Другий тиждень березня запам’ятався кількома зірковими візитами до Чернівців. Одразу двоє політиків національного масштабу, Михайло Саакашвілі та Анатолій Гриценко, взяли участь у мітингу 9 березня на Центральній площі. Згодом вони ж розбавили медійний простір Буковини, ставши гостями кількох телепрограм. На відміну від місцевих політиків, київські гості не обмежували себе у критиці влади, яка на теренах області представлена «Народним фронтом».
Перевізники Каспрука
Чернівецький міський голова Олексій Каспрук протягом тижня 6-12 березня взяв участь у двох програмах: «Час змін» на телеканалі ТВА та «Пряма відповідь» на каналі «Чернівці». Мова йшла про актуальні проблеми, які нині переживає місто. Ведучи мову про ремонт доріг та стан громадського транспорту, міський голова традиційно всю відповідальність намагався перекласти на депутатів. Проблеми міста, за словами Каспрука, зводяться до позиції антимерської депутатської коаліції, за якою усі ініціативи мера блокуються з метою показати який він поганий. У цьому контексті Олексій Павлович знаходить виправдання багатьом своїм недопрацюванням й прорахункам. Зокрема, ремонт вулиці Хмельницького, за версією міського голови, не можуть завершити, бо депутати не хочуть виділяти на це кошти.
У питанні громадського транспорту Каспрук демонструє «принципову» позицію, критикуючи перевізників через небажання виконувати вимоги міської ради, які не вимагають капіталовкладень. Олексій Павлович 9 березня у прямому ефірі анонсував закриття низки маршрутів та можливе залучення перевізників з інших міст. А вже наступного дня «принциповість» міського голови здійснила загадкову метаморфозу: тарифна комісія без економічного обґрунтування погодила підвищення вартості проїзду в маршрутках до 4 гривень.
Подібні метаморфози відбулися і з позицією Каспрука щодо пропозиції депутатам очолити Чернівецьке тролейбусне управління. Намагаючись викрутитися із ситуації, в яку міський голова сам себе загнав непродуманими заявами, Олексій Павлович зазначає, що сумнівається у кваліфікації тих депутатів, які висловили бажання очолити ЧТУ.
Заяви про «гру з вогнем» та «принципову позицію» у виконанні Олексія Каспрука чомусь мають вкрай недовгий термін. На публіку Олексій Павлович намагається грати роль лева, у той час як за кулісами, виходячи із розвитку подій, міський голова, у кращому випадку – хитрий лис. Намагання знайти крайнього та перекласти з себе відповідальність справляють враження слабкого та безпорадного мера. Цю думку підтвердили учасники програми «Суть речей» на радіо «Станція» 103.2 FM Микола Альбота й Іван Гончарюк. Мова здебільшого велася про стан громадських перевезень у Чернівцях. Учасники програми зійшлися у тому, що основна проблема перевезень у Чернівцях – надто «специфічна» робота виконавчих органів міської ради.
Зі слів Миколи Альботи можна зрозуміти, що перевізники не мають наміру щось кардинально змінювати у своїй роботі. По-перше, тут грає виключно чернівецький підхід до ведення справ – а по-друге, перевізники не мають гарантій, що завтра хтось у міськраді не «розродиться» черговою ідеєю, яка ускладнить діяльність у цій сфері. Не останнім чинником є переконання перевізників у власних силах. Витоки цього переконання варто шукати в минулому. Йдеться про часи, коли містом керував Микола Федорук – архітектор кулуарного господарювання у Чернівцях.
Маємо підстави вважати, що через Асоціацію перевізників Чернівців, яку очолює Альбота, Федорук досі зберігає вплив на цю сферу. Так само екс-міський голова має вплив і на нинішнього мера Каспрука. Тож ті метаморфози, які відбуваються із «принциповістю» Олексія Павловича у питаннях, що стосуються приватних перевізників, отримують логічне пояснення. У цьому контексті цілком закономірною є заява Альботи про безсилля «ультиматумів» Каспрука.
У свою чергу Іван Гончарюк виголосив позицію більшості депутатів, які не мають наміру підтримувати підвищення вартості проїзду без покращення умов перевезень й виконання вимог Чернівецької міської ради. За його словами, у питанні перевізників міський голова веде подвійну гру. З боку Каспрука йдуть маніпуляції, керівництвом міськради створюється штучна напруга. Стратегічні питання вносяться виконавчою владою з голосу, довкола цих питань штучно нагнітають пристрасті. Депутат резюмує: коли між депутатами і перевізниками є посередник у вигляді виконавчої влади, роботи не буде.
Посадити Яценюка
Михайло Саакашвілі та Анатолій Гриценко суттєво розбавили місцевий медійний простір загальноукраїнською тематикою. Лідерів двох політичних рухів зближає не тільки намір спільного походу до влади, але й прагнення побачити за гратами екс-чернівчанина Арсенія Яценюка. Часті візити Саакашвілі до малої батьківщини Яценюка невипадкові. Екс-президент Грузії здобув імідж політика, який не вкладається у рамки «постсовкового» публічного діяча. У Чернівцях він робить спробу зруйнувати самі підвалини розуміння української політики. «Вотчина Яценюка», яка витекла у нього крізь пальці – ось найкращий доказ того, що лідер «Народного фронту» вже відійшов у політичне небуття.
Діяльність Саакашвілі сповнена символізмом, зрозумілим для українського виборця. Це один із секретів успішності «грузинського легіонера». У програмі «Без емоцій» на телеканалі «Чернівецький промінь» Михайло Саакашвілі постає таким собі «простим хлопцем», який по-простому пояснює складні речі. Ця простота інколи переростає у чистий популізм – однак популізм Саакашвілі має суттєву відмінність від популізму українських політиків. Михайло Саакашвілі на практиці вже довів, що можна витягти країну з болота тотальної корупції. Цього бекграунду не має жоден з українських політиків, уся діяльність яких – історія регресу України.
Чітке позиціонування себе як опозиційних політиків дозволяє Саакашвілі й Гриценко зловживати лівою ідеологією. Якщо в риториці екс-президента Грузії лише відчутні натяки на лівизну, але домінуючою ідеологією є все ж таки лібералізм, то Гриценко постає як крайньолівий політик. Більше того, відчуваючи й граючи на потребі українського виборця в «сильній руці», Анатолій Гриценко відкрито пропагує (поміркований) авторитаризм).
Цим самим політики, які входять до орбіти Саакашвілі – Садовий, Гриценко, Гацько – роблять спробу покрити якнайширший політичний спектр. Наразі, виходячи із заяв Гриценка й Саакашвілі, головним ворогом для політичного руху, що тільки починає своє формування, є «Народний фронт» на чолі з Арсенієм Яценюком. Вибір ворога невипадковий: Яценюк зі своєю командою зуміли за короткий час закумулювати довкола себе максимум несприйняття. Відтак вдало збудована критика героїв електорального антирейтингу автоматично приносить дивіденди авторам. Яценюк постав у якості ікони антипатій через імітацію реформ. Тим самим він перетворив себе у мішень для критики, яка, водночас, піднімає рейтинг тих, хто критикує.
На всеукраїнському рівні політсила Саакашвілі (у разі якщо така буде сформована на основі тих партій, які вже декларують спільність поглядів) стане вагомим гравцем та загрозою для нинішніх політеліт. А на локальному, чернівецькому рівні, вийде досить цікавий «політичний вінегрет»: вплив, який мають представники «Народного фронту» на керівників місцевих осередків тієї ж «Самопомочі» та «ДемАльянсу», породить чимало питань та проблем у разі створення єдиного політичного руху.
Володимир Звенигородський — спеціально для БЦ
В оформленні використано кадр програми «Політика» на телеканалі ТВА
________________________________________
Читати більше: