Конфлікт регіональних політичних еліт за розподіл місцевої влади, який ми зараз спостерігаємо на прикладі Чернівецької міської ради – не унікальний. Більшість українських міст з кількістю жителів більше 100 тисяч проходили процес формування органів управління з публічними скандалами. Але майже завжди, швидко чи довго, цей процес завершувався політичним компромісом і робота відповідного міста переходила з політичного в робоче русло.

І лише Миколаїв та Чернівці, замість «компромісу еліт», перебувають у процесі гібридних містечкових воєн, заручниками яких є місцеві громади, котрі не можуть спитати у влади за конкретний результат її роботи. Оскільки у чиновників буде чітка «відмазка» – якщо в крані нема води, зачить винні «вороги», які заважають місту нормально жити і розвиватись. І це завжди дуже зручно, бо можна свої недопрацювання перекинути на когось з опонентів. Перипетії публічних чернівецьких подій ми знаємо. Але місцева еліта та громадяни мають подивитися на кризовий і розірваний політично Миколаїв, щоб зрозуміти, що ми недалеко від нього пішли і небажання домовлятися може привести місто в період неконтрольованої турбулентності.

Миколаївська історія цікава та повчальна. Вона сповнена великою кількістю #зрад і #перемог. Все починалося з великої перемоги. Міським головою було обрано представника «Самопомочі» – Олександра Сєнкевича, який став одним з головних відкриттів місцевої виборчої кампанії на всій території України. Завдячувати своїй перемозі він має особливостям нової виборчої системи, яка запровадила повторне (двотурове) голосування у великих містах. Він потрапив у другий тур, випередивши фаворита виборчих перегонів, діючого мера Миколаєва Юрія Гранатурова всього на 408 голосів. За результатами друго туру 15 листопада 2015 року, Олександр Сєнкевич набрав 80 636 голосів (54,90%), а його опонент, екс-«регіонал», представник «Опозиційного блоку», переможець першого туру Ігор Дятлов 63 567 голосів (43,28%).

Ця перемога спричинила справжній фурор очікувань. Південний Схід отримав шанс розвиватися в іншій парадигмі, більш характерній для Заходу країни, де громадянин є рівним владі і може реально на неї впливати. Вихідець з громадянського суспільства Сєнкевич отримав визнання миколаївців через свою системну роботу як активіст. Під час роботи з проектом «Прозорий бюджет» з групою активістів він блокував недоречні витрати міського бюджету на десятки мільйонів гривень. Підтримував і консультував миколаївців щодо створення ОСББ. Ініціатор громадського руху «Автобидло Миколаїв», спрямованого на акцентування уваги суспільства на порушення ПДР. Активний борець проти незаконних забудов і встановлення незаконної реклами в місті. Коротше – «наша людина» з правильним бекграундом.

Звичайно, Сєнкевич вигідно виділявся на фоні категорично «ватних» Гранатурова і Дятлова. І це, можливо, вперше, коли долю південно-східного міста вирішили не представники старшого покоління і бюджетники, а активний виборець з числа представників середнього і молодого покоління, які продемонстрували високу явку і змінили історію Миколаєва. Олександр Сєнкевич провів «виборчу кампанію майбутнього»: активно спілкувався з людьми, проводив зустрічі, розповідав про свою програму і шляхи вирішення проблем міста. Одним з головних пунктів передвиборчої програми було перетворення Миколаєва в «український Гамбург» – логістичний центр. Залучив до кампанії волонтерів. Його перемога – феномен, але явно феномен майбутнього, оскільки справжня перемога – це не лише перемога на виборах. Це – можливість реалізувати потенціал активних громадян на благо свого міста. Але Сєнкевич цього поки не зміг зробити. Не дали...

Олександр Сєнкевич пішов вперед, але зіштовхнувся з системним опором. Чудо-перемога притягнула за собою й опір всіх інших політичних партій. Перемога на електоральній баталії не стала перемогою НОВОГО над СТАРИМ у широкому смислі. На хвилі максимальної громадської підтримки Сєнкевич не ризикнув повністю замінити команду місцевих чиновників і вже зовсім скоро його політичні опоненти і «напівдрузі» перехопили політичну ініціативу та підвісили Миколаїв на грань управлінського колапсу.

Окремо хотілося б розказати про «чернівецький слід» у команді мера Сєнкевича. Однією з небагатьох перемог нового градоначальника стало створення Агентства розвитку Миколаєва, яке очолив чернівчанин Василь Гошовський. Гошовський – один з найсильніших за своїм потенціалом чернівецьких політиків, який балотувався на посаду чернівецького міського голови від «Народного контролю». З Олександром Сєнкевичем Гошовський познайомився на проекті «Школа мерів», де команда у складі Гошовського разом з нинішнім заступником Олексія Каспрука Володимиром Середюком, організатором «Маланка-фесту» Оксаною Лелюк і підприємцем Сергієм Николайчуком запропонувала один з кращих проектів стратегії розвитку Чернівців.

Після перемоги на виборах у Миколаєві Сєнкевич вирішив «підтягнути» кращих випускників «Школи мерів» до роботи у своєму місті. У «Фейсбуці» він писав: «За время своего обучения в «Школе мэров» я познакомился с Василием Гошовским, который нужен нашему Николаеву, как специалист и эксперт в привлечениях инвестиций, знающий, как развить наш город». Сама новостворена агенція ставить перед собою серйозні цілі і багато в чому «миколаївське диво» залежить від її ефективної і результативної роботи. В будь-якому разі – в Чернівцях буде ще один місцевий політик, який буде орієнтуватися в управлінні великим містом.

Після емоційної перемоги почалися політичні будні. Вони виявилися не такими райдужними. Вміючи домовлятися з представниками малого і середнього бізнесу, Олександр Сєнкевич не знайшов спільної мови зі своїм депутатським корпусом. У Миколаївській міській раді обрані 54 депутати. Майже половина з них (26) представляють «Опозиційний блок». Партія мера «Самопоміч» отримала 10 мандатів, пропрезидентський Блок Петра Порошенка – 9 і не менш пропрезидентський «Наш край», що орієнтувався, принаймі до недавнього часу, на екс-мера Гранатурова – теж 9.

Сєнкевич потрапив у пастку – його 10 голосів «Самопомочі» є важливою, але не вирішальною часткою для прийняття стратегічних і поточних рішень у Миколаєві. Кожна з політичних сил заявила свої непомірні кадрові амбіції. А «Опоблок» взагалі вирішив навіть не гратися в демократію і взяв курс на бойкотування роботи мера і нової ради. Місто залишилося в підвішеному стані. Блокуються необхідні для роботи проекти рішень у постійних комісіях, кожне позитивне рішення – справжній подвиг.

Важливу роль у ситуації грає те, що пропрезидентський Блок Петра Порошенка має вплив на виконавчу владу в області та прагне закріпити її в місті. Для цього вони планують провести «свого» секретаря міської ради. Тут уже треба думати самому Сєнкевичу. Він «свій серед чужих». Отримавши посаду секретаря, Блок Петра Порошенка може руками «Опозиційного блоку» розіграти «договірняк» і по «сценарію Федорука» отримати свого секретаря-мера, який на корню знищить міф про «реформатора» в південно-східному регіоні.

З кожним ходом цієї багатовимірної партії стає зрозуміло, що успіху мера, представника «Самопомочі», не бажає жодна політична сила і з кожним днем можливість домовитися про якийсь нейтральний розклад стає все примарнішою. Саме падіння «міста-надії» на край кризи делегітимізує всю місцеву владу. А недовіра і управлінський хаос грають на руку проросійським силам, які знаходяться за 300 кілометрів... Чернівці, попри оманливий спокій політиків, знаходяться в кроці від такого сценарію. Міський голова так і не пішов на сценарій компромісу зі своїми політичними опонентами. А там де нема компромісу, є політичне протистояння, яке зробить Чернівці «випаленою землею». Від того бардака, який твориться в головах зайнятих політичним протистоянням людей, бардак може перекинутися і на чернівецькі сортири.

Очікування від Олексія Каспрука прості: закінчити політичне болото. Міська рада нарешті має визначитися з секретарем, доукомплектувати заступників і виконком. Це, як і від Сєнкевича в Миколаєві, залежить саме від нього. Але на відміну від Олександра Сєнкевича, Олексій Каспрук ще може вийти з цієї ситуації переможцем. Атмосфера взаємної ненависті в Чернівецькій міській раді від сесії до сесії тільки зростає і доходить до точки неповернення. Чернівці заслуговують на більше. Головне – Чернівці не мають втрачати той громадський потенціал, який зараз дуже швидко втрачає Миколаїв. Там, де влада не зможе – народ допоможе. Така наша карма.

Михайло Шморгун — спеціально для БЦ

В оформленні використано фото-знімок Василя Продана

________________________________________

Читати більше:

Михайло Шморгун | Час популістів. Інсайд закритого соціологічного опитування