Голосування за секретаря Чернівецької міської ради 30 листопада поставило більше запитань, аніж дало відповідей про реальну конфігурацію сил у Ратуші. Число бюлетенів – 26 – якими депутати підтримали кандидатуру Василя Продана – лише на перший погляд здається прогнозованим: сумарні голоси «Рідного міста» (10), «Батьківщини» (6 із 7), частини «Свободи» (3) і «Самопомочі» (4). Питання: звідки взялися ще 3 голоси за секретаря?

Особливу увагу слід звернути на заяву лідера групи «Спільними зусиллями захистимо Чернівці» Андрія Романчишина про те, що 3 депутатів – Олександр Пуршага, Аліна Олевич і Ярослав Петришин – фотографували результати свого волевиявлення. Вочевидь, намагаючись засвідчити свою лояльність або до позиції фракції – або, що не виключено – до сторонніх фігур. Ми маємо підтвердження принаймні одного зі згаданих інцидентів, а тому, на відміну від Михайла Яринича і Василя Продана, не будемо ставити під сумнів звинувачення Романчишина. Приймемо їх як робочу гіпотезу.

Сам Андрій Анатолійович, як видно з відео- і фото-записів голосування, контролював як його хід – так і голоси провладної «Солідарності», буквально виконуючи функцію «смотрящего». Наскільки коректним з його боку було підглядання за депутатами в кабінці – питання не стільки політичної моралі, скільки політичної доцільності. Адже сам Романчишин гарантував 5 голосів своєї групи – 3 депутатів «Народного фронту» (власний, Сергія Грекова та Андрія Кавулі, який був відсутній) і 2 депутатів «Самопомочі» (Віталія Матвієнка та Олександра Ставчанського).

Всі 5 демонстративно не взяли участь у голосуванні, чим остаточно закріпили статус міжфракційного об’єднання як внутрішньої «контри» в міській раді. Так само як публічний демарш Андрія Романчишина висунув його на перші позиції як формального лідера «фронтової» меншості – і неформального «дублера» Олексія Каспрука в сесійній залі. Прикметно, що сходження «нової політичної зірки» особливо акцентував сам Максим Бурбак у першому телевізійному ефірі після обрання секретаря – позиціонуючи Романчишина як свого уповноваженого.



Той ж Максим Юрійович в ефірі ТВА звернув увагу, що Блок Петра Порошенка не взяв участі у волевиявленні. Але чому процес обрання секретаря фракція «Солідарності» не саботувала в повному складі? Адже за нашими підрахунками, жоден із її депутатів не проголосував за секретаря Василя Продана – бюлетені були перекреслені (зіпсовані), а перед тим, як опустити їх в урну – всі представники «Солідарності» (за виключенням Володимира Сєхова), демонстрували результат Віктору Савчуку та Андрію Романчишину. Число зіпсованих бюлетенів співпадає з числом депутатів БПП, які взяли участь у голосуванні.

Згідно нашого інсайду, 2 обранців усе ж обіцяли віддати голоси за Василя Продана, і оскільки це рішення приймалось в обхід міської фракції – «фронтовики» перестрахувались, змусивши депутатів показувати бюлетені Романчишину. Через цю принизливу процедуру пройшов навіть голова фракції Василь Максимюк, який, по суті, керує нею лише номінально і позбавлений реального впливу на голосування «Солідарності».

Голосування 4 депутатів «Самопомочі» було прогнозованим: усі 4 обранці, які взяли участь у голосуванні (Віталій Гавриш, Андрій Брязкало, Аліна Олевич, Богдан Ковалюк), за нашими оцінками, підтримали Василя Продана. Не викликає сумнівів голосування «за» 3 депутатів «Свободи» (Андрія Ілюка, Андрія Кандиби і Назара Мокловича), 6 депутатів «Батьківщини» (за виключенням посадовця «Чернівціводоканалу» Тараса Бабуха, який принципово не підтримав кандидатуру секретаря) і всього складу фракції «Рідне місто» (10 «штиків»). Разом – 23 голоси з 26 «за».

Звідки прийшли 3 додаткових голоси? За нашими відомостями, напередодні депутатського волевиявлення фракція «Свободи» отримала остаточну директиву київського офісу – голосувати за секретаря. Відтак інтрига стосовно голосів Миколи Собка та Юлії Цуркан розвіюється – це ще 2 фігури на користь Василя Продана. Зберігається – таємниця останнього голосу.

Хто сказав «мяу»?

За нашими оцінками, остання «галочка» прилетіла з «Народного контролю» – його голосування не виглядало настільки одностайним. Так, у картках Ярослава Петришина та Юлії Сафтенко чітко проглядались позначки «проти», свій бюлетень не намагався зігнути і Михайло Яринич – демонструючи, що лідеру фракції нічого приховувати. Відтак за методом виключення – депутатами, які підтримали Василя Продана, могли бути Ігор Наконечний або Іван Гончарюк (обоє свої бюлетені, покладаючись на таємницю волевиявлення, завбачливо зігнули). Автор допускає, що цією фігурою був саме Іван Гончарюк.

Хоча наші джерела в «Народному контролі» переконують, що всі 5 депутатів одностайно голосували проти, позаяк фракція висувала на пост секретаря власну кандидатуру Ярослава Петришина – ми в цьому сумніваємось. Адже в будь-якому разі її розгляд у Ратуші був малоймовірний – міську раду, між тим, могли розпустити. Нам відомо, що на окремих представників «Народного контролю» в «Рідному місті» розраховували. Відтак минулорічна заява Яринича про те, що фракція підтримувати Продана в жодному разі не буде, не підкріплена реальними фактами.

Співучасть «Народного контролю» тим більш імовірна, якщо ми допустимо, що за Василя Продана не проголосували представники «Свободи» Микола Собко (в його фракції в цьому не впевнені) або «Батьківщини» – Олександр Пуршага. Приймемо це як просту гіпотезу – адже не слід знімати з рахунку перехресний тиск, який на депутатів-посадовців обласної адміністрації, за нашими відомостями, одночасно чинили губернатор Олександр Фищук і народний депутат Максим Бурбак. Той факт, що Олександр Іванович свій бюлетень фотографував – навіть якщо він голосував «за» секретаря – підтверджує ту обставину, що в ньому сумнівались.

Більшість імені секретаря

Як голосування за секретаря вплине на політичний розклад у Ратуші і якою буде конфігурація більшості після обрання Василя Продана? Вже після перших прес-конференцій Олексія Павловича і Василя Сафроновича та перших сесій укомплектованої міської ради стало ясно, що війна тільки загостриться. Це кулуарно визнають і учасники політичного процесу, хоча далеко не всі вважають вірогідним дострокове припинення повноважень міського голови – принаймні, в найближчому часі.

Опорою останнього залишатиметься різнорідна фракція «Солідарності», на яку Продан практично не має впливу. Історія взаємин Василя Сафроновича з Василем Сидоровичем цьому аж ніяк не зараджує – їх важко назвати простими, а тим більше щирими. Всі вірогідні домовленості проходитимуть через сито особистих амбіцій та інтересів – та погоджень з тіньовими лідерами БПП. Проблема в тому, що маневри Максимюка між групою «Народного фронту» та людьми Олега Охотського ненадійні – лідер фракції може відповідати лише за свій голос.

Союз «Солідарності» і «Народного фронту» в Ратуші наразі виглядає вимушено, але органічно: обмежуючи апетити «Рідного міста», президентська фракція всіляко підсилюватиме позицію Олексія Каспрука. На противагу їм остаточно структурувалась коаліція «Рідного міста», «Батьківщини», «Свободи» і частини «Самопомочі» – яку ще на початку 2016 р. нарекли «більшістю імені Мокловича», а після відомих подій можна перейменувати на «більшість імені Кандиби». Кримінальна справа останнього і спроба залякати депутатський корпус перед обранням секретаря дали протилежний ефект – несподівано консолідували до того розділену фракцію в голосуванні за Продана.

«Тіньовим крилом» депутатської більшості de facto став «Народний контроль», чиї холітання, з одного боку, прискорили процес обрання секретаря – а з іншого: додали Продану голосів. Можна сміливо стверджувати, що саме висування Ярослава Петришина було ефектним піар-ходом, який збільшив особисту капіталізацію не лише депутата – але й цілої фракції. А в контексті політичних розкладів у столиці можна зі значною імовірністю говорити, що контури антикаспрукової коаліції в Ратуші ситуативно співпадатимуть з контурами «МіхоМайдану» – не останню роль у якому відіграватиме «Рідне місто», зацікавлене у зламі пакту «Солідарності» і «Народного фронту».

З іншого боку, голосування за секретаря засвідчило немонолітність «Батьківщини». Особливо загрозливу з огляду на те, що ні голова обласної організації Іван Мунтян, ні заступник голови партії Сергій Власенко, напередодні зібравши фракцію на спеціальну нараду в Будинку з левами, не змогли мотивувати її на одностайне голосування. Члени партії, які працюють у виконавчих органах міської влади або претендують на посади – виглядають слабкими ланками.

Куди поскачуть «троянські коні» «Батьківщини» – питання не розхоже, адже якщо партійні дисиденти не понесуть політичної відповідальності – це рано чи пізно поставить під питання авторитет самого Івана Миколайовича, чиї підлеглі між дисципліною та особистою кар’єрою недвозначно обирають останнє. Для Мунтяна показово і неприємно, що неголосування Бабуха в теле-ефірі ТВА закцентував політичний антагоніст «Батьківщини» Максим Бурбак, назвавши депутата «колегою». (Пуршагу залишив у кишені. Хоча, зрештою, чи був Пуршага?)

Як нам відомо, за кандидатуру секретаря в «Рідному місті» очікували не менше 30 голосів – але «здригнулись» ряди «Народного контролю» і «Солідарності». Неодностайними виявились і ряди «Батьківщини» – що більшість нестійка, читалось у заяві-попередженні Юрія Буреги про те, що нерадивого секретаря «у випадку чого» можуть зняти. Юрій Іванович, який, як і Тарас Васильович, має свої види на посадові оклади в Ратуші, надіслав сигнал обидвом фронтам: «Я тебе обрав, я тебе і зніму».

Святослав Вишинський — спеціально для БЦ

В оформленні використано фото-знімок Ігоря Константинюка

________________________________________

Дивитись більше:

________________________________________

Читати більше:

Святослав Вишинський | Мер секретаря, або «Двоєцарствіє—2020»