Топ-темами чернівецької преси цього тижня стали блокування автотраси на пункту пропуску «Порубне», страйк студентів БДФЕУ і традиційно – напружена ситуація в Чернівецькій міській раді.
Румунський протест та українська провокація
Організована Ігорем Жижияном акція в Порубному із пафосною назвою «румунське повстання» отримала негативне висвітлення в усіх чернівецьких друкованих виданнях. Газета «Погляд» цитує народного депутата Григорія Тіміша і політичних експертів Ігоря Мельничука та Ігоря Буркута, які в один голос називають блокування провокацією іноземних спецслужб. Сам Ігор Жижиян, як уже очевидно, понесе серйозні іміджеві втрати і стане політичною persona non grata: у статті Олеся Задністровського (псевдонім Олексія Микосянчика) «Забаглося наловити рибки в каламутній воді» організатора блокування автотраси називають «громадським діячем» лише в лапках, а його мотивацію – «хворобливою». Головний посил: «Ситуація в державі надзвичайно напружена і неприпустимо підігравати ворогам України у їхній підривній діяльності».
Автор статті пов’язує протест зі спробою покрити вину власників румунського громадянства, які завозять на територію України нерозмитнені авто. Але водночас переконаний, що ситуацією скористались «зовнішні сили» і не бачить у події її справжнього змісту: камуфляжа скандалу з подвійним громадянством місцевих депутатів ВО «Батьківщина». Давнішому скандалу приділено всього декілька рядків – відтак можна вважати, що акція загалом своєї мети досягла: повістка дня змінена, а її причини міфологізовані «боротьбою спецслужб» і «рукою Кремля». Газета «Версії» докладає свої «п’ять копійок» і повторює чутки про «реакцію підозрюваних у «кришуванні» контрабанди осіб». Про яких саме – можна здогадатись із обмовки самого Ігоря Жижияна, якого цитує «Молодий буковинець» у статті Марини Корпан та Олени Німіжан «Протест чи провокація?»: «Останнім часом нам нав’язують «ноу-хау» начальника Чернівецької митниці Миколи Салагора про «факти ввезення автомобілів без сплати відповідних митних платежів громадянами Румунії, які одночасно є громадянами України».
Тема вийшла на першій шпальті газети «Час». У своїй статті «Хто розігрує сценарій, з якого почався Донбас?» шеф-редактор Петро Кобевко наводить коментарі експертів, посадовців і представників румунської громади, більшість із яких також убачають «слід неукраїнських спецслужб». Показово, що автор наводить цитату голови Чернівецької обласної ради Івана Мунтяна із засудженням блокування – без жодної згадки про попередній скандал навколо місцевої «Батьківщини». Колишній депутат обласної ради Василь Терицану, чиї висловлювання найчастіше співпадають з офіційною румунською позицією, категорично заявляє: «Ця акція зовсім не має нічого з утисками румунської меншини. Румунські культурні товариства з цим не мають нічого спільного. Акцію проводять люди, які мають особисті економічні інтереси». «Швидше за все, Жижиян просто є знаряддям в руках тих, хто хоче настабільності», – підсумовує Петро Кобевко. У чиїх саме – не називає. Але вже зрозуміло, що проблему переведуть в абстрактну геополітичну площину – покриваючи конкретні фактори на місцях.
Тему розкриває редактор газети «Доба» Володимир Стефанець у статті «Кому на Буковині Лугандоном засвербіло?» Автор, не вдаючись у тонкощі, прямо називає Ігоря Жижияна «корисним ідіотом» – і чи не єдиний дає прониклий аналіз проблеми. На відміну від колег, що наївно і багатослівно педалюють тему «спецслужб», Володимир Стефанець не відриває наслідки від причини і проводить чіткий зв’язок між акцією на «захист румуномовного населення» та скандалом навколо подвійного громадянства Альони Гливко: «Заяви і провокації дозволили зацікавленим особам підмінити тему дискусії, а місцевим партосередкам успішно продовжити мовчання з приводу озвучених чернівецьким «Майданом» фактів використання окремими громадянами подвійного громадянства з метою ухиляння від сплати державного мита». У мовчазній змові звинувачуються також депутати від патріотичних сил – Радикальної партії, «Свободи», яким, за словами автора, «заважають домовленості з місцевою «Батьківщиною».» В той же час Володимир Стефанець задається питанням підозрілого мовчання гучного буковинського нардепа Максима Бурбака.
БДФЕУ не ЧНУ
Страйк студентів Буковинського державного фінансово-економічного університету розділив друковану пресу на два категоричні табори. Тема винесена на передовицю і розкладку газети «Погляд»: у матеріалі «Протест: студенти БДФЕУ вимагають поваги» Уляна Делікатна ставить резонне запитання: чому в Чернівцях закривають місцевий університет, не чіпаючи численних філій. Авторка критично налаштована до ініціативи об’єднання: «Раптом, ні з ким не порадившись, посеред навчального року Міністерство освіти взялося знищити один вуз, приєднавши до іншого. Хай би якими були ці два навчальні заклади та хай би що про них говорили, але від об’єднання не виграють ані викладачі, ані студенти». Перелічуються відомі аргументи на користь БДФЕУ: свідомий вибір абітурієнтів, загрози скорочень викладацького складу, підняття вартості навчання. «Ані поваги до колективу вузу, ані до студентів Міністерство освіти не проявило. Вирішили: усе поламати та й усе», – категорична підсумовує «Погляд», підкріплюю власну позицію розлогими коментарями посадовців на підтримку БДФЕУ – мера Олексія Каспрука, голови Чернівецької ОДА Олександра Фищука, ректора Володимира Прядка.
В газеті «Час» тема БДФЕУ відійшла на задвірки – та отримала діаметрально протилежне висвітлення. У статті «Чого хочуть студенти БДФЕУ?» Надія Руснак устами чиновників освіти спростовує обвинувачення від Володимира Прядка про спробу «рейдерського захоплення» університету. Авторка не приховує негативних оцінок БДФЕУ і доводить, що студентський протест є контрпродуктивним та не вписується у плани Уряду реформувати вищу освіту за европейськими зразками: «Прядку є чого галасувати. Адже у його маленьку фінансову автономію, себто академію, себто університет зловісно вторгається загребущий ЧНУ. Факти ж свідчать про зовсім інше».
Аналогічна точка зору в матеріалі Валерія Петрюка «Приєднання БДФЕУ до ЧНУ: Інтерес проти Закону – хто кого?» в газеті «Версії». Автор з перших рядків натякає на корупційну складову питання у самому фінансовому університеті, вбачаючи у студентському протесті акцію, інспіровану самою ж адміністрацією: «Спробу керівництва БДФЕУ аргументувати рішення про об’єднання намаганням університету відібрати в них будівлі (за Фрейдом!) можна коментувати прислів’ям «На злодієві шапка горить»: керівництво фінансово-економічного ВНЗ бореться саме за свою економічну користь». На підтвердження своїх слів Валерій Петрюк наводить рейтинг українських учбових закладів, у якому БДФЕУ обіймає останні позиції – правда, при цьому не враховує профільність університету. В той же час робить показовий екскурс у 2005 р., а саме у студентські виступи проти Володимира Прядка в самому БДФЕУ, під час яких ректора обвинувачували у запровадженні у ВНЗ «військово-поліцейського режиму», агітації за Віктора Януковича на президентських виборах 2004 р., перешкоджанню Помаранчевій революції, співпраці з КДБ в часи СРСР. Очевидно, в ході розвитку конфлікту ці «скелети» будуть витягатись із газетних шаф частіше.
Розлогий виклад теми дав Микола Кобилюк у статті «Болісне приєднання», винесеній на першу шпальту «Молодого буковинця». Матеріал у цілому відтворює дух публікацій, властивий лояльним до міської влади ЗМІ і починається з політичного обвинувачення студентів, «активності котрих не було видно під час Євромайдану». Тональність статті загалом спрямована проти Володимира Прядка: наголошується на порушеннях громадського порядку, протест студентства в сесійній залі Чернівецької міської ради охарактеризовано як «хаос». Більша частина статті – інтерв’ю з директором департаменту вищої освіти Міністерства освіти Олегом Шаровим, доповнене коментарями ректора Чернівецького національного університету Степана Мельничука і міністра освіти Сергія Квіта. І хоча аргументи посадовців у теорії звучатимуть переконливо, однак на одне із найболючіших питань – скорочення викладачів, Олег Шаров відповів іще переконливіше, за законами соціального дарвінізму: «Як свідчить практика, гарного викладача ніхто на вулицю ніколи не викине». Наскільки ж «гарними» виявляться «приживальщики» з БДФЕУ – відповідь залишиться за шпальтами. Або за дверима.
Святослав Вишинський — спеціально для БЦ
________________________________________
Читати більше: