Після перемоги нашої держави у війні (у що я, як і більшість співгромадян, щиро вірю) головним викликом для країни, для Буковини, для кожної нашої громади буде збереження демократії та свободи як основ нашого державного устрою.

Джерелом влади, згідно Конституції, є народ, і саме від нього має йти цей здоровий імпульс по захисту демократичного устрою. Ми не можемо, як співав Поплавський, «іти від джерел до джерел», і підміняти волю народу волею пануючого класу. Тим більше волею місцевих царьків, які під приводом війни почали задумуватися і де-не-де вже реалізовувати свої таємні бажання до обмеження участі активних громадян, лідерів місцевого самоврядування навіть у дискусії про те, як нам усім разом достойно пройти випробування і незгоди військового часу та неминучих повоєнних системних криз. Помилки в такій ситуації неминучі. Нас ніхто не питав, чи хочемо ми жити в таких реаліях, які є у нас сьогодні. Але найперше помиляються ті, хто хоче одноособово керувати всіма цими процесами, дивлячись на критику збоку як на прояв зазіхань на владу та її авторитет чи легітимність.

Демократія і свобода завжди рятували нашу молоду державу. В переломні моменти на арену виходив Його Величність Народ і своєю вольовою дією ламав начебто вже на 100% невідворотні негативні сценарії. Повертав справедливість, направляв історію в іншому напрямку. Так чому сьогодні ми маємо добровільно погоджуватися віддати право місцевим князькам бути «єдиним джерелом влади»? Питання це не риторичне. Поки ми всі на своїх місцях робимо свій вклад у спільну перемогу над Росією, окремі представники влади, місцеві князьки та окремі правоохоронці і спецслужбісти вже готують нам нову модель взаємовідносин, яка більше схожа на білоруську, ніж на європейську. Ця модель не передбачає дискусій і критики їхніх рішень. Її можна як завгодно красиво назвати, але це точно не буде вільною і демократичною системою.

Так, на 100% є правильним повністю підтримувати президента, армію у питаннях війни. Навіть варто публічно говорити про відмову від більшості своїх особистих позицій заради спільної перемоги. На це можна і навіть треба піти у ситуації на межі життя і смерті нашої нації. Але це зовсім не означає, що треба відмовитися від критики умовного мера Чернівців, умовного водоканалу чи умовного обленерго. Це різні речі. І це та маленька деталь, де ховається велика маніпуляція.

Пересічний житель не особливо розбирається в особливостях розподілу обов’язків між гілками влади та особливостях функціонування державних інститутів. Як президент може бути винен у вибоїні на дорозі в районі Роши, так і мер глибоко тилових Чернівців може виглядати як найперший націоналіст і поборник «русні». Це все в обивательських очах є одним інститутом — владою. І дуже часто, прикриваючись героїзмом та авторитетом інших, влада захищає свою некомпетентність та корупційні дії. Ми змушені йти на компроміси, свідомо обмежити свої виступи проти корупції, некомпетентності чи відвертого «крінжу», який виникає в такому політичному режимі, коли не працює демократія та її інститути. Коли ти свідомо вибираєш мовчання, навіть коли навкруги бачиш несправедливість.

Що робити, щоб зберегти демократичний шлях для розвитку країни? Відповідь одна. Ставка на нові інститути громадянського суспільства. Саме час починати їх моделювати. Не варто замислюватися над їх формою — це можуть бути і громадські організації, і волонтерський чи ветеранський рухи, і мережеві об’єднання. Важлива суть. А суть таких громадянських інститутів — повернення по частинкам своїх прав, які ми свідомо чи несвідомо віддали владі (у найширшому розумінні слова).

Так, цей процес набуде актуальності після завершення бойових дій, великої війни. Але готуватися до нього, говорити про це потрібно вже зараз. Потім буде пізно. Бо поки ми збираємось — є частина посадовців, які діють за своїм підлим сценарієм. Уже нав’язують нам модель Білорусі, «прикручують гайки» і варять нас повільно, щоб ніхто раніше часу не здогадався про цю «зрадоньку». Ми всі зараз працюємо, щоб купити білет у перший клас, але нас же деякі розумники хочуть посадити в товарняк «забацаного» потяга, який відправляється в напрямку несвітлого для більшості минулого... Але так не буде.

І не судіть тих, хто говорить про існуючі у країні, області чи громаді проблеми. Вони принаймі говорять. Не мовчать. А все зло, як відомо, відбувається в тиші і наступає тоді, коли всі, хто мав виступити на користь правди, замовкли.

Михайло Шморгун — спеціально для БЦ

В оформленні використано кадр програми «Після новин» на телеканалі «Чернівецький промінь»

________________________________________

Дивитись більше:

________________________________________

Читати більше:

Михайло Шморгун | Кулуарні ігри, царювання Клічука і символ-катастрофа Чернівців. Підсумки 2022 року