Олексій Каспрук намагається виступити в ролі універсального та всюдисущого мера. З огляду на немедійність оточення й підлеглих Олексія Павловича, йому самому доводиться віддуватися за всіх на всіх фронтах. Можливо, це такий піар-хід: дати зрозуміти, що альтернативи такому «мудрому, працьовитому й обізнаному» міському голові у Чернівцях нема.

21 жовтня в ефірі програми «Час змін» на телеканалі ТВА Олексій Каспрук постав саме в такій іпостасі. Говорили про все: геїв, «шкурняки», комуналку та здобутки. Втім, якщо триматися тематики, закладеної в заголовку, розмова, в цілому, велася про геїв (у різних значеннях цього слова) у різних відтінках, інколи навіть з елементами садо-мазо.



Молодики, які зірвали у Чернівцях показ фільму «Це гей-пропаганда», мимоволі зробили чудову послугу керівництву міста. Олексій Каспрук виявився єдиною публічною особою такого рівня в області, який різко засудив дії поборників традиційних цінностей. У такий спосіб чернівецький міський голова продемонстрував власну відданість європейським нормам. Звичайно, що така позиція додасть йому плюсів у середовищі освіченої молоді.

Як казав в одній зі своїх програм Святослав Вишинський, вибори роблять не ліберальні геї, а консервативні бабусі. Тож Каспрукові доводиться пітніти і в цьому напрямку. А тут міський голова наштовхується на любителів садо-мазо в особі депутатського корпусу. З одного боку, мер намагається здобути любов виборців, граючи роль захисника простих громадян, а з іншого, через впертість депутатів, демонструє власну слабкість. Яскравим прикладом є veto, яке Олексій Каспрук наклав на рішення щодо кіоску по Руданського та будівництва на Шептицького.

Підбиваючи підсумок року перебування на посаді у цій каденції, Каспрук не скупився на компліменти самому собі. Серед основних своїх досягнень за цей час міський голова відзначив великі обсяги будівельних та ремонтних робіт: будівництво стадіонів та спортивних майданчиків, ремонт міжбудинкових проїздів, доріг та освітніх закладів, функціонування аеропорту та збереження статусу Чернівців як непериферійного, а європейського міста.

Поки керівництво міської ради покращує наше життя вже сьогодні, у країні з потугами йде реформа з децентралізації. Цього тижня в ефірі місцевих телеканалів знову обговорювали цю тему. Якщо у попередньому огляді ефірів ми писали про скептичне ставлення до згаданої реформи Бориса Руснака, 19 жовтня у темних тунелях, якими просувається реформа, замайоріло світло оптимізму. Цей оптимізм втілював у програмі «Час змін» на ТВА експерт з питань реформ місцевого самоврядування Ігор Баб’юк.



Попри всі негаразди та недостатню законодавчу базу, процес об’єднання громад все ж таки йде, навіть у Чернівецькій області. Наразі 6 громад в області готові до виборів у грудні, на яких обиратимуться органи влади нових адміністративних одиниць. Але навіть і після виборів громади можуть мати проблеми. Стосується це передовсім тих, які не увійшли до перспективного плану. Наразі нема чітко прописаного механізму як громада мала б потрапити до цього плану, якщо її об’єднання не збіглося із баченням обласної адміністрації.

Фактично, як зазначив Баб’юк, усе може звестися до того, що голова об’єднаної громади буде випрошувати у голови ОДА та депутатів обласної ради внесення до перспективного плану. А у цьому випадку, знаючи українські реалії, роботи правоохоронним органам може побільшати. Виникає питання, чи законодавець не думав про наслідки, запускаючи реформу з децентралізації й не забезпечивши увесь процес правилами гри? І чи не зведеться на пси ще одна реформа, яка задумувалася як така, що принесе велику користь для країни?

Нетипова для Чернівців розмова вийшла у програмі «Без емоцій» на «Чернівецькому промені». Львівський журналіст і письменник Остап Дроздов розповідав про журналістику зсередини та світоглядні матриці сучасного українського суспільства. Продукт, що випускає у світ журналіст, може бути різним, включно з максимальним суб’єктивізмом, провокативністю та нетиповістю. Але важливо знайти себе в цьому процесі й не загубитися у шаблонах. Мабуть, саме такою і є справжня журналістика. Принаймні таке враження склалося після програми з Дроздовим.



У країні, де лицемірство є основною ідеєю, а більшість населення пишається хамовитістю та невіглаством, важко зберегти принциповість. Йдеться не лише про журналістику – царину, яка дуже чутлива до усіх порухів у суспільстві, але й про більшість сфер життя, особливо з гуманітарною складовою. Завдання журналіста – зберегти себе (навіть не журналістські стандарти і совість) у процесі передачі та донесення інформації.

Проблемою журналістики в Україні, на думку Остапа Дроздова, є те, що сама професія не належить журналістам. Основну скрипку у визначенні вітчизняного інформаційного простору грають політики, бізнесмени, клерики тощо, але не самі журналісти. «Наші власники платять нам гроші, не розуміючи суті нашої професії. І тут вже наше завдання – як пояснити їм, що є правильним у журналістиці», – переконаний Дроздов.

Актуальність слів гостя «Без емоцій» переноситься як на всеукраїнський рівень, так і на локальний, чернівецький. Склалося таке враження, що своїми провокаціями (а ефір, про який зараз ведеться мова, також часто був провокативним і неоднозначним) Остап Дроздов змушує вийти з «совкової» матриці мислення «свій-чужий», знеособленого «ми» й почати думати самостійно.

Біполярність, яка спостерігається у суспільстві й особливо яскраво виражена в політичному житті, останнім часом вразила й журналістську спільноту Буковини. Замість того аби бути вище майнових та бізнесових конфліктів політиків та груп впливу, чимало медійників розбіглися по таборах. Тепер кожне слово аналізується колегами на предмет політкоректності та доцільності. Не потрапиш у потрібну матрицю – станеш жертвою медійної «священної війни», яка ведеться незрозуміло за які цінності.

Володимир Звенигородський — спеціально для БЦ

В оформленні використано кадр програми «Без емоцій» на телеканалі «Чернівецький промінь»

________________________________________

Читати більше:

Огляд ефіру | Реформи без правил, політичне волонтерство і шанс Яценюка