Нещодавно журналіст та депутат Чернівецької міської ради від «Самопомочі» Аліна Олевич на своїй «Facebook»-сторінці підняла питання про простій двох автобусів, що були закуплені наприкінці 2015 року Чернівецьким тролейбусним управлінням. Вона щиро дивувалася як так сталося, що куплені за «грубі» гроші чернівчан (коло 20 тис. дол. за штуку), автобуси не курсують вилицями міста. Ці два автобуси з пафосом демонстрував мер Чернівців Олексій Павлович Каспрук біля самої міської ради, показуючи ці вживані дива західного автопрому сонним буковинським журналістам.

Проте в автобусів виявилась погана корупційна карма і їхня історія не закінчиться тихим блуканням дорогами пільгових чернівецьких маршрутів. Мене, «людину з брудними помислами, яка намагається завжди знайти негатив та корупцію» (як дуже точно охарактеризував один з мерів Буковини), зацікавила історія походження цих автобусів. А вона виявилася дуже цікавою і розкрила багато «скелетів у шафі» найвищих посадовців Чернівецької області – зокрема, губернатора Олександра Фищука, вершиною успіху якого на посаді є перерізання стрічки на урочистому відкритті ліфта.

Але повернемося до історії наших автобусів. 1 жовтня 2015 року, в період початку активної фази місцевої виборчої кампанії («війни всіх проти всіх»), Комунальне підприємство «Чернівецьке тролейбусне управління» оголошує тендер на суму 2 800 000 грн. для закупівлі «автомобілів для перевезення не менше, ніж 10 людей» у кількості 5 штук класу MAN NM223F 2002-2007 років випуску або ідентичних. На конкурс були виставлені три пропозиції:



Найнижчу ціну запропонувало Приватне унітарне підприємство «І.В. Ексім» – 2,77 млн. грн., яке і виграло даний конкурс. Щоправда опісля конкурс почав обростати цікавими деталями: підприємство «Волиньавтомотосервіс» подало скаргу, в якій не погоджувалося з рішенням замовника щодо допущення до процедури оцінки та акцепту пропозиції конкурсних торгів ПУП «І.В. Ексім».



Якщо передати простою мовою, за думкою скаржника, підприємство-переможець «впихнули» в конкурс якраз напередодні оголошення результатів й інші учасники були в заздалегідь програшних умовах та не змогли скоригувати свою пропозицію на вигіднішу для громади міста і його бюджету. За думкою скаржників, усе виглядало на те, що сам тендер був підлаштований під конкретну «свою фірму» переможця – а інших претендентів, які наївно понадіялися, що після Революції гідності й АТО у нас можливі чесні конкурси і тендери, просто вчергове розвели як котят.



Згідно результатів тендеру, збиткове (!) Чернівецьке тролейбусне управління уже перевело фірмі з далекого села в Глибоцькому районі «І.В. Ексім» 1,108 тис. грн. з грошей чернівецьких платників податків за два «юзаних» автобуси. На жаль, ні новообраний склад Чернівецької міської ради, ні журналісти, ні громадські діячі не звернули увагу на цю ситуацію. Хоча навіть київська платформа громадського контролю державних тендерів «Антикорупційний монітор» визначила суттєві ознаки корупційної складової в даному тендері.



Так що ж це за «І.В. Ексім», заради якого деякі чиновники «нагнули» тендерну процедуру? Згідно даних відкритих джерел Міністерства юстиції, ця фірма зареєстрована в селі Слобідка Глибоцького району і має статутний капітал аж у 3 тис. грн. (нагадаємо, що тендер на автобуси вартував 2,77 млн. грн.). Засновник та кінцевий бенефіціарний власник один і той же – Ліщук Іван Олексійович. Ми вирішили дізнатися детальніше про такого гарного бізнесмена, перед яким охоче відкриваються всі двері і який навіть іноді буває «рівніший за рівних».



Відомий ресурс «Посіпаки» визначив його як помічника народного депутата VII скликання, тодішнього «квотно-фронтового» «батьківщинівця» Олександра Георгійовича Фищука. Також Іван Олексійович був довіреною особою кандидата в народні депутати на 202 окрузі Олександра Фищука на позачергових виборах до Верховної Ради в 2014 році, які Фищук (на жаль, чи на щастя) програв «порошенківцю» Івану Рибаку.



Використовуючи відкриті джерела, ми дізнались, що Іван Олексійович Ліщук веде досить активну підприємницьку діяльність. Зокрема, він значиться як керівник підприємств із майже ідентичними назвами «І.В. Ексім», «І.Б. Ексім», підприємства «Сірет-Ексім» та ще декількох, пряме відношення до яких мають його найближчі родичі. Бізнесовий успіх довіреної особи теперішнього губернатора Буковини є вражаючим. Інша фірма Івана Олексійовича Ліщука з назвою «І.Б. Ексім» виграла тендер, оголошений Державним підприємством «Сторожинецьке лісове господарство» на суму 713 тис. грн.



За умовами тендеру, «І.Б. Ексім» має надавати Сторожинецькому лісгоспу послуги митних брокерів щодо організації перевезення вантажів. Тобто – оформлювати всі необхідні для експорту деревини з Буковини документи.



Брокерська тема в лісовій галузі? Прекрасно! При чому єдиним конкурентом на тендері у підприємства Ліщука була брокер ФОП Чорней Ольга Євгенівна, яка виставила завідомо програшну в порівнянні з переможцем пропозицію. Не беремося стверджувати, але результат конкурсу, напевно, був заздалегідь відомий, оскільки наявна у відкритих джерелах інформація постійно вказує на один і той же населений пункт Глибоцького району, звідки «родом» обидва учасники відповідного конкурсу.



Платформа «Антикорупційний монітор» також дає деякі застереження щодо цього тендеру:



Перші пошукові запити в Мережі не дали жодної інформації про те, хто ж цей загадковий успішний бізнесмен. Ключовим фактом, яке дозволило розплутати цей клубок, стало згадування Олексія Івановича Ліщука в передачі «24 каналу» «Центр розслідувань України», присвяченій контрабанді лісу, де його згадали в якості зятя губернатора Олександра Фищука. Він же являвся на громадських засадах помічником депутата Верховної Ради VII скликання Олександра Георгійовича Фищука. Відповідно, Іван Олексійович Ліщук – батько Олексія Івановича Ліщука або сват губернатора Фищука. Можливо, в цьому секрет його бізнесового успіху на тендерах?



Ще одна важлива річ: в офіційних деклараціях та автобіографічних даних Олександра Георгійовича Фищука, розміщених у відкритих джерелах, є дивний момент – він не згадує про свою дочку, яка є дружиною Олексія Ліщука.



Хоча підтвердженням наявності дочки Наталії у пана губернатора можна рахувати те, що в певний період часу вони були прописані за однією адресою (яку ми, зважаючи на приватність, замалювали). Це також підтверджується відкритими джерелами:



Ми знайшли профайл Наталії Олександрівни Фищук (а тепер – Ліщук) у соціальних мережах.* На її сторінках у різних соцмережах можна легко знайти підтвердження, що вона є дружиною Олексія Ліщука. Ми не маємо на меті робити висновки про особисте чи сімейне життя родини пана Фищука – проте якщо якась інформація про публічного чиновника класу «А», яким є голова Чернівецької ОДА, приховується, вважаємо, що громадськість має отримати максимально повну картину з підтвердженням даних фактів.



Насамкінець у мене постають вагомі риторичні запитання до пана губернатора:

1. Чи має пряме відношення голова Чернівецької ОДА до такого успішного бізнесу його свата?

2. Коли буде проводитися електронне декларування – чи задекларує Олександр Георгійович усіх членів родини та їхні доходи?

3. Скільки часу має пройти, щоб компанії, які мають відношення до високопосадовців, перестали отримувати «зелене світло» в найдохідніших сферах розподілу державних коштів?

4. Яку роль у цій ситуації грає «партійна лінія»?

Думаю, це питання має цікавити не тільки мене, а й чернівецьких активістів, під носом у яких віддаються потрібним людям мільйонні тендери. Або борцям з лісовими схемами, які замість того, щоб розбивати схеми, бігають за фіскарсами з чіпованими дровами. Або політиків, які так прикусили язик, що здається, ніби всі ми дружно повернулися в епоху «регіоналів» у вишиванках...

* Публікуємо знімок титульної сторінки профілю, відкритої для незареєстрованих користувачів та пошукових систем

Михайло Шморгун — спеціально для БЦ

В оформленні використано фото-знімок Руслана Козлова

________________________________________

Читати більше:

Розслідування | Сторожинецький Бартош і буковинські «мародери в законі»