Пройшов рік з моменту завершення місцевої виборчої кампанії в Чернівецькій області. Апатія виборців привела до потрапляння в місцеві ради великої кількості ексгумованих політичних трупів і випадкових людей, які зайшли у ради різних рівнів через впізнаваність брендів їхніх політичних сил. За весь цей рік представницька влада в облраді, міськраді обласного центру і районні ради в цілому представляють собою гнітюче враження.

У більшості своїй депутати є аморфною масою втомлених політичних големів, якими управляють декілька «правильних рішал», що і розбираються на свій власний розсуд з і так невеликими сумами грошей, наявними в тій чи іншій громаді. Сама існуюча система представницьких органів без реальних повноважень, підкріплених фінансовим ресурсом, є убогою копією з’їздів КПРС середини минулого століття. Єдина відмінність – замість червоного стягу жовто-блакитний, а замість полум’яних спічів про любов до Леніна і партії – спічі про захист України та її захисників.

Єдиним позитивним винятком з цього правила є ради об’єднаних громад. Отримавши повноваження розпоряджатися серйозними для свого рівня коштами, вони показують те, що проблема насправді-то не в людях, що можуть працювати на свою громаду – а в системі, якій вигідно бачити місцеві ради жебраками, що будуть за «невеликий прайс» учасниками великої корупційної афери, яку ми по-наївності ще досі називаємо «українською владою». Децентралізація – це шанс, але як він буде використаний? Питання риторичне...

Обласна рада популістів

Найбільшою ганьбою буковинських виборців, звичайно ж, є чинна обласна рада. За минулий рік вона стала центром нездорового популізму з характерними симптомами колективної фрустрації. Внаслідок політичних домовленостей на рівні Києва, а також розміну обласної на міську раду з Василем Проданом головою обласної ради став «батьківщинівець» Іван Мунтян, який з самого початку своєї роботи дав зрозуміти, що жодних нормальних рішень на користь буковинців ця обласна рада приймати не буде.

Кожне питання, яке стосується виділення коштів, має пройти два ключових рівня акцептації. Перший – особиста вигода Івана Миколайовича. Другий – особиста вигода тієї групи депутатів, які складають неформальну більшість імені Мунтяна. Це і «Батьківщина», і Радикальна партія, і «Свобода», і УкрОП, і... «Опозиційний блок» з «Нашим краєм». Останні хоч і є політично «некошерними» для поважаючих себе «демократів», але саме їхні голоси ставали вирішальними у критичні для Івана Миколайовича моменти. Така «дивна більшість», на яку не звертають увагу ні політичні оглядачі, ні пересічні виборці, є квінтесенцією корупції, яку тепер можна узаконювати рішеннями іменем всіх жителів Чернівецької області.

Обласна рада стала ареною битв популістів, які більше нагадують більшовиків часів пізнього Леніна, ніж європейських обранців XXI століття. В цьому театрі абсурду кілька нормальних, грамотних депутатів виглядають «білими воронами», а їх апеляції до здорового глузду є криком безнадії. Більшості буковинців наплювати на їхню обласну раду і єдиними фактами з її існування можна вважати звіти про колективні вилазки депутатського складу на п’янки-гулянки в Сучавський повіт дружньої нам, але такої далекої для всіх, хто не володіє подвійним громадянством, Румунії.

Найбільш ганебна і непрофесійна обласна рада за весь час ставить питання про те, а навіщо взагалі нам ці клоуни? Напевне, було б доцільніше в рамках реформи децентралізації переглянути її «функціонал» і в рамках закону розігнати цей оплот популізму і дерибану.

Міська рада Продана

Чернівецька міська рада пройшла за рік ряд серйозних метаморфоз. Конкурентна боротьба в чернівецькій політиці не припинялась ні на хвилину. Міський голова Олексій Каспрук за цей час поступово розтрачує свій іміджевий потенціал. Звичайно ж, йому активно допомагають його опоненти – але в цілому він винен у цьому сам.

На деякому етапі цієї «політичної різні» опоненти з групи Продана були готові підписати «мирову» і сам Максим Бурбак говорив про факт такої неформальної зустрічі, яка, на жаль для чернівчан, закінчилась нічим. Каспрук відкинув «мирову», а Продан включив сценарій «довгої гри» і з садистичним задоволенням споглядає те, як від Олексія Павловича відвертаються цілі групи активістів, котрі ще рік тому готові були «за Льошу» порвати всіх опонентів.

Наразі диспозиція річної давнини змінилась кардинально. Фактичний контроль над міською радою взяв у свої руки Василь Продан, який чітко означив наявність своїх людей у інших фракціях і навів гарні стосунки з усіма іншими «нейтральними» депутатами, що і склали неформальну більшість, яка в будь-який момент може запустити сценарій «Федорук-2», якого так боїться Олексій Павлович.

Саме це є основною причиною того, що уже рік Чернівецька міська рада не може знайти «достойника» на позицію секретаря, ще одного заступника міського голови, докооптувати членів виконкому. Насправді ці посади є предметом можливого торгу між групою Олексія Павловича і Василя Сафроновича, який може відбутися в будь-який момент, коли Каспруку набридне грати локального «чернівецького Ісуса» і перестати страждати за гріхи своїх старших однопартійців. У нього ще є невеликий шанс поділитися владою за ненапад. Але, скоріше за все, цей конфлікт буде тривати аж до призначення в наступному році перших виборів у Чернівецьку ОТГ.

Наступний рік представницької влади на Буковині може характеризуватися двома лініями протистоянь. Загострення боротьби за владу в Києві зробить нашу обласну раду ще більш буйною і неадекватною. Цілком можливо, що в критичний момент вона протиставить себе виконавчій владі, що взагалі може привести до управлінського колапсу в області. В Чернівцях же, після приєднання Чорнівки, можуть відбутися вибори, які перезавантажать розклади в міській раді. Загалом представницька влада критично стоїть перед викликом оновлення. Буде воно якісним – чи просто заміна брендів, покаже час. Але зараз, кожного нового електорального циклу, система все глибше і глибше пробиває дно.

Михайло Шморгун — спеціально для БЦ

В оформленні використано фото-знімок Ігоря Константинюка

________________________________________

Читати більше:

Михайло Шморгун | Революція справа. Політичні перспективи буковинських правих