Чому більшість пленарних засідань сесій Чернівецької міської ради перетворюються на фрік-шоу? Насправді – лаконічних і однозначних відповідей на це запитання немає. Точніше, вони є, але за очевидними проявами колективної «одурі» всіх учасників процесу ми можемо пропустити глибинні причинно-наслідкові зв’язки цього балагану. Таких, на мою скромну думку, є три.

1) Перша – це цілком прорахована, професійна кампанія по дискредитації інституту Чернівецької міської ради.

Організаторам цієї кампанії потрібні дочасні вибори депутатського корпусу. Очевидно, що головним бенефеціаром такого сценарію є теперішній зав. Ратушею Олексій Каспрук зі своєю командою – і його політичний «дах» у вигляді колективного і багатоликого Максима Бурбака, який намагається всіма доступними методами ослабити своїх опонентів.

Цих політиків не особливо цікавить скромний середньоукраїнський «однопроцентний» рейтинг їхньої політичної сили. Їм потрібен електоральний тріумф на Батьківщині Арсенія Яценюка, у своєму «базовому» регіоні. Тому команді Бурбака необхідно чимшвидше дискредитувати весь нинішній склад Чернівецької міської ради. Тільки так він зможе позиціонувати власну політичну силу як певну альтернативу, «державницьку позицію супроти абсурду».

Зараз це виглядає смішнувато, але чим довше кампанія по дискредитації чинних депутатів міської ради буде проходити, тим сильнішим буде запит на нові сили. І якщо таку альтернативу не представлять Радикальна партія, «Рух нових сил» чи хтось інший – «Народний фронт» має хороший шанс набрати достатньо високий відсоток голосів.

Починаючи цю кампанію власними голослівними заявами, «фронтовики» перейшли до більш витонченої, але ефективнішої діяльності – дискредитації рішень ради, чи, радше, «одіозних намірів». Технологічно це виглядає наступним чином: 1) ЗМІ і «правильні активісти» звертають увагу на якийсь окремий проект, що може мати неоднозначну оцінку в громаді; 2) його максимально підсвічують у ЗМІ, виставляючи, як дикість; 3) звинувачуючи конкретних депутатів чи їхні політичні сили – дискредитують усіх депутатів загалом.

Як наслідок, виборець бачить наступну картинку: міські депутати «зійшли з розуму», «відірвалися від чаянь простих людей», вони «неефективні», вся рада «погана», мер – «хороший». І в цей же момент, сидячи навпроти свого помічника Вадима Пелеха, на своєму ж телеканалі Максим Бурбак буде говорити, що всіх депутатів треба «гнати в шию» і бігти на перевибори! Але він ніколи не скаже, що реальна задача цієї дискредитації – завести в нову раду свою фракцію, контролювати більшість голосів, щоб протягувати свої «шкурняки», які зроблять Максима Юрійовича і його партнерів ще багатшими і впливовішими людьми.

Найбруднішу роботу по дискредитації виконують не самі Бурбак з Каспруком, а так звана «небайдужа громадськість». Вкидуючи в інформаційне поле мислевіруси, політики фактично працюють чужими руками. На горбі середнього «фейсбучного» активіста міцно сидить свій «Бурбак», який, граючи на емоціях, маніпулює ними і бореться за реальну владу в Чернівцях.

2) Друга причина – «передозування» дарами інформаційної епохи.

Коли сесії міської ради почав транслювати по ящику «Чернівецький промінь», кожен, навіть найвіддаленіший від сцени невизнаний чернівецький актор заявив про своє право на «хвилину слави», коли весь депутатський корпус, мер і півміста по телевізії мають дізнатися про особисту трагедію, драму чи комедію нашого невидимого героя – виборця.

Раніше чернівчанин відчував себе потрібним та почутим тільки під час виборчої кампанії. Тепер же він – активний учасник сесії (балагану?). Умовна бабуся, замість того, щоб звернутися до відповідних чиновників у робочому порядку, спішить на сесію поганити мера і депутатів, а заодно – всю систему місцевого самоврядування, яке невпинно перетворюється на сюрреальний карнавал, величну буковинську Маланку. Під софітами «Чернівецького променя» ця умовна бабуся грає свою епізодичну роль і після того – відходить в інформаційне небуття. Це чимось схоже на капітал-шоу «Поле чудес», коли колоритні, нікому невідомі персонажі беруть приз (чи гроші?), співають пісню, показують своїх дітей чи онуків, які теж танцюють танець.

Ми вже через 10 секунд забуваємо цього персонажа, але отримуємо задоволення від процесу споглядання за ним. Депутати і мер на такому шоу – колективний Якубович, які ведуть карнавал до однієї мети. У кожного з «Якубовичів» є свій «музей капітал-шоу», в який має постійно поступати «профіт» – у цьому суть. Інформаційна епоха цинічна, їй наплювати на одномоментних героїв чи «Якубовичів», головне – постійний процес наповнення «музею капітал-шоу». Фальшива демократія карнавального типу вигідна всім основним гравцям у Чернівцях. Бурбаку, Продану... навіть виборцям, які отримують моральну терапію за ту сірість, у якій вони проживають. Ця терапія проходить під софітами ради для одних – та перед блакитним екраном для інших.

3) Третя причина – зрада громадянського суспільства Чернівців.

Громадські активісти написали свої, супердемократичні правила гри (Статут, регламент, електронні петиції, громадські обговорення), але не виявляють бажання довго за цими правилами грати. Вони просто відійшли убік. Ганити депутатів і мера легко, а от далі задавати порядок денний, коли всі можливі демократичні свободи і механізми на руках – уже важче. Легше – звинувачувати депутатів і мера, терпіти Юдицьких–Кобзарів. І ніхто з них навіть на секунду не замислюється, що ці «циркові рамки» поставили наші ж прогресори!

Це частина тієї демократії, за яку ми боролись. Бути вільною людиною важко. Бути демократом – важко. Вимагати від інших бути демократами – ось наш варіант! Ця «Маланка на марші» є демократією без демократів, допоки на сесіях все робиться для камери, для процесу, який випалює всі цінності, за які боролись ідеалісти. Громадські активісти переклали ношу змін політикам, а ті, у свою чергу – віддали її клоунам, які танцюють та веселяться, як востаннє... Між тим, усе іде по сценарію Бурбака до перезавантаження Чернівецької міської ради. Вибори, можливо, і замінять основних гравців – але чи змінять правила гри?

Михайло Шморгун — спеціально для БЦ

В оформленні використано фото-знімок Ігоря Константинюка

________________________________________

Читати більше:

Михайло Шморгун | По кому подзвін? «Антивізит» Саакашвілі. Альянс Продана–Ванзуряка