Минулий 2016 рік головний «фронтовик» Буковини Максим Юрійович Бурбак може занести собі в актив: у Чернівецькій області він був беззаперечно політиком № 1. «Невгамовний Бурбак» тримав буковинську політику під постійним контролем, брав безпосередню участь у всіх ключових подіях, що відбувалися в регіоні, «збив» або «захитав» майже всіх своїх основних політичних опонентів і розставив віддані особисто йому кадри на найбільш «хлібні» посади. І навіть незважаючи на це – він не може бути до кінця задоволеним цим роком. Багато справ не вдалося завершити успішно.

Бурбака відверто ненавидять його політичні і бізнесові опоненти, він діє підло і ніколи не визнає себе винним, навіть якщо його вина очевидна. Максим Юрійович завжди правий, «білий та пухнастий». Він задав планку безпринципності на захмарну для буковинських політичних гравців висоту. І все ж – маючи майже всю область за ворогів, він залишається найпотужнішим гравцем, який може і не такий уже «смотрящий», але постійно «переживающий» за долю області політик, який «грає свою гру» та вчергове залишає «в дурнях» своїх локальних опонентів.

Перша і головна перемога Бурбака 2016 року – «зачистка» паралельного керівника області, лідера місцевої «Солідарності» Володимира Куліша. Куліш був людиною Президента в структурі Чернівецької ОДА, який міг особисто вирішити будь-яке важливе для регіону питання, не звертаючи уваги на бутафорного губернатора-«фронтовика» Олександра Фищука. На Куліша орієнтувалася велика частина старих буковинських апаратників, які цінували в ньому можливість «порішати» власні питання поряд з державними. Подібною рисою його антагоніст Олександр Георгійович ніколи не володів. За нього це робив Бурбак.

Вступаючи у підкилимну боротьбу за одноосібне управління Чернівецькою областю, Максим Юрійович нічим особливо не ризикував. Якщо б ця боротьба була ним програна, то постраждав би «Дєдушка», який це прекрасно розуміє і вже змирився зі своєю нинішньою роллю «партійного Ісуса» – страждати за гріхи Бурбака і його команди. Але Куліш не витримав пресингу і програв. Київські домовленості були порушені, а оскільки «задню» дав Куліш, вони до кінця 2016 року так і не переглядалися.

Влада в області повністю перейшла до Бурбака. Він посилив свій вплив в ОДА, додав до команди Фищука ще одного вірного «фронтовика» Олега Стецевича, який до того наглядав за чернівецьким міськвиконкомом. Тепер саме Максим Бурбак повністю відповідальний за ситуацію в області. У нього просто не залишилося ворогів, на яких можна було спирати всі свої невдачі, бідність, відсутність прогресу і реальних змін. Звичайно, залишається ще варіант спирати біди на Фищука і, якщо справи підуть зовсім погано, то так скоріше за все і буде. Чернівецька ОДА потрібна Максиму Юрійовичу як надійний запасний аеродром у випадку, якщо справи на київському рівні підуть не по плану. У 2016-му він цей запасний аеродром для себе підготував.

Друга його перемога відбулася на рівні київської політики. Максим Юрійович став головною «людиною Яценюка» у Верховній Раді. Лояльність і особиста відданість Арсенію Петровичу дозволила Бурбаку стати керівником найбільшої фракції в українському парламенті. Для Яценюка «своя людина» в керівництві фракції була конче потрібна, оскільки більшість депутатів почали переорієнтовуватися на Арсена Авакова та Андрія Парубія. Бурбак виконує роль певної «змазки» в партійному механізмі «Народного фронту». Він доносить лінію Яценюка до громадськості: у 2016 році Максим Юрійович почав ходити на всілякі ток-шоу, давати коментарі і взагалі став публічною персоною.

Коли він виходить на трибуну парламенту, його оскаженіла «партійна лінія» викликає скоріше нудоту, але свою роль, відведену йому Яценюком, він справно виконує. Київська політика – це постійна брехня, зміна позиції, атаки й інтриги. У всіх цих речах Максим Юрійович став якщо не асом, то дуже вправним майстром, особливо в лицемірстві. А такі люди – потрібні сьогоднішній політичній «тусовці». Люди без харизми, без своєї позиції, попри це, є головними гравцями в сірій команді «Народного фронту». Сьогодні Бурбак перебуває на капітанському мостику, але цілком можливо, що коли почнеться політичний шторм, він першим покине небезпечний корабель. Потягнеться додому. В Чернівці.

Третя перемога – в Чернівецькій міській раді. Бурбак показав, що насправді міським головою є він, а не Олексій Павлович. Каспрук не збудував навколо себе команди. Громадські діячі після електорального «медового місяця» стали до нього відноситися прохолодно. Натомість старі-добрі «Обшанські» стали кадровим костилем Олексія Павловича, управляв якими Максим Юрійович. Відповідно і всі конфлікти навколо Ратуші від того, що Бурбак не контролює міську раду. Без своєї фракції і контрольованої більшості – не йде «дерибан».

У 2016 році Максим Юрійович таки знайшов вихід із ситуації: він вирішив переламати всіх через коліно і заговорив про перевибори Чернівецької міської ради. Всі спроби знайти компроміс провалилися. В питаннях війни за Чернівці Бурбак безкомпромісний і веде виключно агресивно-наступальну політику. Він розвалив «Самопоміч», перегризся з «Рідним містом», «Батьківщиною», «Народним контролем», «Свободою», частиною «Солідарності». І це лише початок боротьби Бурбака проти всіх – за Чернівці.

Четверта перемога – придбання телеканалу ТВА. Максим Юрійович прекрасно розуміє що таке ЗМІ. І ТВА склав докупи його пропагандистську трійку – разом із «Молодим буковинцем» та ботофермою в соціальних мережах. Промивання мізків своїм потенційним виборцям він поставив на конвеєр. Це його найсильніша сторона як місцевого політика. Проплачені журналісти завжди перекручували дійсність на користь Максима Юрійовича, сам він «п’є каву» з провідними редакторами та журналістами, переконує їх у тому, що він є світилом демократії і совістю Буковини. І в 2016-му йому це вдавалось.

2017-ий несе Бурбаку багато загроз. У минулому році він по головах опонентів заліз на буковинський трон, але втриматися на ньому буде дуже важко. Його чекає ребрендинг «Народного фронту», боротьба з Іваном Мунтяном за контроль над облрадою, конфлікт із «Самопоміччю», «Народним контролем», «Рухом нових сил» Романа Ванзуряка за електоральну нішу, доведеться відповідати за всі провали Фищука, пролобіювати призначення дочасних виборів в Чернівцях і виграти їх. Це серйозні задачі, і особливого виходу для Максима Юрійовича немає. Позаду Чернівці. І гріхи минулих років.

Михайло Шморгун — спеціально для БЦ

В оформленні використано фото-знімок Захара Подкидишева

________________________________________

Читати більше:

Михайло Шморгун | Блок Порошенка проти «Народного фронту»: Буковина у 2017 році