Міжнародний республіканський інститут в Україні разом із соціологічною групою «Рейтинг» вчергове провели системне опитування в найбільших містах України. Саме це опитування заслуговує довіри, бо IRI – це більше, ніж просто якась міжнародна громадська організація. Це потужний мозковий центр, мережа, яка дотична до формування зовнішньої політики Республіканської партії США, яка після обрання Трампа президентом має перед собою серйозні глобальні виклики, для вирішення яких потрібне ясне розуміння ситуації.
Політика США в «українському питанні» – це не лише діалог з чинною владою щодо розв’язання питань війни на Донбасі та анексії Криму. Для Сполучених Штатів важливо контактувати з усіма елітами, які приймають або потенційно можуть приймати ключові рішення щодо зовнішньої та внутрішньої політики в Україні. До таких еліт відносяться, окрім влади, лідери опозиції, мери найбільших міст, голови рад, ключові бізнесмени, найавторитетніші представники громадянського суспільства, представники меншин.
Звичайно, у діалозі з цими групами зовнішня політика США не має відкритого характеру. Більшість контактів відбуваються на рівні неформальних зустрічей, круглих столів, професійних заходів і святкувань. Таким чином через свої громадські організації та офіційних представників вони тримають руку на пульсі й розбираються у внутрішніх питаннях України краще, ніж чинна українська «барижна еліта».
IRI публічно продемонструвало т.зв. індекс задоволеністю якістю 22 сфер та послуг, порівнюючи всі обласні центри України. Прогнозовано, що лідерами стали Вінниця і Харків, стилі управління якими були задані Гройсманом–Моргуновим та Кернесом. Вони різні за своєю природою, але майже однакові за рівнем своєї ефективності і ступенем реального потрапляння до споживача. Це означає, що як мінімум, у цих містах муніципальні послуги характеризує певна системність, а керівники – мають бачення їхнього розвитку.
Цей же індекс задоволеності якістю сфер і послуг відіслав наші #прекрасніЧернівці на прикре четверте місце знизу серед всіх обласних центрів. Оцінка 2,8 у розумінні IRI – це між 2 (погано) і 3 (середньо). Чому так вийшло? Звичайно, можна сказати, що «піндоси гонять пургу», можна згадати «руку Кремля», яка не дає місту розвиватися, згадати Фірташа, згадати Продана, згадати Саакашвілі та інших критиків Олексія Павловича, але від того «задоволеність» чернівчан якістю муніципальних послуг не збільшується. #Зрада!
Для гарного аналізу причин такого провалу варто пройтися по кожному з 22 показників, зазначених в опитуванні – але це більше справа тих, хто має працювати над своїми помилками. З моєї точки зору деякі причини незадоволеності чернівчан якістю послуг у місті є очевидними та лежать на поверхні. І без їх вирішення місто не матиме прогресу:
1. Політична війна між Чернівецькою радою і міським головою затягує прийняття поточних рішень. Громадяни стали заручниками цієї війни. Як наслідок: найзатяжніші сесії, політичні заяви, обливання брудом – але по суті і рада, і мер у цей час перестають виконувати делеговані їм виборцями повноваження. Тобто влада, яка весь час витрачає на війну, не може ефективно виконувати свої представницькі функції, тим більше стратегічно планувати свою діяльність та досягати поставлених задач.
2. Чернівецький міський голова не має політичної волі боротися з корупцією. Попри те, що мер позиціонує себе як рішучого політика, його «політична воля» упирається в «питання» його політичних союзників. У такій ситуації неможливе зростання якості надання послуг. Грубо кажучи, якщо чиновник бачить, що «старі теми» залишилися в суміжних сферах, то чому б не залишити їх у своїй? Так толерація корупції в освіті та інших сферах викликають невдовлення чернівчан якістю послуг, що майже на кожному рівні, в будь-який момент можуть включити «корупційну складову». І якщо в політичній війні у місті можна знайти крайнього, то в цій ситуації винен виключно мер Олексій Каспрук разом зі своєю командою.
3. Між міською владою і активним громадянським суспільством закінчився «медовий місяць». Якщо раніше громадські діячі були тією силою, яка рухала Олексія Павловича до перемог у рейтингах відкритості, то тепер активісти стали «токсичним активом». Почали цікавитися грошима, тендерами – коротше, влізати «туди, де не треба». Відповідно, та синергія та ейфорія, яка декілька років характеризувала стосунки між мером і активістами, майже втрачена.
Каспрук перестає бути «своїм хлопцем, якому треба допомагати», а стає «таким же, як і всі чиновником», з якого треба вимагати. Без підтримки громадського середовища влада виявляється не готовою самостійно стратегувати процес розвитку міста, вирішувати проблеми, надавати якісні послуги. Цей процес – найтрагічніший особисто для Олексія Каспрука, але він є природним наслідком тієї планки демократичного управління, котру він сам для себе поставив і тепер не може подолати.
4. Увага місцевих ЗМІ зміщена від реальних проблем до віртуальних. У буковинській журналістиці майже не залишилося професіоналів, здатних зробити якісний аналіз проблем сфери послуг. Цим займаються або «міські божевільні», або ті, хто доведений до ручки. В обох випадках матеріали нагадують локальну #зраду і не мають точок для вирішення питань. Натомість віртуальні теми місцевих «мишачих війн» виростили цілу професійну нішу. Відсутність акцентуації на проблематиці надання містом послуг є однією з причин їх низького рівня.
Проблемних питань значно більше, їх можна озвучити по кожній з 22 позицій опитування IRI. Проте головний висновок у тому, що містечкова політична війна має свої реальні наслідки. Місцеве самоврядування, що не може знайти спільних позицій, приречене на самознищення. Це лише питання часу. Одне погано в цьому: кожен день такої боротьби робить Чернівці менш конкурентними, а чернівчан – дедалі менш задоволеними містом, у якому мешкають.
Михайло Шморгун — спеціально для БЦ
В оформленні використано фото-знімок Ігоря Константинюка
________________________________________
Дивитись більше:
________________________________________
Читати більше: