У передчутті нового сезону на чернівецькій політичній сцені відбувається плавна зміна декорацій та акторів. Добігає кінця драма «Хлопчик для биття», головний герой якої ще затягує трагічну арію – але в карантинному антракті за кулісами старі і нові фігури вже розучують наступні ролі. Як кажуть, «Аннушка уже купила подсолнечное масло, и не только купила, но даже и разлила».
Показово, що секретар міської ради Василь Продан, якщо не рахувати спонтанні виступи перед підприємцями Калинівського ринку, перестав давати коментарі, припинив публічну критику Олексія Каспрука, на засіданнях поводиться спокійно – щоб не сказати: непомітно. Запальні дуелі в сесійній залі Ратуші ведуть інші депутати або не ведуть узагалі. Сам Продан відсів подалі від міського голови, як від політичного прокаженого.
Те саме відбулось у медійному полі: вийшовши з клінчу, секретар міської ради дозволяє Каспруку впасти під власною вагою. Відступивши від у всіх сенсах слова «тяжкого» Олексія Павловича, Продан тим самим позбавляє його точки опори. Опинившись наодинці з виборцями і численними критиками, мер Чернівців почав різко втрачати рейтинг і зупинити цей процес тепер буде складно. Фарс «Маленька переможна війна» на наших очах закінчується трагедією «Один у полі воїн».
Раніше рейтинг Олексія Каспрука парадоксально підживлювала боротьба з «Рідним містом». Мер формулював свій політичний дискурс на війні і на мові війни, на постійному протистоянні з «силами зла», які потрібно «ізолювати». Коли «сили зла» в особі «запроданців» критикували «сонцесяйного», в очах його симпатиків це працювало як поганий, але PR. З огляду на антирейтинг Продана, все, сказане ним – навіть правда – звучало недостатньо переконливо і його аргументів не чули навіть несимпатики Олексія Павловича.
Рейтинг міського голови здувався, але повільно. На ядро прихильників не подіяв навіть скандал з отриманням елітного пентхауса в якості хабаря за незаконне будівництво на вул. Науки. Іншими словами, популярність Олексія Каспрука відтворює базові механізми «стокгольмського синдрому»: на хвилі Евромайдану виборці були настільки очаровані, що бояться розчарування і кінця жахіття більше, ніж жахіття без кінця.
Ситуація різко змінилась, коли Василь Продан покинув поле бою. Секретар повернувся в більш звичне для себе амплуа і тепер мовчки спостерігає, як мер міста, воюючи з вітряками, втрачає стійкість і довіру власних виборців. За відсутності ферзя Продана на шахівниці весь негатив в очах простих чернівчан починає прилипати до короля Каспрука і переслідувати його як тінь. Гірше того: перетворюючи на тінь самого короля. Поле бою перетворилось на театр одного актора, де кожен наступний хід заганяє «царя» в безвихідь.
Це значить, що міський голова примушений розігрувати конфлікт у собі або шукати нових ворогів. «Как бы выглядела земля, если бы с нее исчезли тени?», – нашептали Каїфі і звернули його погляд на постать прокуратора. Адже позитивний герой за сюжетом розкривається в темряві випробувань, іншими словами – якби «поганих хлопців» не було, їх довелося б вигадати.
Але Василь Сафронович вирішив не грати, керуючись ніцшеанським принципом «Що падає, те слід іще й штовхнути!» А можна й не штовхати.
Святослав Вишинський — спеціально для БЦ
В оформленні використано фото-знімок Ігоря Константинюка
________________________________________
Читати більше:
Святослав Вишинський | «Робота і зарплати»: якою буде партія чернівецьких підприємців