Від Редакції: Володимир Стефанець розмірковує про циклічну природу буковинської політики і новий виток «секретаріади» в Чернівецькій міській раді. Все про «солідарну» кандидатуру — в редакторській статті в газеті «Доба» (ч. 32 (1023), 13 жовтня 2016), яку переопубліковуємо спеціально для читачів «Буковинського центру» (всі виділення — наші).
Учорашнє повідомлення про те, що, мовляв, депутати Чернівецької міської ради вже домовилися між собою і її секретарем буде депутат від «Солідарності» Василь Максимюк, не те щоби дуже сильно схвилювало, але все ж спонукало до роздумів про несповідимість політичних шляхів як незвідано фронтових, так і знайомих в рідному місті. Раптом виявилося: те, що ще учора видавалось само собою зрозумілим і доконаним, сьогодні вже не є таким. І справа не так у мінливості кон’юнктури, тим паче, такої ефемерної, як політична, як у небезпеці потрапити у розставлені тобою ж сіті категоричності. Ось, скажімо, майже рік тому міський голова Олексій Каспрук заявив про те, що не готовий підтримати на секретарство людину (висунутого депутатами БПП рік тому на секретаря Максимюка), яка була причетна до відставки Миколи Федорука та справи проти студентів у грудні 2013 року. А ось нині він, схоже, передумав, або ж просто не впливає на процес, який може закінчитися хепі-ендом без нього.
До речі, про хепі-енд. Є серйозні підстави думати, що самі чернівчани зовсім не переймаються тим, як там воно на Центральній площі міським депутатам бореться на секретарсько-міськрадівських фронтах. Ні, ну, зрозуміло, що б’ються хлопці винятково за наше щасливе життя, тому й не можуть з часу останніх місцевих виборів, вже ось скоро як рік, обрати секретаря і сформувати міськвиконком. Не зрозуміло інше: навіщо так лякати городян усілякими рукотворними Помпеями, якщо вони, обранці, до цього і спричинилися. Бо коли спостерігаєш за тим, як героїчно і майже цілодобово у сю передзимово-дощову пору в окремо взятих місцях Чернівців загони якихось підозрілих будівельників, які мало схожі на наших чернівецьких славних комунальників, освоюють кошти на влаштуванні міжбудинкових проїздів, то починаєш замислюватися над тим, що заважало це зробити за теплішої погоди. Не їм, підозрілим будівельникам. Владі. Про героїку буднів водогінних, які мають дивну здатність «прорізатися» винятково восени, і говорити зайве. А сесії – вони ж іще «нарізають» земельні ділянки, дають інші цікаві дозволи... Тому від цього секретарського хепі-енду чернівчанам дійсно не холодно і не гаряче. Тим паче, що може виявитися: за радісним повідомлення про закінчення усіх «наших страждань і розчарувань» може стояти банальний викид інформації, аби перевірити, як модно тепер говорити, «реакцію мереж».
Хоча сама пора, вибрана для повідомлення, цікава. «Мережі» (окрім, звісно, завсідників) мовчать. «Мережі», як температура у квартирах чернівчан, що у цю пору впевнено наближається до нуля. Ще не абсолютного, але такого, який переконливо свідчить: якщо хлопці ще трохи побавляться у наш і славного міста Чернівці порятунок, то може виявитися, що їхні депутатські забави вже нікого не схвилюють. І зовсім не у сенсі дострокових виборів, гаслом яких час від часу лякає молодий столичний депутат Бурбак і рукавичку яких справно підіймає шахіст і нестоличний депутат Продан.
А взагалі вся ця історія з нібито уже доконаним рішенням про секретарство Максимюка нагадує старий добрий літературний прийом, названий як «рондель», що передбачає закінчення твору тими самими рядками, якими він починався. Не скажу, що вся ця чернівецька історія з секретаріадою ет цетера, що вже встигла зіпсувати імідж міста у країні та по світах, дуже схожа на якусь творчість, але факт залишається фактом: депутатський корпус у міськраді повертається у вихідну точку і буде обговорювати кандидатуру, запропоновану акурат рік тому. І у цьому – уся логіка його дій і поведінки.
За законами місцевої чернівецької конспірології можна було б, звісно, шукати щось інше. Як-от, міркувати над тим, що повідомлення про ймовірне голосування за кандидатуру депутата від Блоку Петра Порошенка «Солідарність» на посаду секретаря міськради з’явилося акурат після повідомлень про можливу домовленість «Рідного міста» з Банковою щодо долі кількамісячного утікача і депутата міськради Ростислава Білика, якого «фронтовики» звинувачують у підкупі виборців на минулих виборах, але яких хоче урезонити на місцях «Солідарність». Словом, говорити можна було б багато, але історія ся покрита ще більшою імлою, аніж саме щасливе повернення Білика у рідне місто. Тому залишається одне – радіти новій чернівецькій мрії. Back-in 2015!
Володимир Стефанець — для «Доби»
В оформленні використано фото-знімок Ігоря Константинюка
________________________________________
Читати більше: