Буковинська толерантність, про яку багато говорять, але яку рідко хто бачив, панувала протягом останнього тижня вересня на обласних телеканалах. Чи то на основних речників подіяло свято, чи може вони втомилися, але навіть критикуючи опонентів, намагалися оминати прізвища й пом’якшувати тональність.
Василь Продан 27 вересня в ефірі програми «Майдан» на «Чернівецькому промені» лагідно вбивав цвяхи в труну своїх опонентів, яку він натхненно майструє вже тривалий час. Те, що політик не хотів або не міг казати сам, за нього казав ведучий Василь Забродський. Окрім традиційної критики у бік «Народного фронту» та нардепа Максима Бурбака, Василь Сафронович дав кілька посилів, які, ймовірно, впливатимуть на подальший розвиток подій у Чернівцях.
По-перше, «Рідне місто» спозиціоноване як єдина політична сила в Чернівцях, яка не боїться «клану Бурбака» і веде з ним нерівну, важку боротьбу за покращення життя простих чернівчан: своєрідна легітимізація потенцій «першої скрипки» у політичному житті Чернівців. Риторика Продана все більше набуває лівих політичних забарвлень. А, виходячи з українських реалій, коли політик схиляється до лівого політичного спектру – чекай виборів. «Рідне місто» готове до виборів і, в принципі, не проти дострокових.
Щодо ймовірного кандидата на посаду міського голови, «рідномістяни» готові розглядати різні варіанти. Наразі в партії, до якої належить Василь Продан, нема стовідсоткового кандидата, який зможе перемогти того ж таки Олексія Каспрука. Неймовірні для Чернівців ресурси, які були вкладені в розкрутку Віталія Михайлішина, не виправдали себе. Він зайняв свою електоральну нішу й перестрибнути її так і не зміг. Причин цьому багато й наразі ми про них не писатимемо. Варто лише зазначити, що у найближчому часі «Рідне місто» не зможе виставити кандидата на посаду міського голови, який би зміг позмагатися з умовно «фронтовим». Тому, як і підтвердив Продан, не виключається варіант підтримки кандидата від іншої політичної сили.
Специфічний спосіб «співпраці» із різними політсилами, що практикує «Народний фронт», призвів до можливості ситуативного об’єднання навіть ідеологічних супротивників. Тому ситуація, коли кандидата, скажімо, від ВО «Батьківщина» Олександра Пуршагу прямо чи не прямо підтримають усі основні гравці чернівецького політикуму, не виключається. Не беремося стверджувати, що саме Пуршага стане таким кандидатом, але й радимо не забувати це прізвище.
Але доки до виборів не дійшло, «Рідне місто», вочевидь, готове знаходити спільну мову навіть із Олексієм Каспруком. За його бажання, звісно. Й без Бурбака, звісно. І це, за словами Василя Продана, зробить з Каспрука міського голову всіх чернівчан, а не лише «Народного фронту».
Від чемних рекомендацій Олексієві Павловичу не втрималися 1 жовтня й гості програми «Чия правда?» на «Чернівецькому промені» депутати міськради Віталій Михайлішин і Юрій Бурега. Обранці порадили міському голові дещо толерантніше й чемніше поводитися із депутатами у сесійній залі та готуватися до сесій самому. Тут знову ж таки оголюється невміння Каспрука знаходити спільну мову з депутатським корпусом. Йдеться не про панібратство, а про ділові стосунки. Очевидно, що багато конфліктних ситуацій, заручником яких стають звичайні чернівчани, можливо розв’язати не доводячи до скандалів у сесійній залі та публічних протистоянь. На цьому й наголосили обидва депутати, ведучи мову про конфлікт довкола позиції керівництва Льодового палацу щодо танцювальних гуртків.
Чемним намагався бути і Олексій Каспрук 1 жовтня в ефірі програми «Час змін» на ТВА. В оцінці власної роботи міський голова не соромився на компліменти. З переліку комунальних досягнень та планів насторожило єдине. За словами Каспрука, наступного року багато вулиць Чернівців стануть схожі на вулицю Хмельницького – там робитимуть капітальний ремонт. Мешканцям цих вулиць залишиться хіба благати небеса, аби час ремонту був коротший за ремонт Хмельницького.
Наче відповідаючи учасникам попередніх ефірів, Олексій Павлович, ведучи мову про наповнення бюджету міста завдяки децентралізації, не втримався від шпильки у бік депутатів. На його думку, міські кошти мають йти на капітальні об’єкти, які не соромно залишити нащадкам, а не на забаганки депутатів, які інколи не відрізняють спільне від власного. Аналізуючи виступ Каспрука, можна припустити, що заклики знаходити спільну мову з депутатами проходять повз вуха міського голови. Принаймні, коли йдеться про «Рідне місто».
Олексій Каспрук зайняв принципову позицію борця зі старим режимом. Це й зрозуміло, адже наразі така позиція найвигідніша для нього на тлі пасивності й інформаційної непомітності інших умовно демократичних сил. Таку категоричну позицію можна було б навіть вітати, якби не постійні скандали, пов’язані з так званими «шкурняками» членів «Народного фронту» та якоюсь дивною перманентністю комунальних проблем у місті. Перші створюють уявлення про те, що «фронтовики» й самі не проти повикористовувати методи «регіоналів», а другі справляють враження про Каспрука як безгосподарника та такого, що не може контролювати ситуацію в місті.
Чернівецький політичний кисіль 29 вересня розбавив співголова партії «Демократичний альянс» Василь Гацько, який взяв участь у програмі «Без емоцій» на «Чернівецькому промені». Розмова вийшла досить гострою й оголила кілька проблем у політиці загальноукраїнського масштабу. На прикладі «Демальянсу» можна побачити, що місця у великій політиці новим силам практично немає. Якийсь злет одразу ж асоціюється з уже існуючими політелітами. Як наслідок, до часу незалежна молода політична партія змушена виборювати у жорсткій боротьбі місце під сонцем.
Часто досвідченіші гравці, технічно витискаючи молодняк, створюють умови, коли нове утворення отримує шмати політичного багна навіть на первісно чисті шати. На цій дорозі легко збочити, тим більше, спокуси великі. І зростають прямопропорційно до тих неприємностей, які молода політсила створює вже існуючим. Можливо, тому питання про гроші та фінансування стає тим, де брава ідеологічна риторика замінюється якоюсь формою виправдання. Ще більше доводиться виправдовуватися за зоряних колег, присутність яких необхідна партії, що хоче впізнаваності. Для «Демальянсу», до прикладу, таким «зоряним понижувачем рейтингів» став Сергій Лещенко зі своєю нерухомістю.
Важлива ремарка, яка проскочила під час розмови з Василем Гацьком і також пов’язана з Лещенком, останнім часом стала актуальною і для чернівецької медіаспільноти. Співголова «Демальянсу» зазначив: проблема Лещенка у тому, що він, ставши політиком, не припинив бути журналістом. Не будемо вдаватися в тонкощі журналістської етики, але зазначимо, що коли журналіст стає політиком, його вимірюють політичним лекалом. І аби не стати схожим на героя анекдоту про юдея з хрестиком у лазні, варто все ж визначитися із професією. Або, принаймні, змиритися із притаманним українському політичному життю рівнем дискусії.
Володимир Звенигородський — спеціально для БЦ
В оформленні використано кадр програми «Чия правда?» на телеканалі «Чернівецький промінь»
________________________________________
Читати більше: