Торжество невизначеності. Так можна назвати час, у якому ми живемо. В ці дні як ніколи відчувається готовність активної частини громадян виходити на чергові протести і невдоволення владою переростає у щось більше. Щось на 100% наше, рідненьке! Це схоже на бажання змін при небажанні змінюватися. Таким є наше суспільство, такою ж є і наша влада. «Недовідставлений» Арсеній Яценюк нічим не кращий якогось голови сільської ради десь у Сторожинецькому районі, який бачить потенціал від об’єднання з сусіднім селом, але не хоче цього робити, бо втратить свій статус. Постійна дилема вибору, коли сам вибір робиться на користь «стабільного минулого» проти невідворотних змін майбутнього, ставить суспільство на поріг чергового Майдану. І не такого потішного, як прагнуть нав’язати праві активісти імені готелю «Козацький», а справжнього – з поповненням героїчного пантеону Небесної Сотні.

Наш земляк Арсеній Петрович Яценюк з кожним днем втрачає шанс піти без ексцесів. З кожним днем усе ближчою для нього стає перспектива європейського екзилу. І це стає очевидним. Ця напередвизначеність є фоном для всіх ключових подій на Буковині. Всі чекають відходу Уряду з кабінетів на Грушевського в підручник найновітнішої історії України за 11 клас, що призведе до нового переділу впливу в Чернівецькій області. І нема на це ради...

Тема № 1. Маленька переможна війна.

«Ведмежа блокада» на Буковині стала історією. Виграли всі – і митники, і протестувальники, і Уряд, і місцева влада. Російські фури не пройшли, Українська держава через тиск суспільства продемонструвала силу. Точніше не силу, а відсутність страху за прийняття очевидних рішень. Буковинські протестувальники взагалі останнім часом демонструють професійний підхід і далекоглядність. На пункті пропуску «Мамалига» українсько-молдовського кордону заблокованих транспортних засобів не було, проте поблизу залишили активістів, які тримали руку на пульсі. На всякий випадок... Сама блокада нагадувала старий-добрий Майдан. Все було гонорово, емоційно і пафосно. Активісти розгорнули намети, пункт обігріву, пригнали невеликий будиночок на колесах – одним словом, все в тренді українських революцій. Розробили графік чергування і час від часу щось важливе вимагали від Уряду.



Ще один показовий момент – хороша координація з протестувальниками інших регіонів. Буковинські координатори завершили блокаду не після повідомлення у ЗМІ про рішення Уряду, а після сигналу від своїх колег з інших регіонів про те, що українські вантажівки, які перебувають у Російській Федерації, відправляються додому. Це була «маленька переможна війна». Громадянське суспільство спрацювало в одній упряжці з владою. Не проти влади, а з нею. Цей аномальний феномен може стати трендом майбутнього, коли правляча еліта і громадські активісти будуть грати в одній команді, а не одне проти одного.

Тема № 2. Відступ Бурбака.

Чим ближче дочасні парламентські вибори, тим менше шансів у депутата від 204 виборчого округу переобратися на новий термін. І справа навіть не в тому, що лідер найбільшої парламентської фракції «Народного фронту» Максим Юрійович Бурбак не може допомогти своїм виборцям. Гірше те, що він намагається переламати через коліно їх позицію. Так це робив Михайло Папієв, який зробив Артема Семенюка нардепом. На жаль, історія нічого не вчить навіть тих, хто намагається її переписувати. Політолог Ігор Баб’юк в ефірі «Суті речей» 11 лютого сказав сакраментальну фразу: «Не було б перекриттів в Хотині, якби з людьми спілкувалися». Небажання чути людей гробить нинішній Уряд Арсенія Яценюка в Києві і сподівання на повторне обрання Максима Бурбака в Хотині.



Нагадаємо, що перенесення деяких представництв держорганів з Хотина в Кельменці обурило місцеву громаду, яка три рази з цього приводу перекривала рух транспорту в ключовій точці області – перед мостом в Атаках. Знову ж таки – протестувальники люди терті і досвідчені: розбили намет, розробили графік чергувань, організували харчування. Пікетувальники зробили крок назустріч – вирішили періодично відкривати шлях, аби пропускати чергову партію вантажівок. Натомість губернатор Олександр Фищук пообіцяв посприяти зустрічі представників ініціативної групи Хотинщини з очільниками міністерств та відомств у Києві. Зробив він це в характерному для хрестоматійного чиновника стилі: «Ми знаємо усі ваші вимоги, однак рішення про повернення служб у Хотин неможливо вирішити ні на рівні району, ні області, а лише у Верховній Раді. Але запевняю, що ніяких підстав для знищення Хотинського району немає».

Коротше – показав пальцем у сторону Києва і навіть скинув проблему на спікера Верховної Ради Володимира Гройсмана. Дуже тонко перевів стрілки. Тепер хотинчани мають тероризувати не його – чиновника Фищука і нардепа Бурбака, а Гройсмана, який є найбільшим лобістом теми децентралізації в Україні. І не було б нічого дивного у їхньому бажанні не брати відповідальність за хотинську історію, але можна лише дивуватися умінню політиків грати в гру «печена картопля». Наразі конфлікт не завершено. Громадські активісти будуть тиснути на владу, поки або не вирішать своє питання, або не знайдуть гарну кандидатуру для «крайнього». І цілком можливо, що крайнім у цій ситуації виявиться Максим Юрійович Бурбак, а роль героя, який «вирішить питання», візьме на себе його давній політичний антагоніст і головний конкурент на 204 виборчому окрузі Володимир Куліш.



Тема № 3. Інтрига Саакашвілі.

22 лютого в Чернівцях виступає Міхеіл Саакашвілі разом із нардепами з числа демократичних сил. Столицю Буковини обрано першою в переліку обласних центрів, якими прокотиться акція «Рух за очищення». В його очікуванні завмерли основні політичні гравці, які мають бажання стати політичними друзями екс-президента Грузії. Серйозні рухи в бік нової платформи роблять як системні політичні гравці буковинської політики, типу прихильників чинного мера Чернівців Олексія Каспрука, групи Василя Продана і Романа Ванзуряка, ключових місцевих підприємців, так і багато «простих людей». Звичайно, нова платформа цікава і місцевим «збитим льотчикам», «міським божевільним» з політичним ухилом і різного роду аферистам. Тому в залі очікується аншлаг, гарні слова про корупцію і хороший «вихлоп» у ЗМІ. Проте доля проекту, зокрема і його чернівецького осередку, вирішуватиметься в Києві. Багатьом людям із завищеною самооцінкою доведеться «глибоко видихнути». Антикорупційний човен – не гумовий.

Михайло Шморгун — спеціально для БЦ

В оформленні використано фото-знімок Руслана Козлова

________________________________________

Читати більше:

Картина дня 15.02 | «Ведмежа блокада», політичний туризм і нульова сума на кордоні