходять «чужі» і в той же час не проходять «свої» рішення в Чернівецькій міській раді. З кожним місяцем загострення політичної кризи, він усе швидше  втрачає свою реальну владу в місті. Для вирішення питань у міській раді ідуть до умовного Василя Сафроновича, який уже не поспішає зайняти вакантну позицію секретаря в раді. Час грає на його користь. Чим довше буде тривати анігіляція міфу про всесильність команди «Народного фронту» в Чернівцях, тим більше зростає фактичний неформальний вплив тих гравців, які вміють консолідувати депутатів на прийняття чи провал необхідних рішень.

Київська «нова опозиція» рано чи пізно включить на повну основну зброю у боротьбі за владу в країні – свої регіональні структури, у які їхні олігархічні друзі заллють ресурси, необхідні для організаційних заходів майданного типу. Керуючи порядком денним у регіонах, київські опозиціонери «перепрошиють» своїх депутатів та актив на нову ціль – вивести владну групу Порошенка-Яценюка на позачергові парламентські вибори та змінити чинний Уряд.

І  Каспрук, і його опоненти прекрасно розуміють куди дме вітер змін. І такі міста як Чернівці, де «опозиційні сили» складають більшість місцевої ради, стають заручниками, інтересами мешканців яких можна і пожертвувати. Заради нових революцій і нових революціонерів.

Найважливішим викликом сьогодні є виклик перед міським головою Олексієм Каспруком. У нього є багато варіантів для реакції на ситуацію, яка складається не на його користь, але стратегічних векторів усього два. Перший – іти напролом і заламувати «політичну більшість» міської ради. Другий – домовитися про нові правила гри і піти на компроміси з ключовими гравцями опозиційної більшості в Чернівецькій міській раді. І в оточенні мера Каспрука сьогодні є різні думки. Іде певне протиборство умовної «партії миру» і «партії війни».

Поки перемагає «партія війни», представники якої не ідуть на жодні компроміси з більшістю і намагаються проламувати необхідні рішення, але це їм не сильно вдається. Все упирається в групу, яка орієнтується на Василя Продана, який вміло реалізовує свою політику контролю над ключовими питаннями міста. Натомість «партія миру» займає більш виважену, але в цілому теж промерську позицію. Вони прагнуть домовитися і зробити все «по-чернівецьки».

Їхня стратегія – віддати частину представницької влади «опозиційній групі» і спихнути всі наступні виникаючі нестиковки між радою і мером на майбутнього «опозиційного секретаря». Вони навіть зацікавлені в тому, щоб секретар був одіозним. Це розв’язує руки меру, дає більший політичний маневр і дозволить йому «пережити» можливу наступну зміну влади, коли опозицією стануть сили, які його привели на цей пост. Наразі впливи «яструбів» сильні, але «голуби» з кожною сесією і публічним приниженням мера на них, рано чи пізно отримають carte blanche на проведення мирних переговорів.

На позачерговій сесії навіть фінансова підтримка ключових комунальних підприємств міста зіштовхнулась з жорсткою протидією, але все ж була проголосована. Вся справа в умовних 20 млн. гривень для ще не прийнятої програми підтримки АТОвців, які прийшли попросити за свій інтерес на бюджеторозподіляючу позачергову сесію. На деякий момент здалося, що саме мер Каспрук залишився в ізоляції. Вперше міський голова побачив, що АТОвці стали на позицію «Рідного міста».

Чому так сталося? Тому що громадські активісти люди розумні і звертаються до тих, хто допоможе «вирішити їхні питання» та ефективно пролобіює їхні інтереси. Публічний конфлікт між Карандашем-Марусиком і мером тому яскраве підтвердження. Ті, хто ще вчора підтримували Олексія Павловича – відвертаються від нього. І це загрозлива для Каспрука тенденція.

І тому тут питання не в умовному Продані, а в тому, що є політика фасадна і є політика реальна. Олексію Павловичу варто пам’ятати, що будь-який, навіть найпозитивніший фасадний образ треба постійно доповнювати реальними домовленостями і справами. А намагання всіх «нагинати» приводить до ізоляції, яку йому може організувати політична більшість у міській раді.

Михайло Шморгун — спеціально для БЦ

В оформленні використано фото-знімок Ігоря Константинюка

________________________________________

Читати більше:

Михайло Шморгун | «Нова опозиція». Політичні наслідки для Буковини