Василь Продан, Іван Мунтян та Василь Козак – одні з найцікавіших та найбільш неоднозначних представників буковинського політикуму. Усі троє протягом 20-26 лютого брали участь в ефірах на місцевих телеканалах. Попри різницю в поглядах на політичні процеси та різницю інтересів, є дещо спільне, що кинулося в очі під час перегляду передач за їх участі. І Продан, і Мунтян, і Козак, незважаючи на посади, обрали риторику опозиціонерів. Якщо для Василя Сафроновича така риторика є природньою, то для Мунтяна з Козаком, які й самі є частиною влади, образ опозиціонерів дещо не пасував. Ще одна спільна риса, яку можна виокремити у трьох речників – Максим Бурбак як недруг та об’єкт критики.

Василь Продан у програмі «Пряма відповідь» на телеканалі «Чернівці» розповідав про своє бачення тих проблем, що нині найбільш актуальні в обласному центрі. Без несподіванок та сюрпризів Продан окреслив ситуацію, що здебільшого полягає в конфлікті депутатів (читай: Василя Продана) з міським головою (читай: Максимом Бурбаком). Лідер «Рідного міста» дав зрозуміти, що причина кризи у міській раді полягає в конфліктності представників «Народного фронту», передовсім – Бурбака. Ця ж причина є джерелом неефективної роботи міськради та виконкому.



За словами Продана, виконком досі недоукомплектований, бо міський голова не подає кандидатури на розгляд сесії. А наявний склад – не має досвіду роботи, тому часто припускається помилок. Подібна ситуація, на думку депутата, і з секретарем міськради: це питання блокується на рівні Києва Максимом Бурбаком. Ситуація виглядає так, що якби не лоббі мера у столиці у вигляді нардепів від «Народного фронту», «Рідне місто» змогло б на посаду секретаря всадити свого кандидата. Це, до слова, той же таки Продан.

Не варто пояснювати, чим такий розвиток подій закінчився б для Олексія Каспрука. Зрозуміло, що такий сценарій за будь-яку ціну буде зупинений «фронтовиками». Сам же лідер «рідномістян» заявив, що Бурбак на рівні Києва домовляється із лідерами тих політсил, які мають представництво у міській раді, аби секретар так і не був обраний. Такий хід думок дисонує із давнішими заявами Максима Юрійовича, коли він пропонував обрати Продана секретарем. Втім, не все так однозначно, як у заявах Бурбака: за бажання «фронтовиків», лідер «рідномістян» вже давно б сидів у сесійній залі поряд із Каспруком. Але, як бачимо, такого бажання нема.

Тут варто вести мову про характерну рису роботи «фронтовиків», яка у колах не так вже віддалених від української політики, була б озвучена як «взяти на понт». Такими ж «понтами», на думку Продана, є заяви про розпуск ради. Депутат вважає, що перевибори можуть легітимізувати поразку «Народного фронту». Ця поразка матиме серйозні іміджеві втрати всеукраїнського рівня для «фронтовиків», а тому ідея з дочасними виборами досі не зреалізована.

Амплуа «опозиціонера» на себе приміряв голова Чернівецької обласної ради Іван Мунтян, який взяв участь у програмах «Майдан» на «Чернівецькому промені» та «Пряма відповідь» на телеканалі «Чернівці». Хоча основною метою Мунтяна було донести інформацію про важливість свого візиту до США та участь у молитовному сніданку, посадовець побіжно згадав і про справи більш приземлені, аніж заокеанські харчі.



Виступи голови обласної ради викликали стійку асоціацію із бодріярівським поясненням символічного обміну в політиці. Частково це пояснення дає розуміння, чому посадовець, який займає одну з найвищих посад в області, говорив неначе найзатятіший опозиціонер. «Шукати свіжої крові у своїй власній смерті, розпочинати цикл через дзеркало кризи, заперечення та антивлади – ось єдиний вихід-алібі будь-якої влади, будь-якої інституції, котра намагається розірвати зачароване коло своєї безвідповідальності та свого фундаментального неіснування, своєї псевдопам’яті та своєї псевдосмерті», – пише Жан Бодріяр у праці «Симулякри і симуляція».

Цю цитату можна застосувати до більшості представників не лише місцевого, але й національного політикуму. Іван Мунтян намагається змінити дискурс сприйняття подій трирічної давності – Революції Гідності, заявивши, що передумовою Майдану як явища стало ув’язнення Юлії Тимошенко. Відтак робиться спроба подачі унікальності та пасіонарності для українського соціуму як самої Тимошенко, так і її команди, включно із Мунтяном. Проблеми, що їх переживає Україна, голова облради пояснює тим, що «не ті люди прийшли до влади».

Дещо згодом Іван Мунтян конкретизує, кого він саме має на увазі. Розкриваючи питання утворення госпітальних округів, посадовець починає критику нардепа Максима Бурбака. «Люди завжди дають правильну оцінку діяльності політиків», – сказав Іван Миколайович, маючи на увазі інформацію про заяви щодо шкоди, яку нардеп робить своєму округу. Закидаючи Бурбакові та його команді відсутність змін, небажання звітувати перед громадою, голова облради відповідає на численні звинувачення, що йому раніше адресували «фронтовики».



Конфлікт між Іваном Мунтяном та Максимом Бурбаком, що має давні корні, схоже, починає виходити у публічну площину й має можливість перетворитися на ще одну «гарячу точку» на політичній мапі Буковини. Як і в Чернівецькій міській раді, «фронтовики» не мають домінування в обласній. Це означає, що всі основні баталії вестимуться в інформаційній площині. Опозиційна риторика, яку обрав голова обласної ради, свідчить ще й про конфлікт із виконавчою владою, що представлена тими ж «фронтовиками». Відчуваючи, що результати роботи керівництва ОДА є не надто втішними, Іван Мунтян намагається максимально відмежуватися від можливих наслідків, пов’язаних із поганою роботою облдержадміністрації на чолі з «фронтовим» Олександром Фищуком.

Подача себе як «опозиціонера» при владі буда здійснена головою Сокирянської районної ради Василем Козаком у програмі «Без емоцій» на телеканалі «Чернівецький промінь». Посадовець є втіленням слів «політика є такою, якою ми дозволяємо їй бути». Козак не приховує того, що він реаліст на своєму місці, вкладаючи у ці слова увесь смисловий ряд, пов'язаний із українським чиновництвом.



«Я – реаліст», – означає, що Козак чудово зрозумів правила гри, й діє за ними. В українському політикумі виживають найбільш пристосовані. В Сокирянах таким виявився Василь Козак як закономірний продукт «постсовкового», недодемократичного та недоукраїнського соціуму. Попри неоднозначне політрезюме посадовця, варто віддати йому належне: він зрозумів своє місце й зробив його максимально комфортним для себе. Цим пояснюється відсутність патологічних політичних амбіцій. Політична патологія Козака виявляється в іншому: він зумів перебрати на себе всі важелі влади на Сокирянщині, знаходячи спільну мову з різними владами. Козак був «своїм» за Ющенка, Януковича – залишається «своїм» і за Порошенка.

При цьому посадовець може дозволити собі відмежування від влади як обласної, так і загальнодержавної. Ті ж причини, які спонукають Івана Мунтяна грати роль «опозиціонера», визначають роль Василя Козака. «Я – незручна фігура для любої влади, бо я завжди маю свою думку», – мало б означати: влада в Чернівцях та Києві, можливо, знає, що робити в Чернівцях і Києві, а в Сокирянах таким знанням володіє тільки Василь Козак.

Такий стан речей задовольняє усіх, цим і пояснюється політична довговічність голови Сокирянської райради. Він не має амбіцій, які б могли б налякати чи становити загрозу для таких же «мастодонтів» від політики, а на своїй території йому боятися нічого. Єдиним чинником нестабільності виявився жадібний до абсолютної влади нардеп Максим Бурбак. Зрозуміло, що його посягання на «канонічну територію» Козака не могло не призвести до конфлікту. «Князь чернівецький» та «князь сокирянський» через свою подібність не зможуть ужитися a priori.

Володимир Звенигородський — спеціально для БЦ

В оформленні використано кадр програми «Без емоцій» на телеканалі «Чернівецький промінь»

________________________________________

Читати більше:

Огляд ефіру | «Великий Брат», Середюк і медійний образ Каспрука