Нинішнє покоління буковинських політиків має піти. Ми всі це десь підсвідомо розуміємо, але все ще соромимося говорити вголос. Всі ці Мунтяни–Фищуки–Куліши, а ще більше – якісь дуже умовно адекватні районні керівники тягнуть вниз, у прірву тотальної корупції всю буковинську громаду. Не дають її розвивати тим, хто позбавлений «совкової» ментальності та має бажання змінюватися та змінювати громадський простір навколо себе.

Ми вкотре слухаємо їх «старі пісні про головне», але зовсім не думаємо про те, як з найменшими втратами виселити геть цих хамелеонів, що застрибнули на горб пересічному буковинцю після Революції гідності і ніяк не хочуть з нього злазити. Логічним наступним питанням після того, як ми вирішимо змінити існуючу в області еліту, мало б стати питання: а хто ж, власне, прийде до кермування замість «цих»? Чи не будуть ті люди ще гіршими за своїх попередників? І тут ми підходимо до головного. Структури, які породжують «старих політиків» («старих» – це якісна, а не вікова характеристика) мають змінити свою внутрішню «прошивку». Для цього такі механізми отримання влади як партії, повинні докорінно змінитися.

Що ми маємо тепер? Партійні структури в Україні – це певна форма політичної мімікрії. За кожним новим брендом ховаються ті ж самі думки, ті ж самі бажання і ті самі люди. Найчастіше досвідчені політики використовують надію на краще громадян, їх збитошний патерналізм, тільки щоб добратися до розподілу спільних ресурсів. Вони є справжніми пожирачами партійних міфів і врешті-решт перестрибують на нову політичну платформу як блохи.

Насьогодні ми стоїмо перед спробою чергового стрибка політичних бліх у нові міфічно-демократичні платформи, які вчергове хочуть надурити «лоховатих» виборців. Не будучи великим оптимістом щодо швидкої появи якісно нових політичних структур, все ж вважаю за потрібне промоделювати сценарії з їх створення. Отже, якою має бути нова політична партія, яка зможе взяти владу в окремо взятому регіоні – наприклад, на Буковині?

По-перше, партія має бути організаційною машиною по створенню і постійному розширенню мережі прихильників. Нова партія – партія постійної експансії. Вона має орієнтуватися на закріпленні прихильності невеликої, але активної частини виборців, яка в подальшому буде здатна вирішувати електоральні і владні завдання організації.

Для отримання і утримання влади в майже мільйонній Чернівецькій області ця організаційна структура має складати близько 1 тисячі осіб, які будуть достатньо кваліфіковані як для донесення центральної ідеї до виборців, так і для реалізації цієї ідеї на всіх ключових постах. Наприклад, умовна «Зелена партія Буковини» має представити не лише програму «за все хороше і проти всього поганого», а і відкатати повний кадровий потенціал, який їх «зелену політику» буде забезпечувати на рівні області і всіх районів.

Звідси випливає друга ключова задача партії, яка хоче здобути владу – підготовка кадрового резерву на всі ключові позиції, які випливають з її ідеології.

Третє завдання – розстановка ідеологічних маркерів-пріоритетів, котрі будуть якісно вирізняти партію від конкурентів. При цьому ідеологія має бути певним «буйком», за який наша ідеальна партія не буде запливати. Але в той же час ключові тези мають бути артикульовані на рівні експертів, громадськості і бути одночасно зрозумілими для найбільш «слутого» виборця.

Четверте завдання – побудова внутрішньопартійної системи індивідуальних комунікацій. Партія має не захищати позицію умовної більшості, а працювати з конкретною меншістю (своїми прихильниками). Це підвищить якість прийняття рішень. Індивідуальна комунікація вимагає постійного зворотнього зв’язку між структурою і її прихильником. Тому найкращим методом роботи в такому форматі є клубна система чи неформальні «політичні пікніки».

Грубо кажучи, у нас є по одному активісту в 20 селах умовного Путильського району. Задача партії – зібрати їх докупи, обговорити проблеми їх населених пунктів, виробити механізми їхнього вирішення і надати поетапний план реалізації. Такі речі відбуваються в рамках неформальної зустрічі («клуб патріотів Путили»), яка змінює сам підхід до партійної діяльності і дає змогу виявити нових лідерів. Такі «клубні зустрічі» мають бути відкриті для незалежних активістів та інших активних громадян, що зацікавлені не у членстві в партії, а у вирішенні проблем, які партія вирішує через централізовану громадську участь.

Остання по списку (але не по значенню) задача – створення «силової групи», яка буде убезпечувати від проблеми фальсифікацій у виборчий період. У позавиборчий період їхньою задачою є захист акцій прямої дії, які буде проводити наша ідеальна партія.

При вирішені цих задач-викликів ми отримаємо потужну громадянську структуру, яка зможе працювати і у режимі революційних подій, і в режимі сталого розвитку. Хороша структура – це кінець старої політичної еліти. Вона виграє вибори при будь-якому законі. І в будь-якій системі.

Михайло Шморгун — спеціально для БЦ

В оформленні використано фото-знімок Ігоря Константинюка

________________________________________

Читати більше:

Михайло Шморгун | Мер в ізоляції: від тарифів до сценарію «Федорук-2»