«Влада бариг» набагато хитріша та гнучкіша за попередню «бандитську владу». Зупинка реформ, загальна деградація, «чемоданний» настрій, перемога корупції, знищення підприємців, цинічний грабунок власних громадян під час війни. Це реалії, які нічим особливим не відрізняють Україну 2013 року від України сьогоднішнього дня. Але так як «влада бариг» вдало мімікрує та прикриває свою кармічну убогість ідеалами «Майдану Гідності», більшість посполитих усе ще наполегливо вірять, ніби не мотивація збагачення, а любов до рідного краю рухає фігури української політичної шахівниці.
Яценюків–Порошенків уже б давно накрила «демократична хвиля», якби не війна. Війна з Росією дозволяє елітам створювати до реальних некерованих ще й власні міфічні та рукотворні загрози. Яка типова відповідь на незручні запитання умовного Бурбака–Фищука? Так, у нас немає реформ, немає бачення і стратегії щодо розвитку, але ні в якому разі не чіпайте владу! Вона бореться з «російською агресією» та «агентами Кремля». Є ворог – Путін і його агенти, які не дають меру Чернівців завершити вул. Хмельницького, губернатору освоїти 300 млн. гривень на дороги. Не інакше, як Кремль своєю залізною рукою тримає нестримний рух реформ в Україні, піднімає ціни та іноді накладає купи в під’їздах та дворах посполитих. Універсальна відповідь на всі незручні запитання – валити все на Росію, Путіна та ін.
А якщо ти не згідний – може, і сам «агент Кремля»? Між цим угарним пафосом влада почала цинічний наступ на всіх тих, хто прагне гострої дискусії: законодавчі правки проти антикорупційних організацій, «наїзди» правоохоронців на реформаторів та політичну опозицію. Рубіконом стала справа Романа Насірова, який замість камер «діда Лук’яна», «параші», «бацили» на сніданок і швидкої здачі з потрохами («Порохами»?) корупціогенної верхівки держави – вийшов під заставу розміром з бюджет середнього аграрного району Чернівецької області.
Після цього стало остаточно зрозуміло, що почнеться «закручування гайок». Звичайно, затикати голодні роти «бариги» уміють: для цього є телевізійна «лапша» і зарплатні подачки. А от з тими, хто ставить правильні питання, вже треба думати окремо. Вони піднімають пару, яка може «зірвати кришку». Тому після «штанги» та жорсткого розгону редутів в особливо буйних регіонах цю пару треба було «спустити». Саме це й відбулося із затриманням керівника Інституту західно-українських студій Олега Хавича в Чернівцях. Спробую пояснити його «буллінг» у різних вимірах – тоді ситуація проясниться і буде зрозумілішою. Без ідеологічних плям та невиправданої емоційної трактовки «бий–спасай».
Як побачила київська влада події з сесіями Чернівецької міської та обласної рад? Якісь незрозумілі напівмілітарні активісти прийшли в Будинок з левами, «захопили» його, «нагнули» обласну і міську владу, змусили проголосувати за рішення, яке «на колінці» «накатали» пара мужичків і жіночок. Це називається: примус. Примус – це єдина прерогатива влади, і якщо хтось його застосовує – той і є владою! На відміну від чернівецьких активістів, у далеких Києвах це прекрасно розуміють. Сигнал був ясним: коли в ОДА ходять не чиновники, а розлючені активісти – значить, місцевої виконавчої влади нема. Вона помножена на нуль, анігільована, «опущена».
Що має зробити в такій ситуації столична влада? Повернути собі контроль над ситуацією в регіоні, «спустити пару», перегрупуватись. І тут такий подарунок: Хавич! «Сепар», «румунський фактор», Медведчук, кум Путіна, «русский след». У захисників провладних «бариг» зійшлося два на два і вони однією акцією за раз виконали три задачі:
Перша – «спустили пару». Тепер уже ніхто не згадує про редути і «торгівлю на крові». Ні до чого: бери вище! Ми ж утерли ніс Путіну! Не дали реалізувати «кремлівський сценарій» на Буковині!
Друга задача – дати всім зрозуміти, що влада може зробити з будь-якого її критика «Хавича», махаючи роздруківками блогів, вишитих шподень, «фейками» і за допомогою грубої сили.
Третя задача – дискредитація активістів, що захоплювали обласну адміністрацію, та встановлення контролю над ними.
Всі три задачі були успішно виконані. Ціна ж цієї спецоперації – удар по міжнародному іміджу держави, по цінностям Майдану, по свободі слова, по демократії. Для влади «бариг» це просто слова, але за втратою цінностей стройовим кроком марширують моральна порожнеча й авторитарний режим, де править не той, за ким більше правди – а той, за ким більше грошей.
Окремо хочу висловитись про активістів, які пішли колективно «тролити» Хавича. Звичайно, серед них більшість – ідеалісти, які щиро люблять свою країну. Вони бачили війну та її наслідки. Для них боротьба проти ворога – зміст життя. Але країну не побудувати, поколочуючи політологів. Полювання на відьом характерне для Середньовіччя – і саме в Середньовіччя ці активісти заганяють Буковину. Вони приносять закони війни і хаосу в повсякденне життя, тому що не можуть створювати, а можуть лише знищувати і «боротися». Але й тут активістів розводять як «лохів». Для них більшим злом є не Бурбаки–Фищуки, не начальник ГУНП Сергій Пілігрім, у якого квартири в Донецьку – а інтелектуал Олег Хавич. Як шакалам, їм кидають на розтерзання інтелектуалів та ідеалістів, а натомість беруть на короткий повідок.
Що побачили західні партнери? Натовп, що не дає провести круглий стіл на тему нацменшин – epic fail! Насправді ніхто в Європі Україну не чекає. Прогнозований на квітень довгоочікуваний «безвіз» став ще на крок далі. Євроскептики отримали ще один козир у великій євро-українській дискусії. Заради чого спустили в «нужник» міф про «чернівецьку толерантність»? Я не маю відповідей на це питання. Боротися за цінності, покласти більше сотні людей на Майдані, тисячі у війні з Росією заради того, щоб задешево «попалити» свою природжену нетерпимість у Чернівцях.
Охранителі режиму Бурбаків–Фищуків заради перебування при владі готові потопити область у конфліктах і політичних війнах. Ветерани політичних воєн, хоча й некомпетентні, контрпродуктивні і трохи крадуть – але «свої». Тримають останній «народний фронт» проти Путіна в Чернівцях. «Топчуть Хавичів». Хоча, як на мене, страшніший у цій ситуації не «Хавич-московит», а той факт, що влади на Буковині немає. Стратегічно ситуацію направляють політична війна і хаос, а тактично керує той, хто найгучніше заявить: «I am the law, c*cksuckers!» – і махне роздруківкою з Інтернету!
Михайло Шморгун — спеціально для БЦ
В оформленні використано фото-знімок Ігоря Константинюка
________________________________________
Дивитись більше:
________________________________________
Читати більше: