Протягом інформаційного тижня з 10 по 16 жовтня чернівецькі теле- і радіо-компанії практично не продукували контенту, який міг би мати вплив на розвиток подій в області. Винятком стали дві програми на телеканалі «Чернівецький промінь». Обидві вийшли в ефір 13 жовтня. В програмі «Діалоги», гостем якої став заслужений юрист України Борис Руснак, мова велася про децентралізацію, а в «Без емоцій» голова Громадської ради при виконкомі Чернівецької міської ради Володимир Дорош розповідав про волонтерство та власну політичну долю.
Нещодавно в одному з оглядів преси ми вже писали про ті проблеми, з якими зіштовхуються громади у процесі децентралізації. Цього ж разу, Борис Руснак пояснював причини проблем через саму ідеологію та законодавчу базу процесу децентралізації. На думку правознавця, в Україні процес передачі влади на місця відбувається хаотично, без якогось загального бачення за відсутності нормативно-законодавчої бази. По факту, в нашій країні намагаються провести передачу владних повноважень з центру до територіальних громад, але законодавець так і не передбачив правила гри, за якими відбуватиметься утворення нових адміністративних одиниць. Бо ж закону про новий адміністративно-територіальний устрій України досі нема, як мають відбуватися відносини між новоствореними об’єднаними територіальними громадами також мало хто собі уявляє.
Виходячи з розмови, можна припустити, що уряд Арсенія Яценюка, який дав старт реформі з децентралізації, або вкрай непрофесійно підійшов до цього питання, або ж свідомо залишив своєрідну «бомбу уповільненої дії» для своїх наступників. Зараз важко сказати, чим завершиться реформа, однак вже бачимо ті проблеми, з якими доводиться зіштовхуватися громадам у цьому процесі. Ймовірно, що з часом ці проблеми накопичуватимуться, що даватиме підстави для критики нинішнього уряду тим же «Народним фронтом». Мовляв, ми дали старт такій класній справі, а подивіться, на що її перетворили. Така риторика цілком можлива ближче до виборів і може стати чи не головним козирем політсили Арсенія Яценюка у виборчій гонці.
Припущення про «бомбу уповільненої дії» має підстави для існування з огляду на фінансовий аспект проблеми. Наразі ті громади, які вже об’єдналися, відчули суттєве збільшення фінансування. Подекуди таких грошей на місцях ніколи й не бачили. Цей аргумент є одним із найсильніших у риториці команди Яценюка. Втім, як зазначив Борис Руснак, йдеться не про збільшення доходів місцевих бюджетів щойно утворених громад, а про виділення коштів першим утвореним громадам з Держфонду регіонального розвитку.
На цей рік таких коштів вже не передбачено, невідомо, чи фінансуватимуться новостворені громади з Фонду й у 2017 році. На тлі такої інформації громади, які не встигли об’єднатися першими, можуть опинитися сам-на-сам із своїми проблемами. Тоді умовний голова згадає про «батька децентралізації», який, якщо все сам придумав, то мав би знати, що далі робити. Маємо дієву заготовку під вибори, а після виборів... можна знову піти у відставку.
Переносячись на місцевий рівень, тобто у сонне царство Буковина, бачимо із публікацій у ЗМІ та оцінок експертів, що часто реформа з децентралізації в нашій області наштовхується на підводні каміння. Виконавча та представницька влада, намагаючись зберегти вплив у тій чи тій адміністративній одиниці, використовує перевірені методи «нагинання». При цьому, якщо влада й частково надає інформаційні послуги з теорії децентралізації, то практичні аспекти засвоюються у польових умовах. І це здебільшого ініціатива громадського сектору. Керівники на місцях наразі не стали авторитетними у питаннях проведення децентралізації, а органи влади – ефективними консультаційними центрами щодо цих питань.
Про владу, спортивний інтерес у політиці та волонтерські будні йшла розмова з Володимиром Дорошем у програмі «Без емоцій». Політичний аспект розмови видався менш цікавим, оскільки Дорош, попри чисельні спроби, так і не став якимось центром тяжіння місцевої політики. Волонтерська діяльність у Чернівцях, виходячи з розмови, на щастя, не надто обросла політичними дискурсами. Сама справа волонтерів надто невдячна: рутинна, вимагає самовіддачі, а впродовж тривалого часу ведення військових дій на сході України волонтери, з первісного образу героїв та янголів милосердя, перетворилися на буденне явище.
Якщо на початках волонтерського руху чи не кожен політик намагався перетягти часточку народного обожнювання на себе, то зараз значних електоральних дивідендів на цій ниві нема. Тож навіть прес-служби тих політсил, які не полишили справу допомоги українському війську, все менше і менше пишуть про це, надаючи перевагу звичнішим «політсрачам». Ймовірно, що волонтерське середовище в Чернівцях вже не буде так широко представлене у депутатському корпусі в разі якихось дострокових або й чергових виборів. Наявність волонтерського минулого перетворюється на плюсик до політичної карми, але не стає визначальним для сприйняття виборцем.
Цей процес не є діагностикою людяності чернівчан, а швидше за все, показником втоми від війни та постійних проблем, з нею пов’язаних і, здебільшого, визначається об’єктивними чинниками. Крім того, через маргіналізацію волонтерського та громадського середовища стараннями всього кількох десятків осіб, згадані сфери стають не завжди зручними трамплінами для політичних стартів. Оскільки дедалі частіше поняття «громадський активіст» асоціюється із «штатними міськими божевільними», що створює негативний образ для потенційного політика.
Володимир Звенигородський — спеціально для БЦ
В оформленні використано кадр програми «Діалоги» на телеканалі «Чернівецький промінь»
________________________________________
Читати більше: