Ситуація з обранням секретаря міської ради в Чернівцях може бути, як ніколи, близька до свого розв’язання. Непримиренні політичні антагоністи – команди Максима Бурбака і Василя Продана, так і не змогли домовитися про компромісну фігуру, тому свої умови диктуватиме той, хто виявиться сильнішим у цьому протистоянні.
Ймовірна поява найближчим часом Ростислава Білика в сесійній залі міської ради буде однозначно негативно зустріта громадською «тусовкою» міста, але вона означатиме те, що на рівні Чернівців у боротьбі двох кланів перемагає клан Продана. Без Фірташа, без Борисова, без свого секретаря Василь Продан кладе на лопатки Бурбака, якому в боротьбі за контроль над ключовими рішеннями не допомагають жодні демократичні методи. І тут ми підходимо до ключового і дуже важливого для розуміння моменту місцевої політики.
У політиків завжди є варіанти. Коли ти не можеш перемогти демократично – ти переходиш до перевірених часом і «попередниками» методів. Репресій, наїздів на бізнес, політичного «мочилова», нагинання чиновників... Саме до цього зараз опускається Максим Юрійович у своєму намаганні повернути владу і контроль над ключовими рішеннями в Чернівцях. І тоді має виникнути логічне запитання: «А чим він кращий за Папієва й інших різного роду Януковичів, проти яких він типу боровся?» Методи ж ті ж самі!
І якщо широка громадськість поки що вірить у голослівні мантри про «смотрящих», «банду» і «злочинців», то «прошарений» і досвідчений у закулісних іграх політичний клас давно вже ставиться до «режиму Бурбака» як до «режиму Папієва». І тихо його ненавидить. Тому основні гравці в Чернівцях сьогодні помінялися ролями – демократичною опозицією є всі, окрім Бурбака, який є реальною та доволі цинічною, недемократичною і вседозволеною владою... Навіть скоріше – «режимом».
На Буковині в боротьбі проти Максима Бурбака пали всі системні гравці, окрім недалекого голови обласної ради Івана Мунтяна та Василя Продана, які між собою домовились про тимчасовий ненапад і розподіл «сфер» відповідальності. На рівні області зі ставлениками Бурбака бореться Мунтян, а на рівні міста – Продан. Тому просунутим у політичних справах «батьківщинівцям», які потрапили до міської ради по партійній лінії, дружно сказали «видихнути», коли мова заходила про посаду секретаря в Чернівцях.
Єдина проблема, яка не дозволяла скласти опозиційний до Максима Юрійовича пазл у Чернівцях – позиція фракції пропрезидентської «Солідарності», яка складалась за результатами виборів по бізнесово-квотному принципу з людей УДАРу, самої «Солідарності» та «Народного фронту». Ця фракція з самого початку не могла стати однорідною. У Чернівецьку міську раду потрапили політики, що орієнтуються на Бурбака та інші групки, тому там не все так однозначно і красиво.
Одразу по закінченні місцевої кампанії в кулуарах заговорили саме про представника «Солідарності» як про ймовірного кандидата в секретарі. Але не склалось. Згідно регламенту – кандидатуру секретаря мав подавати мер Олексій Каспрук. У депутаті Василі Максимюку Каспрук бачив загрозу, тому запропонував на посаду спочатку Наталію Якимчук, а потім Володимира Сєхова, що орієнтувався на промерську групу у фракції «Солідарність». Далі був провал Сєхова в раді і довга-довга недосекретаріада, яка тягнеться в Чернівцях уже майже рік.
І ось коли в раду зайде Ростислав Білик, то сили і стратегічна перевага будуть на боці Продана, який може проштовхнути як мінімум лояльну до своєї групи людину на цю посаду. В ситуації критичного антагонізму з групою Бурбака він особисто чи Віталій Михайлішин, чи Володимир Бешлей – не зможуть нормально працювати на цій посаді, оскільки над ними постійно буде висіти сценарій перевиборів, який усе ще може зреалізувати Максим Бурбак. Проте якщо на посаді секретаря буде третя особа – з правильної, «кошерної» фракції, то весь пазл складеться. Сценарій перевиборів у Верховній Раді стає неможливим, а на місці продовжиться та сама політика, але вже в іншій диспозиції.
Тому майже через рік такою «компромісною» особою знову бажає стати Василь Максимюк. Його недавня активізація в соціальних мережах та програмне інтерв’ю газеті «Час» з основною тезою «пора закінчувати війну в міській раді» – є підготовкою до сценарію «камбеку» секретаря Максимюка. Василь Сидорович має тісні зв’язки з командою «Рідного міста» та в усіх змістах зрозумілий для них політик. Водночас він учасник АТО, отримав поранення, тому проти нього важко буде назбирати компромату настільки «великого», щоб перекрити цей факт.
Якою тоді буде конфігурація сил у міській раді? Максимюк достатньо незалежний політик і не дозволить собі бути маріонеткою ні мера Каспрука, ні Василя Продана. Посилення президентської команди – це системна робота на створення ще одного центру прийняття рішень, більш-менш зрозумілого для Києва. Єдиний виклик – стосунки секретаря з мером, які мають хоча б виглядати «робочими».
Секретар Кушнірик був зручним для Каспрука і корисним для міста. На жаль, більше зручних секретарів у нього не буде. Згадуючи сценарій усунення Миколи Федорука, кожен міський голова (тим більше Каспрук) дивиться на секретаря міської ради як на Брута. Проте ключовим моментом стане не призначення секретаря, а легалізація сили, яка його призначить. Демонстрація можливостей цієї сили – розв’язка справи Білика, кульмінація якої, можливо, чекає нас на майбутній сесії Чернівецької міської ради.
Михайло Шморгун — спеціально для БЦ
В оформленні використано фото-знімок Ігоря Константинюка
________________________________________
Дивитись більше:
________________________________________
Читати більше: