Старі тексти іноді як скелети коханців у шафі — відкриваєш і раптом вивалюється чиясь муміфікована стара любов. І ти можеш оцінити її принади вже з іншої точки зору. Це весело-моторошне відчуття. «Буковинський центр» публікував тексти з місцевої преси 1930-их років, де відчувалося, наскільки фашизм у ті часи був привабливим трендом для буковинців. І можна було побачити, що саме людей зваблювало. Але це достатньо віддалена епоха. Здається цікавим звернутися і до відносно нових текстів — цього разу 2004 року. Майже вчора. Текст цікавий тим, що є колективним. Тобто це точка консенсусу певної частини чернівецької інтелігенції, яка його народила. Настрій прошарку.

Спочатку трохи про те, як текст виник. У 2004 році відбувся суд з приводу публікації в газеті «Сільські вісті» професора Василя Яременка «Євреї в Україні: реальність без міфів» за позовом. За вироком газету мали... закрити. Стаття справді подекуди нагадувала полегшені меседжі колабораціоністських газет часів Другої Світової. Однак закрити газету за статтю? До того ж вона була опозиційною. Помітні громадські діячі почали виловлюватися з цього приводу. Висловилася у березні 2004 року і частина нашої інтелігенції.

Їхня колективна заява була опублікована в газеті «Буковина». Випадковo наштовхнувся на неї, оскільки є колекціонером текстів. Дивацьке хобі. І знаєте, він мене не обурив, і не розчулив, він мене — розсмішив. Його писали люди, які пережили радянську епоху, і дехто з них був її супротивником, але там стільки радянських штампів — і просто смішних штампів, що приходиш до несподіваного висновку. Що робитимуть люди, якщо раптом їх звільнити від машини тиску, від тоталітарного? Чи вдихнуть вони на повни груди і почнуть сіяти добре і вічне? І мені, здалося, що відповідь: «Ні! Вони будуть відтворювати свій час. Ці вмерлі методи, і ті ж штампи. Тому що не здатні продукувати інший... настрій суспільства. До вінця наповнені радянським: у словах, аргументах, настроях тощо».

І щиро не помічають цього. На словах, що «газета «Бульвар» займається розтлінням українських дівчат і жінок, проводячи щорічні конкурси жіночих грудей, а насправді голих жінок. Причому Д. Гордон і В. Коротич не публікують у цьому виданні голих єврейських жінок і дівчат, а тільки українок та росіянок», я зрозумів, що текст є ідеальним віддзеркаленням певного способу думок, аргументації, взаємодії зі світом. І тим він надзвичайно цінний. Така пожовкла коштовність у вирі таких же.

Не дозволимо сіоністським верховодам керувати українськими судами і пресою!

Із заяви представників громадськості і громадських організацій Чернівецької області у зв’язку із судовим переслідуванням газети «Сільські вісті» та професора В.В. Яременка

Суддя Шевченківського районного суду м. Києва Ірина Саприкіна винесла рішення про закриття газети «Сільські вісті» і розпочала судове переслідування професора В.В. Яременка. Мотивація цієї репресивної акції — публікація на шпальтах «Сільських вістей» наукового дослідження професора В.В. Яременка «Євреї в Україні сьогодні. Реальність без міфів».

Уважно ознайомившись з цією публікацією, ми, представники громадськості і громадських організацій Чернівецької області, прийшли до висновку, що ці матеріали є поглядом науковця на реальне становище євреїв в Україні.

Ми стверджуємо, що професор В.В. Яременко грунтовно, на підставі документальних матеріалів, доводить, що євреї в Україні займають наступальну антиукраїнську позицію. Хочемо нагадати, що український народ завжди толерантно ставився до громадян інших національностей, які шанобливо ставились до українців, але завжди давав належну відсіч і навіть карав тих, хто намагався його експлуатувати, дурити, обкрадати чи оббріхувати.

Нагадаємо, що під час німецької окупації українці, ризикуючи власними сім’ями, масово переховували, рятували від смерті євреїв і їхніх дітей. Глава греко-католицької церкви України високошановний митрополит Андрей Шептицький переховував у Львівських монастирських келіях єврейських рабинів разом із їхніми сім’ями. Особисто звертався з листом до Гітлера про припинення єврейського геноциду.

Професор В.В. Яременко, як справжній патріот України, сміливо і мужньо став на захист української культури й історії.

Нас дивує, що суддя Саприкіна, без належної наукової експертизи фахівців, самочинно вдалась вирішувати питання, які належать не до юридичної, а до морально-етичної проблеми. Живучи в Києві, суддя не побачила розгнузданої пропаганди українофобії у газеті «Бульвар», яка займається розтлінням українських дівчат і жінок, проводячи щорічні конкурси жіночих грудей, а насправді голих жінок. Причому Д.Гордон і В. Коротич не публікують у цьому виданні голих єврейських жінок і дівчат, а тільки українок та росіянок, демонструючи цим вищість дочок «богообраного народу» над жінками і дівчатами гоїв.

Нас дивує і обурює піднятий галас на контрольованих євреями українських телеканалах і в пресі навколо наймасовішої української газети і високодостойного професора Яременка, який аргументовано і переконливо показав страшну небезпеку сіоністського спрута, який щоденно нарощує силу своїх щупалець, пролазячи у найвищі верхи державної влади, засобів масової інформації та найважливіших галузей економіки.

В публікації доктора наук мова йде про конкретних осіб, таких як Юхим Зв’ягільський, Вадим Рабинович та інших представників єврейства в Україні, діяльність яких підпадає під статті Карного Кодексу України. Але чомусь цей Кодекс несподівано замовк. Справа Рабиновича і Зв’ягільського — героя України — закрита. Вся ж юридична затія навколо шанованих народом газети і професора, які показали справжнє обличчя шлаєнів і тих, хто стоїть за ними в Україні, розпочата за інструкцією, яка міститься в «Катехизі євреїв у СРСР». Вона вчить українських євреїв діяти так: «Звинувачуйте в антисемітизмі тих, хто намагається викривати вас, чіпляйте на них ярлики антисемітів і побачите, з яким задоволенням інші гої підхоплять цю версію...» (Богдан Богослов. «Сіонізм проти українців». Одеса, 1998. — С. 7). Чи треба ще щось додавати до цього? Варто заявити, що так званий Міжнародний антифашистський комітет [...] на чолі з Олександром Шлаєном, виконує саме цю роль аларміста і наклепника. Це він розпалює антисемітизм! Насправді ж сіоністів антисемітизм ніколи не турбував. Їм не потрібні факти. Їхнє завдання, за образним висловом Аркадія Райкіна, «запустити дурочку». А там хай попробують відмитись.

Ми просимо вельмишановного пана Президента, як голову держави, гаранта Конституції, якого ми обирали на цей високий пост, і в справедливість якого хочемо вірити, звернути увагу на те, що майже всі українські теле- і радіоканали за суттю своєю русифіковані, на всіх них ведеться безпардонна травля кращих синів і дочок України. На цих каналах, щоправда, українською мовою промовляють такі коментатори, як Піховшек, Джангіров, Корчинський, чиї виступи, на жаль, викликають огиду і обурення своїм цілеспрямованим паплюженням лідерів опозиції. Ми впевнені, що усунення цих коментаторів від мікрофонів на 100 відсотків очистило б, освіжило суспільну і політичну атмосферу в Україні, показало б, що українські засоби масової інформації є толерантними, порядними.

Парадоксально, але куди подітися від правди. Тоді як українці тікають з рідної держави від голоду і нужди за кордон, щоб там заробити якусь копійчину, єврейські верховоди приватизують багатства українського народу, захоплюють банки, теле- та радіоканали і через них проповідують розпусту, розбій, бандитизм, ведуть зухвалу політику космополітизму. Хіба ж можна терпіти неприкритий грабіж українського народу і щоденний фарисейський розклад його національної свідомості? Це пряма загроза національній безпеці України.

Ми вважаємо, що проблему захоплення політичної і економічної влади в Україні напливним елементом повинен вирішувати не районний суд, забороняючи вихід «Сільських вістей», а Верховна Рада чи Кабінет Міністрів, залучивши до цієї справи відповідні органи та організації.

Виходячи із вищесказаного, ми вимагаємо:

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва про закриття газети «Сільські вісті» та судове переслідування автора публікації «Євреї в Україні сьогодні. Реальність баз міфів» професора В.В. Яременка переглянути у встановленому Законом порядку.

Провести у Верховній Раді парламентські слухання з цього приводу, зупинити роздмухування міжнаціонального конфлікту розумним рішенням, а не судовими заборонами. Не дозволяти людям, які не є громадянами України, втручатися в діяльність органів преси з допомогою українських судів.

Дати належну оцінку діяльності віце-прем’єра Дмитра Табачника, міністра освіти Василя Кременя, голови комітету інформаційної політики Івана Чижа, які не забезпечують належного керівництва дорученими їм ділянками роботи в сфері ідеології, протягують через газети, телеканали, концертні, шкільні та вузівські програми розтлінну ідеологію, принижують український народ, підмінюють українську історію, український голодомор здебільшого одним тільки єврейським холокостом, заповнюють теле- і радіоканали відвертою, сексуально-порнографічною макулатурою, чим розбещують український народ.

Негайно організувати в прямому ефірі на каналах радіо і телебачення «круглі столи» з участю представників усіх національних меншин України для з’ясування міжетнічного співжиття, про наявність так званого антисемітизму, шовінізму, українофобії та інших проявів національної нетерпимості.

Організувати на телебаченні виступи представників національних меншин щодо реалізації статей 53, 54 Конституції України органами влади в центрі і на місцях.

Голова товариства політв’язнів і репресованих Ірина Войцехівська; тренер з легкої атлетики Василь Корогод; голова обласного відділення ветеранів Іван Фостій; заступник голови обласної ради товариства охорони пам’яток Микола Рачук; заступник голови обласного осередку «Славія» Лариса Вандюк; голова міського відділення об’єднання ветеранів Дмитро Тащук; член Конгресу Українських націоналістів Нестор Мизак; патріот держави Віктор Медведчук (до відомої всім особи стосунку не має — прим. авт.); доктор історичних наук, професор ЧНУ Петро Брицький; доктор історичних наук, професор ЧНУ Григорій Кожолянко; кандидат історичних наук, доцент ЧНУ Борис Білецький; голова обласного відділення товариства «Просвіта» Віктор Косяченко; учасник бойових дій Ананій Николюк.

Учасники обласних зборів політв’язнів і репресованих, присвячених 60-й річниці з дня загибелі великої патріотки України Ольги Басараб Дмитро Костельний, Ілля Лесишин, Наталія Семенюк, Марія Міндрішора, Василь Якимович, Григорій Войцехівський, Богдан Гуменюк, Георгій Арсенюк, Надія Радченко, Лариса Канюка, Василь Тулик, Євдокія Панченко, Василь Василинчук.

(«Буковина», 2004)



Сергій Воронцов — спеціально для БЦ

В оформленні використано фото-знімок Ігоря Константинюка

________________________________________

Читати більше:

Сергій Воронцов | Підсумки фашизму. Як у Чернівцях любили Муссоліні