Із самого початку діяльності Чернівецької міської ради нової каденції переможець другого туру виборів мера Олексій Павлович Каспрук та його політична надбудова-дах Максим Юрійович Бурбак мали всі шанси створити лояльну для себе депутатську більшість у стінах Ратуші. Реальність сьогоднішнього дня уже зовсім інша, але тоді – всі карти були в їхніх руках. Чому ж «фронтовикам» не далося створити більшість? Спробуємо розібратись.

Одразу після завершення місцевої виборчої кампанії у країні склалась повна домінація команд Порошенка–Яценюка, які зайняли всі ключові державні посади. Цілком зрозумілим було їх бажання повністю контролювати місцеві органи влади, щоб замкнути на собі владне коло. В Чернівцях обличчям влади стала команда «Народного фронту», яка відтіснила своїх «друзів» з пропрезидентської «Солідарності» від більшості неформальних грошових потоків. Їхня головна проблема залишалась у тому, що «фронтовики», зважаючи на одновідсоткові рейтинги, свідомо не виставили виборчий список, а запхнули своїх «зозульок» до списків «Солідарності», «Самопомочі», «Батьківщини», інших партій, які йшли до міської ради.

Без своєї фракції, але зі своїм мером, губернатором, міністрами, найбільшою фракцією в парламенті – почалася довга і системна боротьба за створення лояльної більшості в Чернівецькій міській раді. Основою майбутньої «фронтової» більшості мала стати пропрезидентська «Солідарність», яка хоч і не перемогла на виборах, але завела велику фракцію. Також до більшості мала б увійти фракція «Народного контролю», з яким була досягнута певна неформальна домовленість про підтримку, частина депутатів «Самопомочі», «Свободи», «Батьківщини». Виглядало б це не дуже гарно, були б можливі інформаційні закиди про «тушкування» і т.д., але в цілому проблема була б вирішена.

За реалізацію цього сценарію почалася боротьба, в яку включилися два найсильніші неформальні лідери міста Олег Охотський (на боці команди Каспрука) і Василь Продан, який вів власну команду «Рідного міста». Апофеозом їхнього протистояння став день, коли відбулася спроба обрати секретарем Чернівецької міської ради Володимира Сєхова. Результат боротьби став зрозумілий у той момент, коли Олександр Пуршага почав звинувачувати претендента на секретарство у цілій вервечці зрад, які напереддень були оприлюднені на близькому до Василя Продана сайті «Chernivtsi Times».

«Батьківщина» не пішла цементувати більшість свого колишнього однопартійця Каспрука. Члена фракції «Солідарності» Володимира Сєхова прогнозовано не обрали і після того за справу формування більшості «фронтовиків» взявся народний депутат Максим Бурбак. Логіка Бурбака – дискредитувати всіх депутатів, вичистити поле для своєї команди, провести позачергові вибори і завести в міську раду фракцію «Народного фронту».

Але і тоді, і зараз головною причиною неуспіху «фронтовиків» у питанні формування лояльної до себе більшості є те, що залишалось незрозумілим: хто в цьому процесі приймає остаточне рішення – нардеп Максим Бурбак чи мер Олексій Каспрук? Оскільки переговори зайшли в непублічну площину, було неясно, хто формуватиме зрозумілу для партнерів конфігурацію. Другою помилкою команди Яценюка стало те, що ними публічно не було запропоновано відкритої широкої непартійної платформи, до якої депутати могли б долучатися поодинці.

Помилкою можна вважати й те, що не прозвучало конкретних кадрових пропозицій для Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина». Взагалі при існуючому зараз розкладі сил, саме «Батьківщина» є ключовою партією у боротьбі за контроль над більшістю. Її фактичний лідер – договороздатний Іван Мунтян, але свого колишнього однопартійця Максим Юрійович вмовляти не збирався. Між тим у чернівецькій команді «Юліних» є люди, які могли б працювати секретарем ради, заступниками міського голови, керівниками ключових комунальних підприємств міста.

Очевидним є провал «фронтовиків» по роботі і з ВО «Свобода». Мінімум двоє депутатів цієї сили цілком могли б допомагати лояльній до Каспрука більшості і за певних обставин перетягнути на користь цієї конфігурації інших своїх колег. По-мінімуму був використаний прихований потенціал підтримки в «Самопомочі». Відкрите нищення цієї політичної сили жодним чином не збільшило коаліційну потугу: всього два депутати в орбіті Максима Бурбака. У світлі минулих сміттєвих перипетій передомовитися з їхнім політичним керівництвом не вдасться.

Дивлячись, із якою легкістю Бурбак обриває всі напрацьовані зв’язки, Олексій Павлович стає не таким категоричним. Коли проти Каспрука вибудувалась стійка опозиція (майже дві третини депутатів), готова до агресивних дій – він зайнявся гасінням ситуації. Найбільше від цього виграла чернівецька «Батьківщина»: керівник міської фракції Олександр Пуршага вже давно і тісно працює з Масимом Бурбаком по питаннях ремонту обласних доріг. Крім того, близька до нього людина очолила Комунальне підприємство «Чернівціспецкомунтранс». «Батьківщинівець» Олександр Меленчук працює директором «Чернівцітеплокомуненерго», а депутат Тарас Бабух віднедавна виконує обов’язки керівника «Чернівціводоканалу». Найбільше ж може пощастити – Юрію Бурезі, кандидатуру якого Каспрук розглядає на заступника міського голови.

Але такі явно дружні рухи в бік Юліних депутатів не були б потрібні Олексію Павловичу, якби Максим Юрійович до того не розвалив усі точки дотику. Якби Каспрук з самого початку нагадав собі, що він є політиком і діяв методом пряника, ми б сьогодні не бачили таких жестів у міській раді. Каспрук би контролював її до самого кінця.

Михайло Шморгун — спеціально для БЦ

В оформленні використано фото-знімок Ігоря Константинюка

________________________________________

Читати більше:

Михайло Шморгун | Сама собі поміч: сміттєва блокада з Чернівців