Найправильнішим і «найтоншим» питанням, яке має сьогодні перед собою поставити місцевий політичний клас, є не те хто буде наступним секретарем Чернівецької міської ради, а те, що саме команда цього депутата має зробити, щоб його обрали колеги і він зміг нормально працювати в умовах постійного пресингу. Неочевидність політичного майбутнього України – важливий, але все ж не головний чинник, що впливає на місцевих гравців. Відповіді на головні питання вони мають дати перед обличчям своїх виборців. І бажано – в найближчий час.

Яку ситуацію маємо сьогодні?

Депутатський корпус поділений на дві, приблизно рівні групи. Умовно «промерську» і «антимерську». Практика голосувань на сесіях говорить про можливість найрізноманітніших конфігурацій умовної більшості, яка в залежності від конкретного питання порядку денного, як маятник, коливається в сторони різних політичних гравців. Відправною точкою чергового «коливання» стало непідтримання кандидатури Володимира Сєхова, якого запропонував Чернівецький міський голова Олексій Каспрук. Ця «зрада-перемога» дала позиційну перевагу умовній «антимерській» коаліції, яка все ж не змогла протягнути свого секретаря. Це сталося через особливість регламенту Чернівецької міської ради, який говорить, що саме міський голова Чернівців подає кандидатуру секретаря на затвердження раді. Після першого «гливкого млинця» ситуація зависла – нову кандидатуру можуть подати і міський голова і депутати, але однозначної відповіді по конкретному прізвищу немає. Потенційні кандидати бояться стати «новим Сєховим».

Які виклики стоять перед потенційними кандидатами на посаду секретаря Чернівецької міської ради?

1) Домовитися з Каспруком. Мер і секретар мають діяти як одна команда. Навіть якщо між ними немає близьких чи гарних особистих симпатій, вони мають зберігати (принаймі формально) робочі відносини. Майбутній секретар має гарантувати особисто Олексію Павловичу Каспруку те, що сценарій «Федорук-2» не буде реалізовано. При чому ці гарантії мають бути максимально публічними. Секретар має бути тією людиною, яка найбільше програє та особисто відповідатиме за всі сценарії, що дестабілізують нормальну роботу міської ради. Саме тому викликом № 1 для кандидата на цю посаду є відмова від конфронтаційного сценарію і донесення цього месиджу до Каспрука.

2) Домовитися з фракціями про зручний для них формат роботи. Минулий кандидат на посаду секретаря Володимир Сєхов явно не допрацював у діалозі зі своїми колегами по раді. Можливо, саме цього йому і не вистачило. Варто розуміти, що кожна фракція в Чернівецькій міській раді – це не лише набір індивідуальностей з їх «шкурняками». Це, скоріше, команди зі своїми унікальними способами комунікації з владою, ЗМІ, виборцями. У кожного своє кунг-фу... Домовлятися індивідуально – не варіант, орієнтуватися варто на їх колективні потреби. А колективні потреби у «Народного контролю», «Свободи», «Самопомочі», «Батьківщини», «Солідарності», «Рідного міста» – дуже різні. Той, хто спілкуватиметься з цими групами з позиції їх групових інтересів, здобуде їх підтримку і необхідні для затвердження голоси в міській раді.

Говорити кандидат у секретарі має з усіма фракціями, навіть з тими, які його не підтримають під час голосування. Особливо важливо говорити з ними. Щоб тримати під контролем раду та не допустити чвар та колоту, секретар має знати досконально ті питання, які будуть об’єднуючими для всього депутатського корпусу. Для цього треба мати постійний контакт зі своїми політичними антагоністами. Секретар має нав’язати формат роботи, чітко зрозумілий для всіх фракцій. Він має говорити «мовою» всіх фракцій, а в роботі – уніфікувати їх інтереси для прогресу і синергії чернівецької громади.

3) Підготувати громадську думку. Сьогодні чернівецькі політики ще не вийшли з формату виборчих перегонів. Їх публічні дискусії, сама «мова ненависті» сповнена ворожнечі і недоброякісної конкуренції. Найголовніше – сам чернівецький виборець ще не вийшов з виборчої кампанії і ділить політиків на «своїх» і «чужих». І загальна ситуація в державі загострює всі ці суперечності та робить їх принциповими. Майбутній кандидат на посаду секретаря  після компромісу з Олексієм Каспруком та фракціями має вивести виборців з режиму протистояння «всіх проти всіх». Це завдання можна виконати двома шляхами: через інформаційну кампанію в ЗМІ або через велику кількість зустрічей з чернівчанами (чи використовуючи обидва ці методи одночасно). Виборець має почути секретаря, його формат роботи з міським головою, фракціями, громадськими активістами, чиновниками мерії, комунальниками, київськими політиками. Максимально чітка позиція дозволить підготувати громадську думку для свого обрання і (найголовніше) забити фундамент для своєї систематичної роботи на цій посаді.

4) Виключити «київський порядок денний». Кожна з політичних сил у Чернівецькій міській раді має своє політичне представництво (окрім, напевне, «Рідного міста»). Їх політичне керівництво ставить завдання, які постійно роблять політичні партії конкурентами за увагу виборців. Це приводить до конфліктів. Від цього страждатиме «хиткий мир» у чернівецькій громаді. Секретар має затерти «київські питання» на користь вирішення місцевих проблем. Це важко зробити. Але можливо.

Якщо подивитися на теперішній склад Чернівецької міської ради, то відповісти на ці системні виклики можуть лише представники трьох фракцій – «Батьківщини», «Солідарності» та «Рідного міста». Менші фракції теж відіграватимуть важливу роль, проте в кінцевому рахунку переможе політична воля та філігранна майстерність найнесподіваніших домовленостей.

Михайло Шморгун — спеціально для БЦ

В оформленні використано фото-знімок Руслана Козлова

________________________________________

Читати більше:

Михайло Шморгун | Ієрархія цінностей: київські костилі буковинської політики