Помиляються ті наївні буковинські політики, які щиро вважають, що команда «Народного фронту» в Чернівцях на можливих позачергових виборах отримає середньоукраїнський результат, що коливається в межах ганебного 1%. Сконцентрувавши у своїх руках значний капітал, сірі і чорні неформальні фінансові потоки та владні повноваження, вони залишаються сильними і небезпечними гравцями і на всеукраїнському, і на регіональному рівнях. Чернівці взагалі залишаються для «фронтовиків» – сакральним містом, місцем їх перших політичних перемог, першого великого капіталу, першого визнання. Сьогодні можна з упевненістю сказати, що місто Чернівці і Чернівецька область повністю перебувають під їх формальним і неформальним контролем.

Поміж тим сьогодні перед «народно-фронтовиками» стоїть непроста задача. Вони мають змінити негативний електоральний тренд, який не дає їхній команді, в тому форматі, як вона існує зараз, повторно обратися до Верховної Ради. Їм потрібні нетривіальні кроки, ребрединг та оновлення електоральної платформи. В Чернівцях для перемоги на місцевих виборах у команди «Народного фронту» є два головні шляхи. Перший – зробити ставку на перевірених людей Бурбака, Федорука, Каспрука, Яценюка, які мають значні фінансові ресурси та зможуть скористатися адміністративними перевагами перебування при владі «Народного фронту». Другий – під час формування своєї команди зробити ставку на яскравих представників молоді і громадянського суспільства.

Другий шлях може стати прерогативою чернівецького міського голови Олексія Каспрука, який на даний момент повністю залежний від «старших товаришів» Максима Юрійовича та Миколи Трохимовича. Відсутність власної команди для Олексія Павловича стала очевидною зараз, коли кадрову кризу він намагається вирішити внутрішніми ротаціями і рокировками, а не проведенням відкритих конкурсів.

Між тим, саме громадські активісти забезпечили йому значну перевагу і перехилили думку чернівчан під час останньої місцевої кампанії, особливо під час повторного голосування. Тоді, нагадаю, громадські активісти активно виступили проти кандидата Віталія Михайлишина і його партії «Рідне місто». Для чернівчан другий тур став певним Сталінградом, аби не допустити умовного реваншу «регіоналів». Ця політична технологія спрацювала, з того часу минуло вже декілька років і Олексій Павлович під час своєї каденції ще не раз скористався допомогою громадських активістів. Вони прикривали його, підтримували публічно і непублічно, проводили знакові заходи і змінювали місто разом з міським головою.

Тепер Каспрук має відплатити їм власною довірою. Якщо рейтинг «фронтовиків» зараз 1%, то сьогодні саме час змінити скомпрометовану партійну еліту на молодих активістів, які завжди були поруч з мером. І тут важливим є розуміння того, що це шлях двосторонньої відповідальності. Якщо громадські активісти, активні мешканці Чернівців підтримують починання Олексія Павловича, вони мають підтримати його і політично, ставши під час можливої позачергової кампанії каркасом «команди Каспрука». В такому випадку нині одновідсотковий «Народний фронт» значно збільшить свій електоральний потенціал і буде боротися за хороший фінальний результат.

Олексій Каспрук теж несе відповідальність перед громадськими діячами, які йому повірили. Це не умовні активісти, а цілком реальні люди зі своєю позицією: наприклад, Наталія Гусак, яка займається проблемами тендерів і медичної реформи; це і група активістів, які займаються тролейбусами (Леонід Прокопчук); групи, які працюють у мікрорайоні Гравітон і над проектами бюджету участі; це радниця мера Тетяна Лебухорська, представники LGBT-спільноти, яких Каспрук публічно підтримує; представники активного студентства, що витягнули на собі чернівецький Майдан; активні захисники прав учасників АТО, волонтери.

Зробивши правильний акцент, «Народний фронт» може стати силою, яка переросте магію «одного відсотка». Звичайно, громадським активістам доведеться стати учасниками політичної війни, але ця політична війна вже буде не проти «Рідного міста» – а за рідне місто Чернівці!

Михайло Шморгун — спеціально для БЦ

В оформленні використано фото-знімок Ігоря Константинюка

________________________________________

Читати більше:

Михайло Шморгун | Безвіз без нас. Втеча від українського щастя