Кризові явища в економіці і нищення середнього класу та самозайнятих стрімко перетворює їх на нову політичну силу – позбавлені засобів до життя та обтяжені кредитами підприємці займають нішу революційного пролетаріату. Це помітно в Чернівцях, де Калинівський ринок знову стає бюджетоформуючим підприємством, а його працівники перетворились на найактивнішу протестну групу. Зміну настроїв і тенденцій у місті, де основна робоча сила – це малий і середній бізнес та наймані працівники – відчули і місцеві політики, які останні тижні дедалі активніше розігрують карту «бізнес-партії».
Якщо великі бренди зразка «Опозиційної платформи», «Батьківщини» і «Рідного міста» розраховують на соціально незахищені групи, а мерська Партія чернівчан на чиновницьких функціонерів, залежних бюджетників та працівників комунальних підприємств – то великий бізнес зробить ставку на зрозумілу і класово близьку електоральну верству. Про це свідчать нова риторика депутатів Івана Гончарюка та Михайла Яринича, активізація групи Зазуляка–Клічука у форматі «Самопомочі» та пов’язаного з нею «Центру реформ та розвитку» Марини Кирилюк, спроби самостійного дебюту директора департаменту розвитку Віталія Гавриша.
Втім, теорія поки що помітно відстає від реальності: бунт продавців «Калинки» засвідчив, що крім Василя Продана ніхто з місцевих депутатів, які вважають себе виразниками інтересів підприємців, рішуче не підтримав суспільний протест. Більше того, з’ясувалось, що попри регулярні «talks», online-дискусії та експертні дослідження, чернівецькі діячі виявились не готові до справжнього виклику і не мали ні позиції, ні шляхів виходу з елементарної ситуації, що склалась у конкретному місці і в конкретний час – у сесійній залі та під стінами Ратуші.
Чернівецька міська рада не змогла опонувати мерові чи столиці, умила руки і залишила підприємців сам-на-сам із проблемами, які влада їм же і створила. Більшість політиків не були готові працювати на результат, який доведених до банкрутства працівників цікавив більше, ніж спроби пустого самопіару і перекладання відповідальності на Київ чи обласну державну адміністрацію. Цей момент засвідчив кризу політичного класу Буковини і його нездатність оперативно реагувати на суспільні настрої та виклики, що народжуються на вулиці, відрізняти реальні запити чернівчан від симулятивних акцій протесту.
Одним словом, самозвані «покровителі підприємців» бойове хрещення не пройшли. А оскільки влада людей не почула, конфлікт розгоратиметься безконтрольно – тепер і в інших галузях, а не лише у сфері роздрібної торгівлі, котрою розпалили вогнище протесту. Хоча його не пізно очолити: Чернівецька міська та обласна ради за півроку до виборів мають змогу приймати рішення на свій страх і ризик, а також звертатись до Уряду від імені громади. Політики можуть комбінувати акції та петиції, організувати підприємців як політичну силу, що усвідомлює себе як головного рушія економіки Чернівців.
Ідеться не лише про ринки, але й про сферу послуг, ресторанний бізнес, величезний масив самозайнятих і найнятих працівників, які раніше не голосували, але в умовах кризи і спаду виробництва стануть активними виборцями. Після продавців з протестами вийдуть власники і працівники ресторанів та салонів краси – підтримані значною частиною населення. Яке, у свою чергу, посилить тиск на владу вимогами відкриття громадських просторів, парків та відновлення транспортних перевезень у практично паралізованій області.
Для місцевих еліт це означає готовність кинути виклик центральній владі, хоча й з мінімальними ризиками: всі гроші Київ у регіонів відібрав і так, популярність Уряду Дениса Шмигаля скоро сягне від’ємної позначки і далі потягне на дно рейтинг діючого Президента. Відтак у підприємницьку нішу не впишуться політики, що перебувають при владі сьогодні, а також партія влади «Слуга народу» чи «Рух нових сил» Михайла Саакашвілі, революційні маневри якого будуть обмежені тісними обіймами Банкової. З іншого боку, бажаючих зіграти на полі бізнесу зараз явно більше, ніж відсотків у прохідному бар’єрі – і далеко не факт, що всі учасники процесу зможуть об’єднатись під одним прапором та домовитись про спільний алгоритм дій.
Інституційно до цієї гри найбільше готова «Самопоміч», яка може розширити самоназву до слогану «Партія підприємців і самозайнятих» з базовим програмним пунктом «Даємо роботу і зарплати» (i.e. «Порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих»). У Клубі підприємців Буковини такі амбіції і гасла підтверджують обсягом акумульованих ресурсів – лише число зайнятих у причетних компаніях достатнє для подолання 5-% бар’єру до Чернівецької міської ради, задіюючи працівників і бізнес-партнерів як політичний капітал. Далекосяжна мета такого проекту – з корпоративної профспілки перетворитись на виразника інтересів усього середнього класу, протиставивши жебрацькій філософії виживання підприємницьку філософію заробітку.
Так високі ідеали Czernowitz неуникно повернуться до більш земного «міста купців», які оплачували міфи про троянди, книгарні і кав’ярні, інвестуючи одночасно в минуле і в майбутнє буковинського регіону. Однак, на відміну від популістських партій, за рішучими гаслами та протестною діяльністю повинна стояти продумана стратегія та тверезий розрахунок: 1) план зняття карантину, 2) програма відновлення економіки, 3) робочий проект бюджету і 4) режим жорсткої економії, який необхідно задіяти заради порятунку міської інфраструктури. Позаяк виконавча влада першою знімати обмеження не збирається, тактична задача – очолити вихід з карантину та відновити попрані громадянські права.
Святослав Вишинський — спеціально для БЦ
В оформленні використано фото-знімок Ігоря Константинюка
________________________________________
Дивитись більше:
________________________________________
Читати більше: