Напередодні голосування за секретаря Чернівецької міської ради інтрига навколо питання поступово розсіюється. Висуванець «Народного контролю» Ярослав Петришин, підписавшись за розгляд кандидатури «Рідного міста», негласно поступився Василю Продану – обрання якого чи на сесії 26 жовтня, чи на позачерговій сесії в кінці жовтня або в листопаді-місяці – справа техніки. Депутатський консенсус є, а значить набагато важливіше питання – як заживуть у Ратуші після нового секретаря?
Вимальовуються три сценарії розвитку подій:
1) Оптимістичний: мер Олексій Каспрук переступає через власні амбіції і через «не хочу» тисне руку новообраному секретарю – чернівецький міський голова і Чернівецька міська рада почнуть співпрацювати.
2) Песимістичний: Олексій Павлович, не справившись із емоціями, «закриється у своєму кабінеті» (дослівний прогноз наближеної до мера особи) – і відчайдушно «зап’є» (дослівний прогноз віддалених опонентів). Самоусунувшись від влади і депутатів.
3) Реалістичний: найвірогідніше Олексій Каспрук продовжить конфронтацію і підніме градус протистояння в сесійній залі – на що у свій спосіб відгукнеться Василь Продан як секретар.
Слід не погодитись із висновками Михайла Шморгуна, озвученими у статті «Політична рокіровка: чому Продану не варто ставати секретарем?» – стосовно применшення ролі Василя Сафроновича як неформального комунікатора в разі обрання на публічний пост секретаря. Технічна посада якраз і дозволить Продану ефективніше виконувати роль тіньового диригента в Ратуші.
Переступивши владний бар’єр, лідер «Рідного міста» відійде в тінь – публічне протистояння між мером і секретарем у президії неможливе і, зрештою, несолідне. Крім того, в новій політичній ролі Продан сам уникатиме зауважень і критики влади, частиною якої він став. Нарочито демонструючи компромісність, функцію публічної критики секретар передасть колегам по фракції – найперше Віталію Михайлішину, який як кандидат на посаду мера у 2020 р. набиратиме очки в затяжному протистоянні.
Василь Продан тихо зачищатиме для нього плацдарм, виконуючи роль посередника між владою і депутатами. Як посадовець, він більше не даватиме політичних прес-конференцій – делегуючи цю функцію Віталію Михайлішину, Ростиславу Білику, Володимиру Бешлею, які з 2015 р. є головними спікерами «Рідного міста». Відкрито посідаючи владне крісло, Продан зникне з поля зору – менше говоритиме вголос, і водночас контролюватиме хід справ у Ратуші.
Попри побоювання опонентів, за «двоєцарствія», при всій антипатії сторін, міському голові не загрожує відставка. На посаді мера Продану вигідний Каспрук, який як голова виконавчої гілки несе всю відповідальність за Чернівці – в першу чергу, за виконавчі провали. В такій конфігурації реальна влада належатиме «Рідному місту», формальна – приписуватиметься «Народному фронту». Усвідомлюючи декоративну роль англійської королеви, Максим Бурбак розхитує ситуацію на перевибори – адже компроміс із депутатами рівноцінний його поразці.
З огляду на особливості психотипу, Каспрук зручний і вигідний як груша для биття і весільний генерал в одній особі – та в силу того ж психотипу і серед «своїх», і серед «чужих» постійно опиняється в цій ролі. Якщо Олексій Павлович не стане самостійним суб’єктом і не почне маневрувати, то надовго застрягне між двох вогнів Продана і Бурбака. З цієї ситуації може вивести лише ставка на власні сили (яких у Каспрука нема).
Це значить, що законнообраному міському голові доведеться йти на компроміс, інакше він сам опиниться в «ізоляції», із якої дострокове припинення повноважень виглядатиме як бажана цикута – чи спосіб вийти сухим із води. Марні сподівання: цього шансу мерові не подарують. У крайньому разі нестійкого Каспрука доводитимуть до політичного самогубства – добровільного складання повноважень, визнання власної неспроможності і передачі влади регенту (тирану).
Через наглядові ради, депутатський корпус і виконавчий комітет повноваження Олексія Каспрука будуть поступово обмежуватись. Опозиційна більшість у Ратуші перейде від стихійної до системної критики комунальних підприємств і міських управлінь, голосуватиме за догани і звертатиметься до мера з вимогами стратити (звільнити) неугодних посадовців. Обранці будуть періодично мітингувати під радою, оскаржувати кадрові призначення в суді – і одну за одною накопичуватимуть рішення про недовіру – однак не припинятимуть повноважень міського голови.
Олексій Павлович передбачувано – упиратиметься. Відтак відповідальність і за політичну конфронтацію, і за господарські провали лягатиме на нього особисто. Логіка «Рідного міста» зведеться до простої формули: «Якщо ми влада – давайте порулити. Якщо не даєте – відповідайте за все самі». В ситуації контрольованого хаосу рейтинг Михайлішина, як і його публічність, зростатимуть на критиці Каспрука. У свою чергу, рейтинг Каспрука буде бережно нищитись до виборів міського голови 2020 р. Раніше – йому просто не дозволять піти.
Святослав Вишинський — спеціально для БЦ
В оформленні використано фото-знімок Ігоря Константинюка
________________________________________
Дивитись більше:
________________________________________
Читати більше: