Призначення Ярослава Денисовича Кушнірика на посаду керівника одного з ключових департаментів міста не стало несподіванкою для тих, хто розбирається в непублічній, кулуарній, прихованій від обивателів частині чернівецької політики. Задовго до самого факту я вже писав про це призначення для читачів «Буковинського центру» у статті «Ярослав Кушнірик. Протез для Каспрука». Кушнірик – людина одного з найбільш утаємничених гравців чернівецького політикуму Олега Охотського, який уже сьогодні має суттєвий вплив на фракцію пропрезидентської «Солідарності» та є певним переговорником між Каспруком та іншими елітами, з якими Олексій Павлович публічно не хотів би мати справи.

Мерові Чернівців, як повітря, потрібні такі кадри. Будуть вибори чи не будуть – кожної Божої днини треба вирішувати сотні поточних і десятки політичних питань. Для цього потрібна командна робота, а опертися Олексію Павловичу немає на кого. В його оточенні – люди Бурбака, Федорука, Охотського, інших гравців. Власної команди внаслідок особливостей характеру індивідуаліста Каспрук не має, тому змушений підсилюватися «легіонерами». Один із таких «легіонерів» Ярослав Денисович – неполітичний персонаж, який зі всіх своїх колег «регіоналів», можливо, був найпоряднішим, зважав на місто, в якому живе, більше за партію, в якій перебував.

Прихід Кушнірика в команду міського голови значно розвантажить Каспрука по господарських питаннях і дозволить групі Олега Охотського та промерським депутатам міської ради вирішувати свої питання на округах напередодні можливої позачергової виборчої кампанії. Парадоксальним нюансом призначення «регіонала» Кушнірика є те, що його повернення в чернівецьку політику стратегічно вдарить по двох найбільших гравцях у місті: і по Продану, і по Каспруку. Тут є потреба детальнішого пояснення.

Наразі паралельно реалізуються два дуже важливих для майбутнього Чернівців сценарії. Перший – планова дискредитація мера Каспрука депутатами неформальної більшості. Цей процес триватиме до тих пір, поки Каспрук не «дасть задню» і не зайде в переговорний процес із неформальною більшістю – або до того моменту, поки рейтинги довіри до нього не впадуть настільки низько, що його ключові опоненти будуть упевнені, що зможуть виграти у команди Олексія Павловича виборчу кампанію.

Другий ключовий сценарій – сценарій перевиборів Чернівецької міської ради. Його реалізує Максим Юрійович Бурбак, спекулюючи темою реваншу «регіоналів» і штучно реанімуючи «пугало» «Опозиційного блоку». Фінальним акордом цього сценарію має стати рішення парламенту щодо проведення позачергових виборів до Чернівецької міської ради. Боротьба цих сценаріїв і визначає актуальний порядок денний міста.

Ключове місце в інформаційній війні, яка готує суспільну думку до кінцевих актів гри Продана і Бурбака, грає міф про «регіоналів». Одна сторона говорить про «реванш «регіоналів»», інша – про ««регіоналів», які впливають на політику Каспрука». Звичайно ж, і одна, і друга тези є значно перебільшені та відносяться більше до сфери пропаганди, ніж до пояснення реального стану речей, але в цілому підняття цієї тематики відносить нас до глибокої і важкої суспільної рани.

Українська держава страждає від недолюстрації. Поки молода чиновниця з Мін’юсту рапортує, що в країні на 98% завершена люстрація, дійсність виставляє дурнями тих громадян, які повірили в «життя по-новому». Поява Ярослава Кушнірика в інформаційному полі Чернівців жорстко натиснула на суспільний мозоль. Люстрація – це одна з основних обіцянок, яку давали Яценюк, Кличко, Тягнибок, Порошенко й Тимошенко на майданах українському народу. І ця обіцянка не була виконана.

Відсутність реальної люстрації грає проти всього існуючого політичного класу. Кожного разу, коли умовне «Рідне місто» критикує Кушнірика, його потенційний виборець згадує за ті часи, коли в Чернівцях пантрував Віталій Михайлішин. Але при цьому він звертає увагу, що Ярослава Денисовича призначив на посаду не якийсь зрадник чи глитай, а власною персоною Олексій Павлович Каспрук. Прихована місія Кушнірика – нагадувати самим фактом своєї роботи при новій владній конфігурації про те, що існуючий політичний розклад у місті є убогим симулякром обіцянок «життя по-новому».

Ярослав Денисович каталізує приховані процеси і нагадує нам всім про те, що правляча еліта в Чернівцях настільки скурвилась, настільки далеко відійшла від ідеалів Майдану, що її існування вже не є проблемою, а скоріше загрозою громаді міста. Олексій Павлович своїм призначенням смачно сів у багнюку, посадив коло себе «Рідне місто» й очікує моменту перевиборів, щоби сказати посполитому чернівецькому виборцю, мовляв, «Так, я брудний, але ж ці брудніші!» В ризикованій грі «у кого більше «регіоналів» у команді» можуть програти обидві сторони. І, напевно, якщо через Кушнірика потонуть і Каспрук, і «рідномістяни», то його «таємну місію» можна буде вважати завершеною...

Михайло Шморгун — спеціально для БЦ

В оформленні використано фото-знімок Руслана Козлова

________________________________________

Дивитись більше:

________________________________________

Читати більше:

Михайло Шморгун | Політтехнологія насильства. Для чого Бурбакам «Потішний блок»?