Підтримуючи антидемократичні кроки київської влади, Румунія не повинна дивуватися обмеженню прав своєї національної меншини в Україні.

21 вересня президент Румунії Клаус Йоханніс заявив про скасування свого візиту в Україну через прийняття нового закону про освіту, за яким з 2020 року навчання в державі стане повністю україномовним. Румунський лідер додав, що даний закон є «невчасним» і «потребує доопрацювання». «Я не приїду з візитом до тих пір, поки не буде досягнутий прогрес щодо закону про освіту», — сказав Йоханніс.

Більшість оглядачів охарактеризувала цей демарш як дипломатичний ляпас Україні в цілому та Президенту Порошенку насамперед. Адже зустріч президентів України і Румунії була узгоджена під час відвідин главою Української держави саміту НАТО в Брюсселі в кінці травня 2017 року. В рамках візиту Йоханніс разом з Порошенком мав відвідати райони компактного проживання румунів у Чернівецькій області, де зосереджено найбільші румунські громади в Україні.

Як зазначив Йоханніс, у разі набуття чинності закон «різко обмежить доступ меншин до освіти на їхній рідній мові». «Тому, дізнавшись про цей закон, я скасував свій візит в Україну, і також скасував прийом голови українського парламенту, зустріч з яким була призначена на кінець вересня», — пояснив президент Румунії. Парламент Румунії, у свою чергу, ще 20 вересня ухвалив декларацію (депутати обох палат парламенту проголосували одностайно), в якій висловлено сподівання на «дотримання європейських стандартів» у сфері захисту прав національних меншин, котрі проживають в Україні.

Міжнародні зобов’язання України у цій царині визначені насамперед Європейською хартією регіональних мов та мов меншин, ратифікованою Києвом ще в травні 2003 року. Відповідно до закону про ратифікацію, Україна зобов’язувалася забезпечувати доступність дошкільної, початкової, середньої та професійно-технічної освіти (або її значної частини) відповідними регіональними мовами або мовами меншин, заохочувати або допускати університетські та інші форми вищої освіти на таких мовах, створювати умови для вивчення цих мов як дисциплін вищої освіти. Більше того, зобов’язання стосувалися і забезпечення викладання історії та культури, що знайшли відображення в регіональних мовах або мовах меншин.



Тому не дивно, що парламент Румунії заявив: «Європейські стандарти захисту національних меншин, зокрема, близько 400 тисяч румунів, які проживають в Україні, є фундаментом демократичних перетворень, без якого неможливе просування по шляху європейської інтеграції». Також було зазначено, що найближчим часом в Україну прибуде група румунських депутатів та сенаторів, які обговорять шляхи врегулювання ситуації з українською владою.

Подібне зниження рівня міждержавного візиту — група парламентарів замість президента країни — є більш ніж грубим натяком на те, що Румунія готова піти по шляху свого «заклятого друга» Угорщини і припинити підтримувати українські ініціативи в міжнародних організаціях, а також інші важливі для України рішення на міжнародній арені. Поки що цього не сталося, і Клаус Йоханніс зазначив, що Україна залишається партнером Румунії. «Я сподіваюся, що нам вдасться знайти підхід, що дозволяє румунам в Україні, врешті решт, продовжити свою освіту румунською мовою», — зазначив президент Румунії 21 вересня.

Але в усіх цих заявах добре відчутна українська приказка «А мене за що?» і намагання відвернути увагу румунських виборців від відповідальності офіційного Бухареста за ситуацію, що склалася в Україні. Адже Румунія підтримала не лише державний переворот у лютому 2014-го та створений за його наслідками київський режим, але й усі дії цього режиму, спрямовані на обмеження прав абсолютної більшості громадян України, не говорячи вже про війну на Донбасі. Офіційний Бухарест вперто не помічав масові репресії проти інакомислячих в Україні, навіть коли їх жертвами могли стати офіційні представники Румунії — наприклад, під час погрому «активістами» круглого столу «Захист прав національних меншин в Україні в контексті євроінтеграції» 20 березня у Чернівцях, для участі в якому прибули начальник управління зовнішніх партнерств Сучавської повітової ради Габріела Дуган та експерт з питань національних меншин префектури Сучави Михайло Мигаєску-Анюк.

Навіть після того, як тодішній начальник департаменту захисту національної державності (а нині заступник голови) Служби безпеки України генерал Віктор Кононенко публічно визнав, що акція «активістів» насправді була спецоперацією СБУ, жодної критики дій української влади з боку Румунії не прозвучало. Більше того, навіть представники громадських організацій румунів, які бачили погром на власні очі, ні слова не сказали ні проти нападників, що волали «Якщо нацменшинам не подобається в Україні — нехай їдуть геть!», ні на підтримку організаторів круглого столу, які всього лише хотіли обговорити наявні в Україні проблеми національних меншин, зокрема й румунської.

Проте донедавна офіційний Бухарест вперто заплющував очі на антидемократичні дії Києва, які шкодили в тому числі й румунській громаді. Міністр Румунії з питань закордонних румунів Андреа Пестирнак на зустрічі з головою МЗС України Павлом Клімкіним 21 серпня цього року заявила, що закликає етнічних румун, які проживають в Україні, бути лояльними громадянами своєї держави і підтримує необхідність належного володіння українською мовою всіма її громадянами. А наступного дня на закритій зустрічі з активом румунських громадських організацій у Чернівцях пані міністр припиняла всі спроби пожалітися на дії української влади та пояснила представникам румунської громади, що на даному історичному етапі (конспірологи твердять — до інкорпорації Молдови) румунам треба любити Україну. Але не минуло й місяця, як «концепція змінилася»...

Звісно, згадані вище рішення і заяви президента і парламенту Румунії загорнуто в дипломатичні формулювання і в них немає закликів до конкретних дій. А ось українські політики, що представляють національні меншини, один за одним закликають Порошенка накласти veto на новий освітній закон. На минулому тижні три народних депутати — президент Асоціації болгар України Антон Кіссе, лідер Партії угорців України Василь Брензович та представник румунської громади України, наш земляк Григорій Тіміш — підписали спільне звернення до Президента України з вимогою накласти veto на закон. Примітно, що Брензович та Тіміш — члени фракції Блоку Петра Порошенка, що представляють, відповідно, Закарпатську та Чернівецьку області.

До речі, у Закарпатті протистояння освітнім новаціям Києва набуло масового характеру. 21 вересня Закарпатська обласна рада ухвалила звернення до Президента України з вимогою накласти veto на новий закон «Про освіту». За відповідне рішення проголосували 38 з 56 депутатів облради, причому питання внесли на розгляд першим, у позачерговому порядку — за клопотанням понад третини депутатів. Заступник глави ЦВК Андрій Магера вже пригрозив Закарпатській обласній раді розпуском, проте місцеві депутати цього явно не бояться. Хоча під будівлею облради в Ужгороді в цей час зібралося кілька десятків «активістів», які виступали на підтримку закону і проти звернення до Президента, їхні спроби прорватися на сесію були блоковані поліцією — яка, наприклад, днями в Одесі сама завела штурмовиків до будівлі міської ради.

Мабуть, уся справа в позиції губернатора Закарпаття, колишнього чернівчанина Геннадія Москаля, котрий ще 8 вересня закликав Петра Порошенка ветувати скандальний закон. Призначений Президентом України чиновник публічно заявив, що закон про освіту не відповідає Європейській хартії регіональних мов або мов меншин, яку Україна ратифікувала у 2003 році, закону «Про національні меншини в Україні» та міжнародним угодам, укладеним Україною з сусідніми країнами — і не тільки залишився на посаді, але не отримав навіть формальної прочуханки з Києва.

У рідній для Москаля Чернівецькій області багато років ходять вперті чутки, що він, власник успішного бізнесу в Румунії, давно придбав собі румунський паспорт, причому на законних підставах — його мама, як і всі жителі Північної Буковини, до 1944-го була громадянкою Королівства Румунія. Власне, більша частина українських румунів проживає саме в нашій області, в Герцаївському, Глибоцькому, Новоселицькому та Сторожинецькому районах. 21 вересня Новоселицька районна рада вже ухвалила звернення до Верховної Ради з проханням відправити закон про освіту до Ради Європи для експертної оцінки щодо його узгодженості з міжнародними зобов’язаннями України. Прогнозувати рішення рад інших «румунських» районів області та Чернівецької обласної ради поки складно, незважаючи на те, що «регіональний парламент» очолює етнічний румун Іван Мунтян.

Адже з одного боку — Мунтян представляє партію «Батьківщина», 13 депутатів якої проголосували в парламенті за скандальний закон, крім того — належить до однієї церкви з Олександром Турчиновим, який давно зробив ставку на націоналістів-радикалів. З іншого — у голови Чернівецької обласної ради склалися тісні відносини з румунськими колегами, у нього, як і в Москаля, розвивається бізнес у сусідній країні. Крім цього, помічників Мунтяна неодноразово звинувачували в наявності румунських паспортів.



Однак навіть у тому випадку, якщо Чернівецька обласна рада піде шляхом Закарпатської і зажадає від Президента України veto на закон про освіту, навряд чи це вплине на позицію Порошенка. У Києві вже давно ігнорують позицію місцевих і регіональних влад з будь-яких питань, особливо після того, як обласні ради почали вимагати імпічменту Президента. Тим більше — прийняття нового українського закону «Про освіту» публічно підтримав Вашингтон: 10 вересня посольство Сполучених Штатів привітало Україну «з просуванням освітньої реформи, адже внесок в розвиток молоді — запорука майбутнього».

Очевидно, підписавши 25 вересня закон про освіту, Порошенко сподівається, що США натисне на Румунію в українському питанні — як це було зроблено раніше з Польщею, яка «раптом» забула про героїзацію УПА і перестала помічати зростання націоналізму в Україні. Адже Румунії, наприклад, ще ставати членом створеної Сполученими Штатами Організації економічного співробітництва і розвитку. Причому, як не парадоксально, вступ Румунії в ОЕСР заблокувала Угорщина — після того, як румунський уряд вирішив закрити угорський католицький ліцей у Трансільванії, де компактно проживають майже півтора мільйони етнічних угорців. І хоча зараз Бухарест і Будапешт виступають проти Києва єдиним фронтом, останнє слово в суперечці цих трьох східноєвропейських союзників США вочевидь залишиться за Вашингтоном.

Олег Хавич — спеціально для БЦ

В оформленні використано фото-знімок Ігоря Константинюка

________________________________________

Дивитись більше:

________________________________________

Читати більше:

Олег Хавич | Папієв іде в мери? «Опоблок» за дострокові вибори